“Дивно, коли на п'ятий рік війни Київ ще не забезпечений генераторами”. Інтерв’ю “Шелтера” з головою Держвідновлення

– Насамперед невеличке кадрове питання чи уточнення. У серпні ви подали заяву на звільнення. Чи можете прокомунікувати нам зараз, у якому ви статусі? Чи не створює додаткові ризики напередодні зими, опалювального сезону зміна керівника Агентства відновлення?

– Думаю, що загроз немає. Поки що я знаходжусь у відпустці. За ці два роки в мене під 80 днів невикористаної відпустки. Я всього три дні був за ці два роки, але кожен день безпосередньо на роботі. Так що, в принципі, робота йде, і новий керівник… фактично всі проєкти йдуть. Далі ми будемо говорити про виконання будівництва об'єктів захисту на прикладі Києва. Те, що не було в минулому році. У цьому році Агентство будує 26 об'єктів по Києву. Із них уже 20 майже готові. Так що тут ніяких проблем по виконанню планів стійкості будівництва захисту чи по інших проєктах.

– Днями прем'єр Сергій Корецький оприлюднив першу загальну оцінку виконання комплексних планів стійкості, і, згідно з його даними, аудит показав виконання на 47%. За словами прем'єра, це вже немало і не є критичним. А за вашою оцінкою, чи є критичним невиконання по суті цього плану зараз?

– Це моніторинг, який, до речі, кожен тиждень робить незалежний орган: фізично виїжджає на об'єкт. Є методика, за якою вони оцінюють і кожен тиждень виставляють відсотки і середній – 47%, по Агентству – це було на той момент 69%. Тобто Агентство зараз у лідерах по виконанню планів стійкості, і термін виконання стоїть фактично на початок опалювального сезону, тому ще є час, і більша кількість об'єктів буде побудована.

Ці 47% – багато чи мало? Роботи переважно розпочались в областях десь кінець квітня, початок травня. Якщо рахувати, що фактично пройшло три місяці, – це дуже-дуже непогано. Можна порахувати, що тоді ще три місяці достатньо для того, щоб закінчити. Приблизно основна частина роботи буде зроблена. І це вересень, жовтень, листопад місяць – фактично ми будемо вже готові.

Чому це важливо для країни? Це більше 1500 об'єктів, які сьогодні будуються по всій Україні. Це не тільки захист. Захисту будуються сотні і сотні. Точні не буду називати цифри, це більше ніж півтисячі об'єктів тільки захисту будується, і будується обласними військовими адміністраціями, будується Агентством, будується "Укренерго" та іншими державними компаніями. Тому це точно в десятки разів більше, ніж було в минулому році.

– А ви зазначили, що почалося в квітні-травні. Це пізно? Якщо порівняти, наприклад, з динамікою минулого року?

– У минулому році фактично такої програми не було. Тут теж люди задають питання іноді до держави: "А чому держава в минулому році не будувала такі об'єкти? Чому тільки в цьому році розпочали?".

По-перше, хочу нагадати, що до вересня, приблизно, минулого року Росія не била по невеликій генерації чи по об'єктах критичної інфраструктури, таких як теплокомуненерго, водоканал. Вона казала, що б'є тільки по військових об'єктах, і по великій енергетичній інфраструктурі вона била, але десь з вересня вона почала системно вибивати спочатку в прифронтових областях, а потім по всій Україні малі підстанції, 110-150-ті підстанції і об'єкти теплової генерації. Це приблизно був серпень-вересень місяць. Тоді держава досвіду будівництва таких малих підстанцій ще не мала, чи об'єктів, наприклад, водоканалів.

І тоді держава, Кабмін, у жовтні місяці доручив Агентству будувати приблизно 130 об'єктів захисту по прифронтових областях. Це були об'єкти: і 110-ки, і 150-ті підстанції. І по деяких містах, великих обласних центрах, ми побудували приблизно 20 об'єктів на водоканалах для захисту критичних елементів цих підприємств. І роботи розпочались у листопаді. І більшість із них була закінчена в березні-квітні цього року.

При Агентстві був створений Кабінетом міністрів координаційний штаб по будівництву фізичного захисту. Ми напрацювали разом з військовими, з Генштабом приблизно 16 типових проєктів, абсолютно різних. Там і 110-ки, 150-ті підстанції, об'єкти водоканалів, хлораторні, як захищати теплову генерацію. Багато таких об'єктів побудували, і вже в березні РНБО затвердила плани стійкості по всіх областях.

Поки фінансування, поки Кабмін виділяє гроші, – це все бюрократичний механізм, який має певний часовий лаг. Але хочу сказати, що Кабмін значно спростив процедури. І завдяки цьому дуже малий час, коли в березні приймається рішення, а кінець квітня-початок травня вже починаються фізично будуватися об'єкти. І тому це все одно набагато краще, ніж було в минулому році, бо захищеність об'єктів Харківської області, у Запоріжжі, у Кривому Розі – без цього захисту фактично не вдалося б пройти опалювальний сезон минулої зими.

У Києві було значно гірше. Фактично в Києві не було жодного об'єкта, 110-150 підстанцій, який був би захищений у минулому опалювальному сезоні. На сьогодні тільки Агентство будує 26 об'єктів у місті Києві різних. Це і по теплових станціях, по ТЕЦах, по 110-м підстанціям. Переважна більшість уже готова. Фактично за три місяці було побудовано цей захист. Є ще дуже великі об'єкти в Києві. Термін будівництва, по яких раніше був приблизно два роки, розпочали на початку травня, а в листопаді ми вже здаємо ці об'єкти. Підрядники працюють у дві зміни.

– Яка ситуація загалом по Україні? Які регіони у нас відстають зараз по виконанню цих планів? Хто з регіонів у лідерах?

– Тут потрібно дуже обережно. Наприклад, лідер – Волинська область, один із лідерів. Але якщо порівняти кількість об'єктів, які захищають Волинську область, наприклад, і Харківську область, – це в 10 разів менше. І зрозуміло, що їм набагато простіше будувати, бо є ще один чинник, який дуже впливає на час будівництва – це повітряні тривоги. Якщо взяти Харківську область, де постійно прилітає, і прилітають і КАБи, і все інше. Ми будували взимку, коли температура була -22, тобі потрібно заливати бетон, його потрібно підігрівати. У Сумах, наприклад, тривога фактично не припиняється, на підстанції прилітають КАБи. Це одна ситуація, коли ти так будуєш. І набагато простіше будувати на західній Україні, якщо навіть летять дрони, то ти розумієш, через скільки – більш безпечна ситуація.

– Ми бачимо зараз, ворог також змінив трохи свою стратегію по відношенню до Києва. Останній тиждень ми живемо фактично в такому режимі, як ви тільки що описали в Харкові, – постійні щоденні тривоги по 10-12 разів на день. Це, звісно ж, ускладнює зараз і роботу по будівництву захисних споруд.

– Навіть скажу, у нас відпрацьована процедура, коли підрядники не виходять з об'єктів під час тривоги. Це ризики. Але ми максимально захищаємо людей. Не буду зараз розказувати, яким чином ми це робимо. Під час будівництва, коли будували взимку, і зараз, влітку, коли будуємо, чи в Одесі, чи в Харківській, чи в інших областях, – багато прильотів є, на жаль, є поранені, але слава Богу, ми поки не втратили жодної людини, а техніки багато постраждало, але ми не можемо по-іншому, бо інакше терміни будівництва будуть набагато більші.

Тому про рейтинги, місця можна говорити, і західні області – у них набагато менше об'єктів, і набагато простіше будувати.

– Саме питання відповідальності, тому що багато що покладено на конкретних мерів, голів ОВА в цих регіонах. Як вам здається зараз, якою має бути відповідальність тих, хто невчасно виконав усі роботи або не доклав усіх зусиль для того, щоб його виконати?

– В одному з інтерв'ю буквально недавно я казав, що величезні ризики – це водозабезпечення. Я спеціально акцентую постійно на цьому увагу, бо не всі навіть голови громад, мери розуміють і думають: "Може, пронесе?".

Не пронесе. І потрібно про це казати і постійно наголошувати. Потрібно захищати в першу чергу водоканали. Енергетика дуже сильно впливає на громаду, але вода впливає набагато більше, бо знищення забору води чи каналізаційно-насосної станції призводить до зупинки водопостачання в місті. Якщо в тебе в місті немає води, в тебе нема і тепла, бо фактично теплові станції потребують постійно води, і в тебе не буде працювати теплова генерація. Тому це архіважливо. Не всі абсолютно міста приділяють цьому увагу.

– А що з 2022 року було зроблено для захисту цих споруд? Чи ми почали тільки з минулого року?

– Фактично перший рівень захисту був зроблений по багатьох громадах, але він сьогодні вже не актуальний. Змінилися засоби ураження, змінилася бойова частина. Якщо навіть перший захист, яким будувався Агентством у 2023–2024 році, розраховувався, наприклад, – монолітна стіна захисту була, не буду називати параметри, але на сьогодні вже в два рази більше. Вона вже в два рази більше.

І ми постійно модернізуємо, змінюємо проєкти під нові загрози з боку Росії. І в нас є підстанції, які витримали більше 60 прямих влучань "Шахедів".

– Удари реактивних дронів можуть уже витримувати зараз?

– Ми зараз доопрацьовуємо, трошки зміни по антидроновому захисту. Усі нові проєкти, які ми вже зараз будуємо, навіть у Києві, ми вже розраховуємо під реактивні дрони "Герань-5". Там бойова частина фактично така сама, швидкість інша, трошки інша. Швидкість, і не буду зараз в ефірі все розказувати.

– А окреме питання – це фінансування. У серпні уряд виділив ще 35 млрд. Загалом сумарно ця сума перевищила 60 млрд. Питання, що половина цих коштів – виходить, що вже в серпні тільки отримали. Чи вистачить часу на те, щоб їх реалізувати і виконати всі роботи вчасно?

– По Агентству я не бачу проблематики. Ми вже звикли до того, що ми дуже багато роботи робимо фактично без постійного фінансування згідно з графіком. І підрядники розуміють це, вони кредитуються для того, щоб не знижувати темпи. Проблем не бачу. Це не всі кошти, які потрібні, хочу сказати, бо плани стійкості, я казав, – це більше 1500 об'єктів різних по країні. Це величезна кількість. Це краще до Кабінету міністрів. Я її знаю, але я не буду зараз казати.

– Можливо, можете якось за своєю інформацією просто озвучити?

– Дивіться, в кінці березня чи на початку квітня Кабінет міністрів із резервного фонду виділив частину коштів. Це приблизно 30%, трошки більше. Зараз надали десь до 40%. Зараз депутати проголосували, в бюджеті заклали 40 млрд, і приблизно ще десь 30-40 млрд потрібно буде для того, щоб закінчити і реалізувати цю програму.

– На що виходить та сума коштів, якої не вистачає? А це значить, що ми не встигнемо, не зможемо щось зробити? Що ми не встигнемо зробити?

– Ні, воно так не працює. Тут і підрядники розуміють, що вони мають усе закінчити. Хто не встигне, той може на гроші не сильно розраховувати. Тут підхід дуже простий. І терміни виконання по різних проєктах різні.

Наприклад, 110-тки мають бути закінчені до жовтня, а це сотні і сотні об'єктів по країні. І це дуже важливо, бо з початком опалювального сезону навантаження на енергосистему зростають, і потрібно надійно працююча генерація, робота 110-150-ток по містах для того, щоб забезпечити нормальну роботу і об'єктів критичної інфраструктури, і просто подачу електроенергії населенню, і просто лікарні. І це дуже важливо.

Якщо ми беремо теплову генерацію, тут абсолютно різні задачі. Наприклад, якщо невелика громада і в них там одна-дві котельні невеликих, – їм потрібно поставити дві-три блочно-модульних, підключити. Це набагато простіше, ніж, наприклад, як ми в Києві для зони Дарницької ТЕЦ будуємо фактично чотири напівпідземних величезних котельні, захищені другим рівнем захисту. Оце набагато складніше побудувати такі великі котельні в Києві. І в нас термін – це листопад-грудень здачі цих об'єктів.

– Стосовно споруд другого рівня захисту, уряд повідомляв, що їх наразі близько 200 побудовано. Скільки з них дійсно перевірені, вже працюють, скільки ще мають добудуватися і чи буде це вчасно?

– Приблизно 200. А вони перевірені вже російськими ударами і "шахедами". Я вже казав, що є по багатьом десятки прильотів, і воно все працює. Не буду поки розказувати, показувати в ефірі, після інтерв'ю можу показати фото. На минулому тижні приліт по Одесі, по тій підстанції невеликій, яку ми от саме будували в січні-лютому цього року. Можу показати наслідки прямого влучання у відносно невелику підстанцію, але вона продовжує працювати. Ніяких проблем нема. Воно працює. Якщо уряд говорив, що дійсно приблизно дві сотні побудовано, то сьогодні я кажу, що на сьогодні будується ще більше 500 додаткових об'єктів захисту. Це величезна кількість по країні, яка має бути побудована в цьому році.

– Достатньо буде цієї кількості, щоб захистити всі необхідні нам об'єкти?

– Ні, ні. Я казав про те, що це пріоритетні об'єкти, їх набагато більше, їх тисячі, але це точно набагато краще, ніж було в минулому році. Але це теж не дає ніяких гарантій того, що ми зможемо пройти нормально опалювальний сезон. Чому? У минулому році літали фактично "Шахеди", які виносили трансформатори, намагалися знищити трансформатори. На сьогодні вже літають "Герані". Це фактично мала крилата ракета зі швидкістю 500-600 км/год. Це раз.

Другий момент, якщо вони будуть витрачати на 110-й трансформатор, наприклад, "Іскандер", – якщо буде пряме влучання "Іскандером", навряд чи споруда витримає пряме влучання. Ми не розуміємо, наскільки Росія буде піднімати цей градус. Якщо попаде ракета десь за десяток-два метрів від об'єкта, – він має витримати і такі випадки є в нас уже. Пряме влучання – ні.

– Ви вже згадували модульні котельні. Наскільки вони здатні забезпечити теплом цілі житлові райони, об'єкти критичної інфраструктури, тобто наскільки це співмірна заміна, і як тут готуватися населенню, власне, якщо підійде до такого?

– Ми пам'ятаємо, що в Києві було в лютому місяці цього року. Наскільки складна ситуація була з опаленням, непрацююче опалення, злита система і люди без тепла в будинках.

– Ще аномально холодна зима.

– І аномально холодна зима. І я не знаю, чи бачили кияни, чи ні. У Харкові була аналогічна ситуація, коли в ТЕЦ прилетіли ракети та фактично знищили ТЕЦ.

А ця ТЕЦ відповідає за достатньо великий район Харкова. Харків не зливав воду. Їм знадобилося приблизно чотири години, щоб переключити і підключити блочно-модульні котельні. Я знаю потужність, я знаю, яка кількість була встановлена. У цьому році Харків ще збільшує майже в два рази потужності цієї децентралізованої системи теплозабезпечення. І через приблизно чотири години вони подали тепло від блочно-модульних та інших котелень. І вони виправили ситуацію.

Після цього вже були ремонтні роботи по самій ТЕЦ. Воно спрацювало, і воно має право на життя, і тільки так можуть вижити Суми.

– І з Харковом цікавий кейс. Ми в Києві багато порівнюємо Харків і Київ у різних аспектах: в плані укриттів, в плані, коли підняли ціни на міський транспорт.

– Тут погана ситуація. Я б так не сказав.

– Я до того, що такі різні міста, але вони великі. І зараз ми бачимо, що ворог прицільно атакує так само вже й Київ, як і Харків. І чи бачите ви тут для себе, чому би варто було Києву навчитися в Харкова для того, щоб справлятися з цими проблемами зараз? Де ми тут помиляємося, або що могло б спрацювати? Те, що працює зараз успішно в Харкові, і в Києві так само?

– Не тільки Харків. Запоріжжя, Миколаїв, Кривий Ріг супер багато зробили. І Вілкул просто, і команда, і Вілкул – вони дійсно дуже багато роблять для Кривого Рогу. Сам багато разів був і взимку, в лютому місяці, там будували захист. Знаю, наскільки команда працює для того, щоб захистити місто. Безкоштовний проїзд чи відсутність комунальних – це поганий приклад, бо це фактично… так у нормальній країні не має бути, коли одні можуть платити за електроенергію міста, а інші можуть не платити. Це не зовсім гарний приклад.

– Схоже на передвиборчий популізм.

– Трошки так, схоже більше на це.  Але якщо брати інші речі – будівництво підземних шкіл, чи захист об'єктів, чи реакція на прильоти, – ці міста, усі прифронтові вже п'ятий рік живуть у такій ситуації. І в них напрацювались абсолютно інші алгоритми роботи. І для них це можливість фактично вижити в такій ситуації, можна сказати.

У Києві все було простіше. Велике місто, по якому прилітало, але не так часто, як у Запоріжжі, чи як прилітає в Харкові чи в Сумах. Для Сум там декілька КАБів на день – абсолютно вже нормальна ситуація, вибачте за таке...

– Реалії нашого життя.

– В Сумах після наради виходимо, тут… кілометр, 4 КАБи зайшло. Так, люди вже навіть майже не реагують, якщо неблизько прилетіло. Тому тут трошки інший підхід.

Але я казав на початку, що ми розробили KPI, щоб об'єктивно оцінювати готовність громад до виконання планів стійкості. І коли ми в лютому місяці взяли, порахували, – Чернігів, то готовність Чернігова була на рівні 26% по чотирьох напрямках. Харків був готовий на 51% тоді вже в лютому місяці. І сьогодні у них непогані темпи, і я думаю, що вони вийдуть на 90% виконання цих планів, а це вже зовсім інший рівень готовності до викликів буде в Харкові. У Києві це було на рівні декількох відсотків усього.

– На початку року?

– На початку року.

– Чим ви пояснюєте таку різницю? Це все ж таки слабке керівництво, недостатнє фінансування, великий об'єм робіт, велика кількість проблем. Має бути якийсь ключовий фактор?

– Не можна за один цей рік зробити те, що потрібно було робити чотири роки війни, і ще перед війною готуватися. Просто в Києві – це велике місто, – неможливо. Вони зараз намагаються, вони багато роблять, але за один рік це зробити дуже-дуже складно. На п'ятий рік війни ще в Києві не по всіх критичних об'єктах генератори стоять. І це для мене особисто якось дивно, коли на п'ятий рік війни Київ ще не забезпечений генераторами повністю.

– Хто має нести за це відповідальність?

– За все відповідає міська влада і мер. Я як екс-мер теж не маленького міста (Житомира, – ред.) – завжди ти відповідаєш за людей, які живуть у твоєму місті, які тебе обрали. Якщо взяти Житомир, Хмельницький, Вінницю, – генератори ще були закуплені в 22-му році. Усі поставили, всі міста поставили, бо всі розуміли, що це пріоритет номер один.

– У вас була можливість з Віталієм Кличком проговорити цей аспект чи інші?

– Ми не один раз зустрічалися, ще з січня цього року, коли почались такі складні часи в Києві і з теплом, з енергетикою, – не один раз зустрічалися, і тоді вже казав, що це можливо. На мою думку, він не має всієї інформації, яку потрібно мати меру міста. Він не має об'єктивної інформації. Йому не дають реальну інформацію про стан у Києві. Це моя особиста думка, бо подивіться – на початку він казав про те, що в Києві, щоб замістити ТЕЦ, потрібно 2,8 ГВт тепла.

Я казав: "Немає такої кількості тепла в Києві." Потім, коли він виступав, трошки зменшилося – вже зменшилося до 2 ГВт, але кількість тепла, яка потрібна, щоб замістити, – ще менша в Києві. Тому це все можливо. Потрібно мати об'єктивну інформацію, потрібна команда, яка може розкласти це на підзадачі і реалізувати всі ці амбіції. Хоча в Києві це зробити достатньо складно.

Коли нам землю виділяли під будівництво цих котелень у Києві, три рази сесію змінювали, місця змінювали… три сесії знадобилося, щоб нам землю виділили. Трошки часу забрало це.

– Це все ж таки фактор корупції якоїсь? Чи це просто така політична недбалість?

– Мені потрібно побудувати і дати людям тепло. І коли ти на днях заїжджав, коли ти бачиш, що вже стіни йдуть з-під землі, і виходить ця котельня – одна, друга, третя, – це вже класно. Я розумію, що у вересні місяці будуть котли, там перші котли будуть встановлюватися. Із комунікаціями все зрозуміло. І можливо побудувати таку котельню за пів року, 6-8 місяців. Абсолютно реальна ситуація, коли можна дати тепло в Києві.

Дуже багато у нас було таких КГУ-шок (когенераційна установка, – ред.), які були передані донорами на громади. Громади понабирали всього, що можна було, повстановлювали, і потім хтось не вміє підключити, у когось грошей нема, щоб підключити. І в цьому році Кабмін, Міністерство енергетики зробили аудит, потім Кабмін виділив частину грошей – співфінансування на підключення. І зараз дуже багато підключається цих КГУ. І це достатньо багато буде підключено по країні.

Якщо я казав, що в Харкові, наприклад, 105-107 МВт – це тільки критичка в них, – у них на аналогічні об'єми буде децентралізована когенерація побудована точно рішенням уряду. І тут Харків для мене теж один з прикладів. Рішенням уряду Агентство закуповувало когенераційні установки для міста Києва, шість штучок, і три великих для Харкова. У лютому місяці ми передали Харкову ці установки. Вони одразу, як тільки приїхали, забрали їх, і десь через два місяці ми були в Харкові, тоді з Олексієм Кулебою спеціально поїхали подивитися, де у них стоять ці установки, що вони з ними роблять, бо іноді громада візьме, на складі десь стоїть. А у Харкові вони були вже встановлені і будувався захист на цих установках. Тому багато буде зроблено по країні і в цьому році буде набагато простіше.

– Прогнози – дуже невдячна справа, але тим не менш, ви володієте інформацією глибше, ніж багато хто. Цю зиму багато хто нам прогнозує надважкою, набагато складнішою, ніж усі попередні роки. За вашими очікуваннями, дійсно ця зима буде для нас найскладнішою з тих, які ми вже пережили?

– Якщо брати, наприклад, Миколаїв, Запоріжжя, Харків, я не думаю, що вона буде складніша, ніж минула зима. Чи Суми і Чернігів, наприклад.

– Тобто прифронтові регіони.

– Прифронтові регіони – у них ця ситуація вже багато років, вони набагато більше готувалися до цього. Я знаю, скільки зробили Суми чи скільки зробив Чернігів, яку кількість блочно-модульних котлів, якої генерації побудовано, яка кількість захисту побудована, і навіть знищення Сумської ТЕЦ, – по якій ми будували захист, де прилітають КАБи постійно, – воно не буде суттєво впливати на забезпечення міста теплом. Набагато складніша ситуація може бути саме не в прифронтових регіонах, які не так готувалися до цієї зими, – іде велика концентрація, наприклад, теплової генерації в одному місті, чи незахищені об'єкти, такі як водоканали.

Хоча уряд і Міністерство регіонального розвитку запропонували громадам окрему програму по воді. Загалом ця програма оцінюється близько 20 млрд гривень, якщо не помиляюсь. На сьогодні виділилась уже перша частина цих коштів, була невелика, – у середньому десь у районі 20-25%, 20% в середньому. Але що вона має забезпечити? Альтернативні водозабори води. Наприклад, якщо в місті один забір води, то мобільні станції, які можуть забезпечити водою місто – це мобільні насосні станції, чи додаткове буріння свердловин у тих містах. Абсолютно різні програми, які мають саме збільшити можливість міст у плані забезпечення водою на це і на наступні роки.

– А будівництво захисних конструкцій – це не єдине, що є у полі зору відповідальності Агентства відновлення. Хотіла б з вами проговорити ще декілька інших аспектів. Один з них – це відновлення житла і створення фонду соціального житла, оренди соціального житла. Яка ситуація нині в цьому? Якщо порівняти з минулим роком, то чи швидше ми стали відновлювати пошкоджене житло?

– Ні, ми стали набагато повільніше його відновлювати.

– Що спричинило таку ситуацію?

– Відсутність фінансування. І на початку 2025 року тоді наші європейські партнери запевняли нас у проведенні коштів окремої програми на фінансування будівництва цього соціального муніципального житла. Але на зараз підтверджено приблизно суму 100 млн євро.

– Це перший транш, наскільки я знаю.

– Це перший транш, половина грантових, половина кредитних коштів. Є декілька пілотних міст, і це буде реалізовувати не Агентство, а безпосередньо самі громади через Міністерство регіонального розвитку. Ми допомагали робити проєкти, перевіряли земельні ділянки, наявність комунікацій.

– Олена Шуляк у нас в студії розповідала, що одне з перших місць, де буде реалізовуватись цей пілотний проєкт – це будівництво соціального муніципального житла в Кропивницькому. Чи підтверджуєте ви цю інформацію?

– Так.

– Ви трошки начебто скептично дивитесь на цю програму.

– Ні, ця програма дуже і дуже потрібна. Чому я так скептично зараз на це дивлюсь? Бо коли я прийшов в Агентство два роки назад, ми тоді з міністерством відпрацювали дуже багато планів по відновленню житла, по будівництву нового житла. За два роки достатньо сильно ситуація змінилася. Що я хочу сказати?

Невідомо, коли і як закінчиться війна. І від цього – навіть якщо ми не будемо будувати захист, а всі сили, і будівельників кинемо на відновлення житла, ми все одно не будемо мати спроможності компенсувати те, що знищує Росія кожен день, на жаль. Бо знищений дев'ятиповерховий будинок – це один приліт КАБа чи ракети, чи декілька "Шахедів", а щоб побудувати новий будинок, приблизно два роки потрібно. Це перший момент. Другий момент – ми не розуміємо, як і коли закінчиться війна. А це змінює все. Це змінює економічну мапу країни, демографічну мапу країни, логістичну і всі інші. І зрозуміти, скільки населення буде в Україні після війни – достатньо важко зробити такий прогноз. Зараз кажуть, що виїхало від 4 до 8 млн людей. Вони повернуться чи ні? Якщо більша частина з них не повернеться, може, в нас в Україні достатньо житла, яке сьогодні просто здається тими людьми. І потрібно будувати нове житло в тих регіонах, у першу чергу прифронтових, які ми хочемо забезпечити, саме щоб люди повернулися, і зробити якісь програми по поверненню цих людей.

Тому тут, на мою думку, комплексно, нам потрібно спочатку закінчити війну, розуміти, які гарантії в нас є, бо без надійних гарантій – тут я президента повністю підтримую – ми можемо підписати будь-який договір, але без надійних гарантій ні бізнес, ні інвестицій, і найголовніше – люди не повернуться, бо вони будуть знов чекати рік, два-три, діти підуть на війну чи не підуть. І таким чином ми можемо просто не утримати те, що є.

– З одного боку так, а з іншого – все одно люди продовжують тут жити. Якщо житло руйнується, треба його компенсувати якимось чином, чи будувати нове, чи пропонувати якісь альтернативні варіанти. Тому має бути якесь, мабуть, проміжне рішення.

– Ця програма по будівництву – це фактично, як я називаю, більше муніципальне житло, воно має бути на балансі громад, і воно має, наприклад, здаватися по якимось пільговим програмам в оренду. Що я маю на увазі? Наприклад, не дай Боже зруйнували квартиру. Чи потрібно мамі з дитиною виїхати? Вона вчителька чи в лікарні працює, з дитиною, наприклад, у Запоріжжі, чи в Сумах. Куди вона виїжджає? На сьогодні вона виїжджає до родичів чи до друзів. Місяць-два вона може пожити в них, орендувати квартиру за зарплату 14-16 000 грн вона не може.

Що їй залишається? Вона бере дитину і їде за кордон. Дитина йде в школу і після цього, рік, два-три, шанси повернути її назад вже мінімальні. І от це муніципальне житло – це можливість. А з іншого боку, у громадах дуже великий дефіцит працівників – там вчителя не знайти, фізики чи хімії – це ще та задача. От знайти працівника на водоканал чи в трамвайно-тролейбусне управління – це теж задачка ще та. Тому це можливість залучити людей, дати їм пільгову оренду цього житла, нормального житла, на якому людина може попрацювати декілька років, потім чи повернутися, чи знайти іншу роботу, і таким чином.

– Коли перше таке житло може з'явитися в тих пілотних містах, які визначені зараз?

– А воно вже будується, десь вісім міст розпочали два роки назад. Це був ще до цього проєкт Єврокомісії – Чернівці, Львів, Житомир, не пам'ятаю, ще приблизно п'ять-шість міст в Україні, вже таке житло будується. Це квартири, які будуть здаватися по пільговій оренді самим людям, які потребують цього, переважно ВПО.

– Що зараз найбільше стримує розвиток цієї програми? Недостатнє фінансування?

– Фінансування, тільки фінансування. Є попит, є дуже велика потреба, у фінансуванні. Ми бачимо, наскільки Кропивницький готовий будувати сотні квартир, і землю, і комунікації готові підводити. Андрій Райкович багато разів казав, що їм це потрібно, бо люди виїжджають зі сходу і недалеко від своїх рідних міст. І Кропивницький для них зручне місто, тому залишити там людей, а не випихнути їх за кордон – це дуже допомогло б будівництву такого житла. Фінансування, у першу чергу, і зараз його просто немає.

– Тут ми можемо розраховувати тільки на допомогу наших міжнародних партнерів, бо з бюджету це неможливо.

 – Нереально з бюджету. Ми бачимо зараз пріоритет бюджету – це Сили оборони. Це головне зараз.

– Щодо нашої прикордонної інфраструктури – це також у полі зору Агентства відновлення. На цей рік було заплановано реконструкцію декількох пунктів пропуску, відкриття нового переходу з Румунією. На якому етапі зараз? Що з цього встигли зробити? Що вже буде в обов'язках вашого наступника?

– В принципі, все, що планували, ми все зробили. І тут цікава історія: коли ми прийшли, тільки два роки тому, пройшло декілька місяців, почали розбиратися з пунктами пропуску, і з'ясувалося, що тоді фонд американський USAID розробляв ТЕО по пунктах пропуску, допомагав Агентству, але тоді програма закрилася, і фактично нічого не було передано.

І ми довго думали: за розрахунками, реконструкція тих 14 малих пунктів пропуску, які нам потрібно було зробити, обійшлася б бюджету десь у 1 млрд 800 млн грн. Це повна модернізація – будівництво і все інше. І тоді ми задали собі питання: "Навіщо нам, якщо ми збираємося вступати в Євросоюз, будувати капітальні пункти пропуску, коли ці пункти на кордоні з Молдовою, з Румунією переважно маленькі, – це автомобільний транспорт і невеликі пункти пропуску просто для населення. Навіщо витрачати на один з них сотні мільйонів гривень?"

І тоді ми розробили систему модулів з навісами, з інклюзивними туалетними кімнатами, з кімнатами матері й дитини, з повністю облаштованими приміщеннями для прикордонників і митників, затвердили цей стандарт. І в середньому нам реконструкція цього пункту пропуску обходилася в 23-25 млн грн. У цьому році вже всі їх закінчили будувати. Там ще один-два закінчується. Але нам уже два пункти пропуску буквально декілька тижнів назад спалили дронами на кордоні з Молдовою. Але перевага такого підходу – вони недорогі і в нас є модульні конструкції, ми просто зробимо зараз заміну, і він достатньо швидко відкриється.

Ці пункти пропуску були побудовані. Наприклад, була проведена реконструкція відносно немаленького пункту пропуску "Устилуг", це такий важливий для Волинської області пункт пропуску, багато людей там проїжджають саме через нього.

І в умовах, коли в нас на сьогодні стоять порти через блокаду і експортна інфраструктура для країни сьогодні дуже-дуже важливе питання. Ми бачимо, що іноді в нас політичні якісь питання виникають на кордоні з Польщею, то фермери, то блокування експорту. І тоді задача від Кабміну була побудувати новий пункт пропуску на кордоні з Румунією. Це величезний пункт пропуску: там чотири лінії в одну сторону для вантажного транспорту, чотири для автобусів, чотири, по-моєму, якщо не помиляюсь, для легкового транспорту.

На цей рік у нас було заплановано відкриття першої черги – це автобуси, автомобілі до 3,5 т і пасажирське сполучення. Він вже на сьогодні готовий повністю. Я думаю, що найближчі тиждень-два-три буде офіційне відкриття, і десь до весни буде відкриття вже вантажної частини.

– До весни наступного року?

 – Може раніше, вся інфраструктура вже побудована, там більше займають іноді питання документів, бо це міжнародні угоди і багато чого іншого.

Ще один великий проєкт будується на кордоні з Молдовою. Ми бачимо, що Росія за останні декілька тижнів завдала багато ударів по прикордонній інфраструктурі, саме по Молдові. І ми в квітні місяці почали будувати міст у районі Ямполя. Це буде новий пункт пропуску з Вінницької області на Молдову. Він скорочує, якщо їхати з України на Кишинів.

– "Могилів-Подільський" пункт пропуску.

– Да "Могилів-Подільський" – працюючий пункт пропуску, а тепер будується Ямпіль, там будується міст. На сьогодні ми вже вийшли за фарватер фактично, десь у жовтні міст має бути побудований, і далі до кінця року буде відкритий пункт пропуску. Там скорочується шлях до Кишиніва десь приблизно на 100 км. І це теж важливий, з точки зору логістики, об'єкт для України.

І якщо раніше планувалося побудувати міст, у свій час, приблизно за 9 млрд грн, якщо не помиляюсь, то цей міст ми будуємо за 430 млн грн.

– За рахунок чого вдалося настільки скоротити?

– Іншу конструкцію використовуємо, інший підхід. У нас, може, пам'ятаєте, в грудні минулого року був розбитий міст Маяки, це Одеська область, через який сполучення з Бессарабією.

Тоді розбили ударами "шахедів". Я туди приїхав 19 грудня зранку. До вечора ми відновили одну частину моста, там фактично залатали, інженери, наші проєктанти перевірили, що він зможе нести, запустили рух. Але цей міст дуже-дуже важливий, ми його відновили десь повністю через два місяці і десь місяць назад по ньому знов пішли удари, знов частково зруйнували.

Але в цей час ми потихеньку у квітні знову почали і будували абсолютно новий міст, декілька кілометрів від цього старого моста. Під час вже будівництва по ньому були удари, в тому числі "Іскандерами". Було два прильоти "Іскандера" з касетною частиною. У нас було шість поранених на цьому будівництві, побита техніка, але на сьогодні вже міст повністю побудований, і конструкції, які ми використовуємо, – бо все це досвід, – знов, його вартість вийшла десь 200 з чимось мільйонів грн, але знищити його майже неможливо. Тому тут навіть удари балістикою не зможуть перервати сполучення з Бессарабією. І це все завдяки роботі команди й інженерів, які розуміють підходи до такого будівництва під час таких викликів, ударів.