Чому українських військових не запросили до участі у великому військовому параді у Варшаві

Адже дата глибоко символічна для обох наших народів. 15 серпня – річниця "Дива на Віслі" 1920 року, коли польські війська разом із вояками Армії УНР під командуванням генерала Марка Безручка розбили більшовицьку навалу і врятували не лише польську державність, а й усю Європу. Здавалося б, спільний стрій на Віслостраді сьогодні був би максимально органічним.

Але якщо подивитися на те, що відбувалося у Варшаві, тверезо і без провінційного егоцентризму, стає зрозуміло: українська тема цього разу там узагалі не була предметом дискусій. Не тому, що про нас забули чи знецінили, а тому, що цей парад став епіцентром найжорсткішої внутрішньопольської політичної дуелі.

Польща входить у вирішальний передвиборчий рік. Парад на Віслостраді перетворився на майданчик безкомпромісної боротьби за контроль над армією, симпатії силовиків та голоси виборців між прем’єром Дональдом Туском і президентом Каролем Навроцьким. І прем'єр блискуче розставив політичну пастку, в яку президент сам себе загнав.

Головним нервом протистояння стала програма SAFE – ініційований урядом Туска масштабний європейський оборонний інструмент на 43,7 млрд євро (понад 180 млрд злотих) для закупівлі гаубиць Krab, БМП Borsuk, систем ППО та розбудови "Східного щита". Президент Навроцький, тримаючись партійної лінії консервативної опозиції, наклав вето на законодавство щодо SAFE, стверджуючи, що це заганяє Польщу в борги до 2071 року та віддає суверенітет Брюсселю.

Туск відповів гросмейстерським ударом. Уряд офіційно провів військовий парад під гаслом "Polska SAFE – bezpieczna Polska", а сам прем'єр на морському параді в Гдині прямо назвав спроби блокувати оборонні кошти безвідповідальними й шкідливими для польського солдата. Саме тому у параді брали участь країни ЄС і НАТО об'єднані спільною оборонною політикою.

Президент опинився у безвиході: він мусив приймати парад як Верховний головнокомандувач, але вся техніка і весь антураж навколо демонструвалися як тріумф урядової програми.

Замість того, щоб зберегти статус надпартійного лідера нації у присутності армії, Навроцький пішов на емоційний демарш. У своїй промові перед строєм він заявив, що "на прапорах Війська Польського століттями написано "Бог, Честь, Вітчизна", а не SAFE".

Це стало його фатальною тактичною помилкою. Президент спробував протиставити священне історичне гасло реальному фінансуванню військової модернізації. В очах військових і суспільства це виглядало так, ніби патріотичною риторикою намагаються прикрити блокування новенької броні та зброї для тих самих бійців, які стояли перед трибуною.

Нам в Україні варто навчитися розуміти внутрішні процеси наших партнерів. Події у Варшаві 15 серпня були не про "забуту Україну", а про запеклу боротьбу за майбутнє польської влади та моделі європейської безпеки. Коли сусіди ведуть генеральну битву за власну обороноздатність – нам слід уважно аналізувати їхні уроки, а не міряти кожну подію масштабом ображеного самолюбства.

Джерело