Як береги Дніпра в Києві стали полем битви між забудовниками та громадами: "Шелтер" зібрав кілька історій

"Дозвіл на виконання будівельних робіт скасовано! Рішення остаточне й оскарженню не підлягає", — написав тоді активіст і військовослужбовець Олег Симороз.

Ця історія стала одним з прикладів, коли громада змогла відстояти берег Дніпра в судах. Але Микільська Слобідка – тільки один епізод київської проблеми. Осокорки, Галерний острів, урочище Покол, озеро Вирлиця – навколо кожної з цих територій роками тривають конфлікти між забудовниками, громадськими організаціями, екологами, прокуратурою та міською владою.

У таких історіях боротьба часто починається задовго до появи парканів. Спершу виникає пакет документів: рішення Київради, договір оренди, кадастровий номер, цільове призначення, містобудівні умови, дозвіл на будівництво. Для забудовника це юридична основа проєкту. Для громади це причина перевірити, що саме місто передало під забудову.

Юрист Олександр Дідюк описує один з повторюваних сценаріїв таких конфліктів: у документах територія біля води може поступово перетворюватися на звичайну земельну ділянку. Водночас на місці це може бути берег, заплава, лука, водойма або заболочена територія.

Також проблема, за словами Дідюка, виникає з рекреаційними ділянками. Формально така земля може використовуватися для відпочинку, спорту чи обслуговуючої інфраструктури. Забудовник може заходити з проєктом, який на папері виглядає допустимим для рекреаційної території. Але з часом громада бачить інший масштаб – щільну забудову, паркінги або багатоповерхівки.

У цьому місці й виникає конфлікт. Забудовник посилається на рішення міської влади й дозвільні документи. Громада – на фактичний стан території та її природну функцію. Міська влада часто говорить про чинні договори, старі рішення або вже сформовані права користування землею. У результаті суперечка переходить у площину експертиз і судів.

Українське законодавство дає для таких спорів базову рамку. До земель водного фонду належать землі, зайняті річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, які не зайняті лісами. Вздовж великих річок, водосховищ і озер прибережна захисна смуга становить 100 метрів. Її встановлюють уздовж урізу води для охорони водойм від забруднення, засмічення та збереження їх водності.

На практиці конфлікт часто розгортається навколо того, як саме в документах описали ділянку. Якщо в кадастрі вона має цільове призначення під житлову або громадську забудову, забудовник отримує аргумент для реалізації проєкту. Якщо на місці ця земля пов’язана з водоймою, берегом або заплавою, громада й юристи шукають підстави для оскарження.

Показовий приклад – озеро Вирлиця. У відповіді на запит "Шелтера" Київська міська прокуратура повідомила, що Спеціалізована екологічна прокуратура подала позов щодо ділянки площею 19,72 га на проспекті Миколи Бажана та вулиці Ревуцького. Землю передали ТОВ "Мрія-Інвест". За даними прокуратури, ця ділянка належала до земель водного фонду, була частиною озера Вирлиця, розташовувалася в межах 100-метрової прибережної захисної смуги та водоохоронної зони.

Суди підтримали позицію прокуратури. Верховний Суд у 2024 році залишив у силі рішення, яким визнали незаконним рішення Київради, недійсним договір оренди землі та зобов’язали товариство звільнити ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

У Києві такі розриви виникають через довгу історію земельних рішень. Частину ділянок передавали в оренду багато років тому. За цей час змінювалися забудовники, проєкти, політична ситуація, містобудівна документація, а інколи й сам вигляд території. Громада часто бачить конфлікт у момент, коли на березі з’являється паркан. Забудовник приходить з папкою документів, які накопичувалися роками.

Для екологів у цій історії важливий інший шар. Біолог і природоохоронець Іван Парнікоза говорить про дніпровські острови як про єдину природну систему.

За його словами, унікальність київського Дніпра полягає в тому, що в межах великого міста ще збереглися фрагменти природної заплави: острови, протоки, озера, заплавні луки, заболочені ділянки, старі верби й тополі, місця гніздування птахів, середовища для комах, земноводних і водних рослин. Це природний каркас Києва, який одночасно працює для біорізноманіття, мікроклімату й відпочинку людей.

Під час спеки значення таких територій стає відчутним фізично. Дерева дають тінь, охолоджують повітря, утримують вологу, зменшують перегрів міського простору. За його словами, у спекотні дні людей у місті фактично рятують дерева.

"Коли спека, люди інстинктивно йдуть під дерева. Бо дерево – це тінь, волога, прохолода, захист для людини", – каже біолог.

Він додає, що штучне озеленення після забудови або масштабного благоустрою не замінює природну екосистему. Молоді саджанці, декоративні газони чи дерева в лунках не виконують тієї ж ролі, що сформована заплава або старий прибережний ліс. Природна територія має ґрунт, воду, тінь, комах, птахів, мікроорганізми, старі дерева й природні зв’язки між ними.

Як приклад згадує Оболонський острів. У травні 2024 року там відкрили пішохідний "міст-хвилю", який з’єднав парк "Наталка" з островом. Міська влада подавала проєкт як нову рекреаційну зону з пішохідними й велосипедними маршрутами, лавами, дитячими майданчиками, туалетами, новими деревами та кущами.

Навколо облаштування острова виник екологічний конфлікт. Екологи заявляли про знищення дерев, кущів і природних біотопів. Зокрема, керівник Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко писав, що на острові зрубали близько 200 дерев і близько тисячі кущів, а також знищили біотопи червонокнижних кажанів і птахів. Він наголошував, що старі дерева й кущі на острові були частиною середовища для живих організмів, а їхня заміна невеликими саджанцями не є рівноцінною.

КП "Плесо", яке було замовником робіт з облаштування острова, ці звинувачення відкинуло. У підприємстві заявили, що інформація про масове видалення вікових дерев є маніпуляцією. За версією КП, Оболонський острів створили штучно під час забудови Оболонського масиву в 1970-1980-х роках, тому там не могло бути справді вікових дерев.

У "Плесі" також стверджували, що видаляли аварійні та сухостійні дерева з середнім віком до 40 років після обстеження комісією за участі представників Державної екологічної інспекції Столичного округу, Департаменту захисту довкілля КМДА та "Київзеленбуду". Замість них, за даними підприємства, на острові висадили майже 900 дерев і 7000 кущів.

Для Івана Парнікоза ця історія показова саме через логіку компенсації. Навіть якщо після робіт висаджують нові дерева й кущі, це не означає автоматичного відновлення природної функції території.

Ще один відомий конфлікт триває на Осокорках – біля озер Небреж, Мартишів і Тягле. Цю територію активісти багато років бачать як майбутній екопарк.

Історія забудови цієї місцевості почалася ще з проєкту "Патріотика на озерах", який пов’язували з банком "Аркада". Там планували масштабну житлову забудову біля озер. Після банкрутства банку реалізацію проєкту продовжила Stolitsa Group під назвою житлового комплексу H2O.

Для забудовника це ділянка з оформленими документами та перспективою нового житлового кварталу. Для ГО "Екопарк Осокорки" – частина природної території, яку треба зберегти від забудови. Активісти наполягають, що ця місцевість має стати великим зеленим простором для міста. Частина території вже отримала природоохоронний статус: там створили ландшафтні заказники "Осокорківські луки" та "Озеро Тягле".

У червні 2026 року Верховний Суд залишив чинним дозвіл на будівництво ЖК H2O та відхилив касаційну скаргу ГО "Екопарк Осокорки".

У загальній статистиці земельних правопорушень у Києві прокуратура наводить такі дані. У 2025 році в столиці облікували 129 кримінальних правопорушень за статтею 197-1 Кримінального кодексу – самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. За січень-травень 2026 року таких правопорушень було 61. Водночас у 2025 році до суду з обвинувальним актом за цією статтею не передали жодного провадження, а за перші п’ять місяців 2026 року – п’ять.

Окремо Київська міська прокуратура повідомила, що впродовж 2022-2026 років у сфері земельних відносин подала 375 позовів щодо земель вартістю майже 11,3 млрд грн. Із них суди задовольнили 261 позов. За цей період, за даними прокуратури, повернули або попередили незаконне надання майже 245 гектарів землі.