Однією з головних спокус на нашому духовному шляху є наша самовпевненість

Бо така опора є ненадійною, хибною. Про це нас попереджає і апостол Павло, кажучи: "Хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти"  (1 Кор. 10: 12).

Самовпевненість, самодостатність, самолюбство мовою святих отців є пагонами, або формами найтяжчої і найпідступнішої пристрасті – гордині. Гординя і прагнення до самодостатності як перших людей, так і все людство, привела до падіння, до рабського підкорення злу. Через самовпевненість і гординю найвищий ангел Денниця відпав від Бога, забажавши сам бути богом всупереч Творцю, а тому став сатаною, тобто противником Божим.

Де є самовпевненість, самозакоханість, де в центрі "Я" – там не знаходиться місця для Бога, для божественної благодаті, миру, спокою, істинного добра. Хто сьогодні вважає себе праведником, може виявитися підвладним гріху чи впасти перед спокусою, бо від гордовитих відступає благодать Божа.

Самовпевненість часто є причиною помилок, в тому числі найстрашніших, трагічних. Подивіться, скільки біди й горя принесли в цей світ самозакохані і самовпевнені тирани та диктатори! Скільки страждань довкола несе вперта егоїстична, самозакохана людина, яка лише себе і власні переконання від початку вважає істиною, а всі факти та докази того, що суперечить цьому, піддає нищівній критиці, відкидає, не сприймає, ігнорує.

Біблія подає нам безліч прикладів хибності та шкідливості самовпевненості, яка в результаті приводить до поразки, смерті. Так, самонадійність синів Ізраїля, які наважилися самостійно, без благодатної Божої допомоги, заволодіти землями, завершилась для них поразкою та ганебною втечею (Чис. 14: 40 – 45). Самовпевненість Голіафа, який вихвалявся своїм зростом та фізичною силою, призвела до його загибелі від рук юного Давида (1 Цар. 17: 4 – 49). За новозавітних часів самонадійність окремих пастирів, архієреїв ставала причиною того, що вони впадали в єресі та спричиняли розділення, виникнення помилкових вчень, сект. Самовпевненість деяких правителів, державних діячів призвела до поширення атеїзму, боговідступництва, переслідування Церкви. А згубні наслідки безбожницької влади ми всі, на жаль, добре знаємо. 

У Писанні самовпевненість позначена як нерозумність, недалекість: "Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений" (Притч. 14: 16), "Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде цілий" (Притч. 28: 26).

Невже християнин має почуватися невпевненим у власних силах? – запитаєте ви. Християнин на це відповість: "Усе можу в Iсусi Христi, Який мене змiцнює" (Фил. 4: 13).

Преподобний старець Паїсій Святогорець радив: "Уважно поглянь на себе, придивись, і побачиш, що нічого не маєш від себе самого й нічого не можеш звершити без Божої помочі. Коли збагнеш, що всяке добро, яке твориш, натхненне Богом і походить від Бога як від Джерела добра, а всі помилки й нерозумні вчинки – твої власні, тоді перестанеш надіятися на себе і звільнишся від самовпевненості".

На переконання старця, Бог завжди чує наші прохання і допомагає нам. "А якщо ти не відчуваєш Його допомоги, то, можливо, винуватий у цьому не Бог, а ти, бо своєю гордістю і самовпевненістю проганяєш Його благодатну поміч. Бо самовпевненість – велика перешкода для Божої благодаті", – застерігає нас преподобний Паїсій Святогорець. Тож не будьмо самовпевненими, маймо розумні сумніви не щодо Бога, а щодо самих себе! І тоді все ставатиме на свої місця.

Джерело