Можливо, Залужний висловився про НАТО занадто емоційно і категорично. Але схоже, наболіло

Залужного почали звинувачувати в тому, що він зробив політичну заяву, яка суперечить Конституції України. Що посол України не може робити такі заяви. І так далі.

Навряд Валерій Федорович мав такі надзвичайні наміри. Це точно не була політична заява. Він висловив свою суб’єктивну думку під час дискусії щодо євроатлантичної інтеграції на нараді послів у Києві. На то вона і дискусія, щоб висловлювались різні думки.

Можливо, Залужний висловився занадто емоційно і категорично. Все ж таки треба пам’ятати класичне правило: Ніколи не каже "ніколи"! Але схоже, що у Валерія Федоровича наболіло. Він вже неодноразово висловлював свій скепсис щодо нинішнього стану НАТО в своїх виступах і публікаціях. А тут, мабуть, прорвало і він висказав все те, про що думав раніше. Типовий політик так би ніколи не зробив. Але Залужний вчинив як компетентний військовий експерт і відповідальний громадянин, він чесно охарактеризував своє бачення наших подальших взаємин з НАТО.

Політик сказав би те, що хочуть почути, що є вже майже іконою. А Залужний дав реалістичну оцінку нинішнього стану НАТО і сформулював прагматичну позицію щодо наших подальших дій. І це не сподобалось тим, хто і надалі хоче бути у теплій ванні застарілих стереотипів класичної євроатлантичної інтеграції. Валерій Залужний чесно сказав про те, про що в експертних колах вже почали задумуватись, але боялися сформулювати вголос. Тому що боялись засудження.

Можливо, сам того не бажаючи, Залужний дав поштовх дискусії про те, якою має бути наша подальша міжнародна безпекова стратегія.

У виступі під час дискусії на нараді послів він акцентував увагу на тому, що Альянс діє за доктринами Другої світової війни і, на його думку, ще тривалий час не зміниться настільки, щоб відповідати сучасним викликам. Альянс повільно адаптується до нових реалій. Залужний також зазначив, що Україна не повинна витрачати час на очікування політичного консенсусу всіх держав-членів НАТО, а має зосередитися на отриманні практичних безпекових рішень, сучасних технологій та розвитку гнучких військових коаліцій.

Чи означає це відмову від євроатлантичної інтеграції? Думаю, що ні. Валерій Залужний наголосив, що Україні необхідні технології країн НАТО, зокрема у сферах протиракетної оборони та космічних можливостей. Від себе додам, що нам не можна відмовлятися від членства в НАТО і в контексті майбутніх мирних переговорів. Навіть розуміючи, що ми не будемо в НАТО, ми не маємо самі відмовлятися від прагнення до членства в НАТО і брати на себе безпекові самообмеження. Це частина нашого безпекового і зовнішньополітичного суверенітету, від якого ми не можемо відмовлятися.

Але з точки зору політичних реалій Залужний поставив правильний діагноз. НАТО вже не те, яким ми собі його уявляли, і до якого прагнули. Північноатлантичний Альянс переживає зараз найглибшу внутрішню кризу за весь час свого існування. Інерційно, Альянс зберігає функцію стримування Росії, завдяки стратегічному і ядерному потенціалу, перш за все США. Однак Сполучені Штати вже офіційно попередили європейських партнерів, що вони переходять до концепції НАТО-3.0. (НАТО-1.0., це Альянс часів Холодної війни і протистояння з СРСР; НАТО-2.0., це Альянс після розпаду СРСР, коли НАТО почало трансформуватися скоріше в політичний, ніж воєнний союз). Нова концепція означає, що США зберігають над Європою "ядерну парасольку" і функцію стратегічної оборони, а от у разі "конвенційної (тобто звичайної) війни" європейці мають самі відповідати за власну безпеку. Проти нас Росія веде саме конвенційну війну. А це означає, що у разі звичайної війни Росії проти Польщі, чи країн Балтії американці не будуть воювати проти росіян. Те саме стосується і України, якщо ми станемо членами НАТО. І це зовсім інша ситуація, ніж це було раніше.

Що стосується самої можливості членства в НАТО, то при Байдені нам хоча б обіцяли перспективу членства в Альянсі після завершення війни, але при Трампі ця тема наглухо закрита. Нинішній президент США вважає, що закриття питання про членство України в НАТО є прийнятною і обов’язковою умовою для угоди про завершення російсько-української війни.

У відповідь на це можна сказати, що Трамп не вічний, і в 2029 році в США може з’явитись новий президент. Дійсно так, але ми не знаємо, хто це буде і з якою позицією щодо відносин між США і НАТО. Однак в НАТО є зараз і будуть як мінімум в середньостроковій перспективі декілька країн, які можуть заблокувати нам членство в Альянсі, щоб мінімізувати ризики потенційної війни з Росією. Нагадаю, що в НАТО також діє принцип консенсусу, і для вступу в Альянс потрібна згода всіх його нинішніх членів. І це теж об’єктивна реальність, яку не можна ігнорувати. 

Один з опонентів Залужного висуває красивий аргумент: якщо ми відмовляємось від членства в НАТО, тоді треба аргументувати як не стати частиною Росії. Відповідь дуже проста: членства України в НАТО не має і не відомо, коли воно буде, якщо буде, але ми не стали частиною Росії, відстояли себе і відстоюємо вже чотири з половиною роки без членства в Альянсі, але з його допомогою, від якої ми не відмовляємось.

Згадуючи відмий анекдот, нам треба думати не про "шашечки" (тобто про ефемерну і символічну перспективу членства в НАТО), а про те, щоб "їхати", тобто про забезпечення наших безпекових потреб і реального безпекового партнерства. На сьогодні нашим головним безпековим партнером (фінансовим донором нашої безпеки) став Євросоюз, а не НАТО, а також окремі європейські країни.

І на останок ще одна важлива теза. Якщо у відносинах з НАТО ми будемо не прохачем членства, а безпековою потребою для самого Альянсу, тоді і шансів на членство в НАТО у нас буде набагато більше. Тому нам треба переходити від позиції НАТО-залежності до парадигми україно-центричності в процесі формування нової безпекової архітектури Європи, до поступового формування нових військово-політичних альянсів в Європі, які будуть неможливими без участі в них України. Власне про це і сказав Валерій Залужний під час дискусії на нараді послів.

Джерело