“Київ обрали енергетичною ціллю”: Інтерв’ю “Шелтера” з депутатом Сергієм Нагорняком

– Яким ви бачите опалювальний сезон 2026/27 у Києві та Україні? Які головні ризики?

– Ситуація може бути абсолютно різною для різних регіонів України. Найбільші ризики щодо теплопостачання я бачу для прифронтових регіонів і для міст-мільйонників – Києва, Харкова, Одеси, можливо, й Херсона.

Йдеться саме про теплопостачання, тому що ці міста живляться від двох-трьох теплоелектроцентралей, а ворог нарощує виробництво балістичних ракет. У межах їхньої досяжності дуже важко захистити міські ТЕЦ. Тому ризик перебоїв з теплом існує.

Сподіваюся, що такі перебої, якщо і будуть, то короткострокові, і тепловикам вдасться швидко відновлювати роботу електроцентралей.

– А що щодо електроенергетики? Ситуація буде гіршою чи кращою, ніж торішньої зими?

– Тут, на мою думку, ситуація буде кращою, ніж минулого року взимку, тому що протягом усього року було збудовано чимало нових об'єктів генерації. Вони невеликі за потужністю, але їх багато і вони розподілені по всій Україні.

Окрім цього, бізнес встановив і досі встановлює багато накопичувачів електричної енергії – для різних завдань. Хтось хоче мати надійне джерело живлення на своєму підприємстві, а хтось заробляє на балансуванні системи: закуповує електроенергію вночі й удень, коли ціна дешевша, і продає в ранкові та вечірні піки, коли вона дорожча.

Тому з електроенергією, за моїми оцінками, ситуація має бути кращою, ніж попередньої зими.

– Наскільки точними можуть бути такі прогнози?

– Складно дати об'єктивну оцінку, як і будь-кому іншому, тому що ми не знаємо, яку кількість ракет і озброєння реально має сьогодні ворог. Так само закрита інформація про наявність засобів для збиття в українських збройних силах – скільки партнери обіцяють і скільки буде отримано насправді, невідомо.

Тому всі оцінки, хто б їх не давав, можуть бути не зовсім точними. Це лише припущення, і ґрунтуються вони на тих даних, які ми маємо.

– А чи можуть одночасно взимку бути відключення світла, тепла і води?

– Локально, в окремих мікрорайонах Києва чи інших міст, такі відключення можливі. Але, на мою думку, тривалими вони не повинні бути, тому що кожне місто й кожен регіон готують резервні потужності, щоб забезпечити живлення критичної інфраструктури.

Тож навіть якщо такі відключення трапляться, тривалими вони не будуть.

– Що Київ та інші міста вже зробили для підготовки до зими і які проблеми залишаються?

– Будується нова генерація на об'єктах оператора системи передачі, підключаються когенераційні установки, встановлюються генератори.

Кожна громада зараз забезпечує себе резервами – причому не у вигляді талонів, а справжнім пальним, яке зберігають на випадок нештатних ситуацій, щоб можна було одразу запустити генератори.

Готуються всі, і оцінити ступінь готовності зараз складно, але, як на мене, він досить непоганий. У нас ще є вересень і жовтень – якщо дозволить погода, за ці два місяці вдасться зробити ще багато чого.

Виклики, звісно, є. Насамперед – фінансові: і державним, і приватним підприємствам було б корисно мати більше фінансових інструментів, щоб залучати додаткову допомогу.

– Чи достатньо резервного живлення для котелень, насосних станцій та іншої критичної інфраструктури?

– Так, уся критична інфраструктура забезпечена генераторами як резервним живленням.

Сподіваюся, що кожен голова громади не лише має генератор біля об'єктів критичної інфраструктури, а й підключив його так, як передбачено проєктними рішеннями, і має резервне пальне для цих генераторів – щоб вони справді могли запрацювати.

– А щодо газу – чи можливі перебої зимою?

– Ситуація така: ми видобуваємо власний газ і додатково імпортуємо його, закачуючи в газосховища. Ворог прицільно б'є по видобутку газу весь цей рік, тому власний видобуток частково зменшується, і ми змушені більше імпортувати. На проходження опалювального сезону газу вистачить.

Хіба що можливі локальні короткострокові перебої, якщо ворог ударить по магістральних мережах чи газоперекачувальних станціях між регіонами. Такий ризик існує, бо засобів ураження у ворога достатньо. Але загалом, я думаю, ситуація буде стабільною.

– Які міста й регіони можуть пройти цю зиму найважче? І де буде легше – у великому місті чи в невеликому населеному пункті?

– Прифронтовим регіонам дуже складно, туди летить усе – і FPV, зокрема на оптоволокні, і звичайні та реактивні шахеди. Чернігівщина, Сумщина, Миколаївщина, Одещина – дуже непрості регіони.

На мою особисту думку, в селах і невеликих населених пунктах ситуація простіша, бо там індивідуальне опалення. Можуть бути часткові перебої зі світлом, але завдяки індивідуальному опаленню зиму пройти легше.

Великі міста є заручниками роботи кількох теплоелектроцентралей. Якщо ТЕЦ уражено, потрібен час, щоб відновити її роботу, і люди, попри все бажання, залишаються без тепла.

Ми розуміємо, що ворог накопичує балістичні ракети й що цей ризик – насамперед для Києва, бо саме його ворог обрав енергетичною ціллю й тероризує енергетичний сектор Київської агломерації. На жаль, атаки йдуть не лише по об'єктах енергетики, а й по багатоквартирних будинках і бізнесу.

– Що українцям, зокрема киянам, варто зробити для підготовки до зими вже зараз?

– Було б добре вже зараз самоорганізуватися з сусідами по будинку і з'ясувати, хто в них управитель – ЖЕК, ОСББ чи керівна компанія. Проговорити, яке в них резервне живлення, чи є генератор достатньої потужності й хто відповідає за пальне.

Варто дізнатися, чи можна ще встигнути отримати допомогу від міста чи держави. Є багато урядових і міських програм – зокрема щодо встановлення дахових сонячних станцій і накопичувачів на пільгових умовах кредитування, частину якого покриває місто або держава.

Та сама історія з генераторами: потрібно зрозуміти, чи пройшов генератор технічне обслуговування, бо він, як автомобіль, має регулярно проходити заміну мастила й фільтрів. Якщо до нього рік ніхто не торкався, є ризик, що він попрацює годину-дві – і все.

Варто запитати, від якої ТЕЦ у вашому мікрорайоні йде теплопостачання і чи вже зроблено щось на випадок зупинки її роботи. І краще з'ясовувати це не у Фейсбуці чи загальних чатах, а віч-на-віч – я впевнений, що в кожному будинку знайдуться фахові енергетики й тепловики, які можуть виступити консультантами на таких зустрічах.

Дуже важливо також знати, який депутат міської ради закріплений за вашим будинком і двором. У Києві за кожним двором закріплений депутат, і в нього має працювати приймальня – можливо, не безпосередньо у дворі, але принаймні кілька на район. Варто вийти з ним на зв'язок і запитати про план дій на випадок, якщо зникне світло чи тепло: у депутата, як правило, швидша комунікація з "Київтеплоенерго" чи постачальником електроенергії.

І ще одна практична річ – домовитися з сусідами про паркування авто: у підземному паркінгу, якщо він є, чи у дворі. Якщо у дворі, варто заздалегідь домовитися, як діяти, якщо станеться влучання і машині ДСНС чи швидкій треба буде проїхати, а двір заставлений автомобілями.

Чим краща самоорганізація в кожному конкретному будинку, тим більше в людей розуміння, що робити в складній ситуації: хто відповідає за генератор і стежить за його обслуговуванням, хто відповідає за наявність дизельного пального.

– Борги населення перевалили вже за 100 мільярдів гривень. Наскільки вони впливають на підготовку до зими?

– Впливають прямо. Розділімо ці борги. Перше – борги за спожиті гігакалорії тепла чи водопідігрів, це борги перед теплокомуненерго. А постачальник, зі свого боку, має закуповувати газ, платити зарплату працівникам, купувати запчастини для відновлення об'єктів.

Якщо на рахунку постачальника недостатньо коштів, швидкість підготовки буде в рази нижчою, ніж могла б бути за наявності фінансового ресурсу. Тому платіжна дисципліна з боку українців важлива. Водночас ми розуміємо, що фінансова ситуація в кожної родини може бути різною.

Тут потрібен якісний діалог між постачальником послуги та її споживачем, щоб зрозуміти причину боргу в конкретному випадку, а не одразу звертатися до виконавчої служби. Так само і з газом, і з електроенергією – суть та сама.

Тобто платіжна дисципліна має бути, але й підхід до роботи з боржниками має бути розумним: не тиснути напролом, а запрошувати до розмови й шукати шляхи реструктуризації боргу – щоб і люди могли поступово розрахуватися, і постачальник почав отримувати кошти.

– Чи варто очікувати підвищення тарифів на тепло, воду, газ та електроенергію? Якщо так, то коли?

– Цього року точно ні, щодо наступного – подивимося. Зараз складно забігати наперед, спершу треба пережити цю зиму. 

– Тариф на холодне водопостачання вже підвищують.

– Так, це вимушений крок місцевого самоврядування – ситуація там справді складна, і громади змушені поступово підіймати тариф на холодну воду й водовідведення, інакше водоканали просто збанкрутують і не зможуть ні постачати воду, ні відводити її.

Інші послуги поки що субсидіює держава. Субсидія на електроенергію обходиться приблизно у п'ять мільярдів доларів на рік. Приблизно стільки ж – субсидія на природний газ для населення і теплокомуненерго. Тобто загалом держава щороку витрачає близько 10 мільярдів доларів на стримування цін, бо ринкова ціна на газ і електроенергію інша, ніж та, за якою держава сьогодні продає їх населенню.

– І наостанок: чи варто мешканцям великих міст, зокрема киянам, розглядати виїзд з міста?

– Дуже складне питання. Тут не стільки про суто енергетичну загрозу, скільки про те, що кількість повітряних тривог і прильотів по цивільній інфраструктурі в Києві сьогодні перетворила місто, по суті, на прифронтове. Кількість ударів по Києву не менша, ніж по інших прифронтових містах.

Кожна родина ухвалює власне рішення, турбуючись насамперед про дітей – вони не можуть самі відповідати за таке рішення, тож думати за них мають батьки. Моя родина наразі залишається в Києві, і мої діти теж.

Хоча ми розуміємо, що це великий ризик і великі незручності: діти практично весь час у садочках і школах проводять в укриттях. І хто б що не казав, яких умов там не створювали б – це не повноцінне навчання, це самообман, такий самий, як і навчання онлайн. Я не вірю, що діти отримують знання ні в укриттях, ні дистанційно.

Тому ситуація складна, і кожна родина має сама дивитися, як їй діяти.

– Наразі на розгляді питання про надання Києву статусу прифронтового міста. Як думаєте, чи буде таке рішення ухвалене і що це дасть киянам і місту?

– Чесно кажучи, я сам не знаю, що це дасть. Де-факто місто і так прифронтове. Формально лінія розмежування далі від Києва, але кількість атак на місто сьогодні вказує на протилежне – такої інтенсивності ударів по Києву, здається, не було навіть на початку повномасштабного вторгнення. А можливо, ми просто вже забуваємо про атаки 2022–2023 років.

А що конкретно дасть офіційне визнання де-юре – поки не готовий коментувати.