Хто має бути в Національному пантеоні

Український Національний пантеон повинен закарбувати в пам'яті народу імена тих, хто творив українську державу, культуру, науку, боровся за свободу й незалежність України – незалежно від їхніх політичних поглядів.

Національний пантеон – це не усипальниця лише лідерів українського націоналізму, хоча достойні представники цього руху, безперечно, мають бути там представлені. Пантеон має об'єднувати націю, а не розділяти її.

Саме тому формування переліку постатей повинно відбуватися через широке суспільне обговорення. Це непросте питання. Адже, вшановуючи цих людей, ми беремо на себе відповідальність не лише за їхні героїчні вчинки, а й за їхні помилки. Це означає, що нація достатньо зріла, щоб чесно прийняти свою історію – без замовчування і без ідеалізації.

Чи буде в Національному пантеоні генерал Петро Григоренко – герой Другої світової війни, визначний правозахисник і захисник кримськотатарського народу? Чи буде там Василь Мудрий – один із керівників УНДО, віцемаршалок польського Сейму, редактор і видатний український демократ? А Дмитро Левицький? Чи етнічний поляк В'ячеслав Липинський, який став одним із найвизначніших українських державницьких мислителів?

Чи буде згаданий Олександр Шумський, якого, так само як і Євгена Коновальця, ліквідував агент Кремля Павло Судоплатов? Чи Микола Скрипник, знищений за політику українізації? Чи геніальний письменник Микола Хвильовий? Зрештою, чи буде там Володимир Винниченко, якого справедливо критикують за багато рішень, але який був першим головою уряду Української Народної Республіки? Чи Арнольд Марголін – видатний діяч УНР і дипломат?

На моє переконання, усі ці постаті мають бути представлені в Національному пантеоні. І таких людей – сотні.

Саме тому після ухвалення закону необхідно провести широке, глибоке й відповідальне суспільне обговорення. Національний пантеон має стати місцем, де українці осмислюють власну історію, а не інструментом передвиборчого піару для того чи іншого президента чи політичної сили.

Джерело