Чи буде політичний проєкт Михайла Федорова?

Також очевидно, що чим більше ультиматумів від "картонкового Майдану", тим менше ймовірність їх виконання. Треба визначатись не з вимогами, а з подальшою тактикою і стратегією власної діяльності.

В той же час в політичних і експертних колах та в соціальних мережах вже починається дискусія про можливість створення нового соціально-політичного руху на базі "картонкового Майдану" на чолі з новим опозиційним лідером – Михайлом Федоровим. 

Електоральна ніша для такого політичного проєкту вже існує. Це ліберально налаштована частина українського середнього класу, молоді, населення великих міст України. Це українські виборці, які проголосували в 2014 році за "Самопоміч", в 2019 році – за "Голос", це активісти і учасники нинішнього "картонкового Майдану". Аж до середини липня 2026 року у них не було потенційного політичного лідера. Зараз він з’явився. Власне його ім’я постійно лунає на акціях "картонкового Майдану". Правда, проблема в тому, що він ще не визначився з своєю подальшою політичною долею. Але це, мабуть, питання часу.

Чимось мені це нагадує початок 2000-х рр., створення "Нашої України" і консолідацію тодішньої нової опозиції навколо Віктора Ющенка, який тоді теж мав репутацію успішного реформатора. Однак Михайло Федоров виглядає значно більш рішучим і наполегливим, ніж Віктор Ющенко. Але він все ще не визначився з своїм вибором – що робити далі? І саме від його рішення залежить подальша доля "картонкового Майдану» і розвиток внутрішньополітичної ситуації.

Хто може взяти участь в цьому новому соціально-політичному русі? Перш за все ті, хто і зараз його підтримує - учасники нинішнього "картонкового Майдану", антикорупційні активісти, деякі парламентарі – від представників фракції "Голос" (Ярослав Железняк та інші) до окремих "Слуг народу" (від Анастасії Радіної до Мар’яни Безуглої). Цей проєкт можуть підтримати чимало українських бізнес-структур, які не в захваті від "татаровської стилістики" роботи правоохоронних органів України та їх тиску на український бізнес. Підтримка багатьох мас-медіа і соціальних мереж також гарантована, що і засвідчила інформаційна ситуація останнього тижня.

Однак є і потенційна проблема. Ліберальна ідеологічна ніша є електоральною резервацією. Це точно не вибір більшості українських виборців, які скоріше налаштовані на суміш консервативних, соціально-популістських і патріотичних ідеологічних установок. Популярний лідер може гарантувати більш вагомий результат на виборах, але це залежить від ефективності виборчої кампанії і соціально-політичної ситуації на час виборів.

Зазначу ще одну специфічну проблему. Учасники і прихильники "картонкового Майдану" критикують Володимира Зеленського за надмірну одноосібну концентрацію влади в його руках, і закликають до відновлення парламентсько-президентської форми правління. Але тоді треба просувати Михайла Федорова не на посаду Президента України, а на роль майбутнього Прем’єр-міністра повоєнної України. Успішний реформатор буде потрібний саме на чолі наступного Уряду України.

В будь якому випадку і Михайлу Федорову і ;"картонковому Майдану" треба визначатись – що робити далі.

Джерело