Робота є, людей немає: чому Україні бракує електриків, а на вакансії SMM-менеджерів – черги

Водночас за посади SMM-менеджерів, контент-менеджерів, таргетологів і маркетологів конкурують десятки претендентів, хоча попит на частину таких фахівців скорочується, зокрема через розвиток штучного інтелекту.

У результаті роботодавці говорять про кадровий голод, а люди по кілька місяців не можуть знайти роботу. Причина в тому, що професійні очікування українців дедалі менше відповідають реальним потребам економіки.

"Шелтер" з’ясовував, чому виник такий перекіс на ринку праці та як його можна подолати.

Потрібен не просто електрик, а універсальний фахівець

Однією з найбільш дефіцитних професій сьогодні є електрик. Будівельні та виробничі компанії шукають спеціалістів, які не лише прокладають проводку, а й можуть ремонтувати та обслуговувати обладнання, діагностувати несправності й оперативно відновлювати роботу виробничих ліній.

Роботодавцям також потрібні електрики зі знаннями автоматизації, контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Високо цінують електромонтажників, здатних самостійно працювати за схемами, а також фахівців із ремонту й обслуговування генераторів.

У дефіциті також спеціалісти з обслуговування акумуляторів і трансформаторних підстанцій, монтажу сонячних електростанцій та систем резервного живлення. Таких працівників шукають лікарні, торговельні мережі, дата-центри й логістичні компанії. Залежно від кваліфікації та складності роботи їм пропонують від 50 до 70 тисяч гривень.

Не вистачає і електриків, які працюють на будівництві приватних будинків і котеджів або виконують ремонти у квартирах.

"У мене графік ремонтів розписаний на три місяці вперед. І я просто молюся, щоб за цей час наші ряди не порідшали і не забрали найкращих фахівців із тих, хто ще залишився", – говорить бригадир будівельної бригади з Київської області.

Кого ще не можуть знайти роботодавці

Окрім електриків, підприємства шукають кваліфікованих слюсарів, сантехніків, зварників, токарів, швачок, водіїв вантажівок і автобусів. На будівництві бракує малярів, монтажників, покрівельників, бетонярів і сантехніків.

За даними порталу Work.ua, влітку роботодавці найчастіше шукають працівників робітничих спеціальностей, а також персонал для сфери обслуговування, торгівлі, логістики, складів, продажів і закупівель.

Дефіцит кадрів відчувають магазини, кафе та ресторани. Бізнесу потрібні кухарі, касири, продавці, офіціанти, баристи, пекарі й охоронники.

За даними Державної служби зайнятості, у першому кварталі цього року вдалося закрити 51% вакансій у сфері торгівлі та обслуговування. Водночас серед вакансій за робітничими професіями працевлаштувати кандидатів вдалося лише у 30% випадків. Серед керівників і менеджерів було закрито близько 40% запропонованих вакансій.

За інформацією Work.ua, серед робітничих професій вищі зарплати пропонують автослюсарям – у середньому близько 50 тисяч гривень, монтажникам – 45 тисяч, зварникам, механікам і будівельникам – близько 40 тисяч гривень. Водіям-міжнародникам можуть пропонувати близько 70 тисяч гривень. Серед інших професій високі зарплати вказують у вакансіях рієлторів – приблизно 60 тисяч гривень.

На дистанційні вакансії – десятки претендентів

Попри гострий дефіцит кваліфікованих робітників, в Україні зберігається висока конкуренція за вакансії SMM-менеджерів, копірайтерів, контент-менеджерів, таргетологів, маркетологів, менеджерів інтернет-магазинів та операторів чатів.

За даними OLX, найбільше відгуків роботодавці отримують на дистанційні вакансії у сфері контенту, комунікацій та онлайн-торгівлі.

Водночас кількість таких вакансій скорочується. Пропозицій роботи для копірайтерів поменшало на 86%, маркетологів – на 51%, контент-менеджерів – на 49%, SMM-менеджерів – на 34%.

Таким чином, людей, які прагнуть працювати у цифровій сфері, стає більше, тоді як потреба бізнесу в частині таких фахівців зменшується.

Вакансії є, але навички людей не відповідають потребам економіки

Таке явище називають професійно-кваліфікаційним дисбалансом, або структурним перекосом ринку праці. Робочі місця є, однак компетенції, досвід, місце проживання та очікування шукачів не збігаються з пропозиціями роботодавців.

Однією з причин дисбалансу стала війна. Через неї різко зріс попит на енергетиків, будівельників, працівників транспорту, логістики, виробництва й технічного обслуговування. Водночас частина досвідчених фахівців мобілізована до Збройних сил України.

Підприємству електромонтер потрібен уже сьогодні, тоді як підготовка компетентного працівника потребує не одного місяця. Необхідні спеціальна освіта, практика, відповідні посвідчення, групи допуску та сертифікати. При цьому частина роботодавців не готова наймати людей старших за 60 років, навіть якщо вони мають потрібний досвід.

Натомість ринок коротких курсів із SMM, таргетингу, копірайтингу та інших цифрових напрямів створив уявлення, що за два-три місяці можна опанувати нову професію і почати заробляти на рівні кваліфікованого робітника.

Такі професії приваблюють і можливістю працювати дистанційно або за гібридним графіком, не витрачаючи час на дорогу та не прив’язуючись до конкретного підприємства. Частина кандидатів також розраховує отримувати в цифровій сфері більше, ніж на будівництві або у виробничому цеху.

"Залишилося уявлення, що достатньо натискати кілька кнопок"

За словами засновниці та CEO консалтингової компанії Talent Match, експертки ринку праці Наталії Слинько, нинішній професійний дисбаланс значною мірою сформувався під впливом популярності цифрових професій.

Із розвитком соціальних мереж бізнесу справді знадобилися фахівці, які вміють використовувати їх для просування товарів і послуг. Одночасно виник великий ринок коротких навчальних курсів, автори яких обіцяли швидкий початок кар’єри, дистанційну роботу та високі заробітки.

Коли цифровий ринок активно зростав, попит на SMM-менеджерів, таргетологів, маркетологів та інших digital-фахівців був значним. Згодом потреба бізнесу скоротилася, однак кількість початківців продовжувала зростати.

При цьому збереглося уявлення, що достатньо пройти двомісячні курси, аби легко увійти у професію та відразу почати багато заробляти.

Штучний інтелект скорочує кількість початкових вакансій

Ситуацію додатково змінив розвиток штучного інтелекту. Компанії почали скорочувати частину працівників, які виконували прості й типові завдання початкового рівня.

Це стосується як ІТ, так і маркетингу. Попит зберігається передусім на сильних спеціалістів, здатних працювати зі стратегією, аналітикою та складними бізнес-завданнями.

Фахівцеві вже недостатньо вміти налаштовувати окремий рекламний інструмент або створювати простий контент. Роботодавці очікують комплексного розуміння бізнесу, поведінки споживачів, аналітики та ефективності рекламних кампаній.

Чому молодь не обирає робітничі професії

Професії, яких сьогодні гостро потребує економіка, залишаються недостатньо престижними. Робота електрика, зварника, монтажника чи слюсаря потребує спеціальної освіти, тривалої практики та великої відповідальності. Часто вона передбачає фізичне навантаження, перебування безпосередньо на підприємстві, позмінний графік і нижчу стартову зарплату, ніж очікують кандидати.

Натомість цифрові професії асоціюються з дистанційним або гібридним форматом, комфортними умовами та відносно легким входом. Навіть коли реальна ситуація на ринку вже змінилася, цей привабливий образ продовжує впливати на професійний вибір молоді.

Щоб змінити ситуацію, профорієнтацію, на думку Наталії Слинько, необхідно починати ще у сьомому-восьмому класі.

Підприємства можуть приходити до шкіл, розповідати про сучасне виробництво, проводити екскурсії, організовувати спеціальні заняття та давати підліткам можливість спробувати себе у різних професіях.

"За кілька літніх місяців дитина могла б спробувати нескладну роботу в магазині, кав’ярні, на підприємстві чи в іншому місцевому бізнесі. Протягом кількох років підліток отримав би досвід у різних сферах і краще розумів би, що йому справді подобається. Зараз у дітей такого вибору майже немає", – зазначає експертка.

Підліток зможе оцінити не лише популярність професії в соціальних мережах, а й власні здібності, інтереси та готовність виконувати конкретну роботу.

Бізнес має пропонувати не лише зарплату, а й перспективу

Самої профорієнтації недостатньо. Бізнес повинен показати молодій людині зрозумілу перспективу: оплачуване навчання, наставництво, професійне та кар’єрне зростання, службове житло, допомогу з придбанням автомобіля або пільгове кредитування.

Тоді працівник отримуватиме не лише професію і щомісячну зарплату, а й відчуття стабільного майбутнього, пов’язаного з конкретною компанією. Необхідно також відновлювати систему наставництва, за якої досвідчені майстри передають практичні знання молодшим працівникам.

Ще однією причиною перекосу залишається вплив батьків, які продовжують сприймати диплом про вищу освіту як гарантію успішної кар’єри. За словами Наталії Слинько, приблизно 70% впливу на освітній вибір дітей мають саме батьки. Вони часто наполягають на вступі до університету, навіть коли дитина має здібності до практичної або технічної роботи. Водночас сам диплом уже не гарантує ані працевлаштування, ані високого заробітку.

Проблему посилює те, що українська система вищої освіти здатна приймати значно більше студентів, ніж потребує ринок праці. Якісні університетські програми в Україні є, однак поряд із ними працює чимало закладів із невисокими вимогами та слабкою підготовкою випускників.

У результаті країна отримує надлишок людей із формальними дипломами та водночас гострий дефіцит кваліфікованих робітників.