“Генеральські клани живуть на схемах. І прийшла людина, яка це поламала”. Інтерв’ю з Куполом про Федорова, Сирського, Зеленського та війну

– Сьогодні я би хотіла з вами поговорити про настільки актуальні новини. Оскільки я не є політичним оглядачем, ми поговоримо саме про наслідки для військових у відставці Федорова.

– Хто такий Зеленський? Це, ну, актор, там менеджер, топ-менеджер, скажімо так, шоу-бізнесу. І коли він займався цим все життя, а от став президентом, верховним головнокомандувачем, знаєте, як головний герой серіалу має бути тільки один. І якщо з'являється якийсь конкурент, то цей конкурент швидко прибирається.

Але дивіться, що відбулося з Федоровим. От як я спілкуюсь постійно з побратимами, на фронті дійсно відчуваються закупки midle-strike, закупки deep-strike, закупки front-strike.

Скажімо так, БПЛА стало більше, БПЛА стало якісніше. І за ці пів року, що він був міністром оборони, по його ж словах, що давав він пресконференцію, було зекономлено близько 300 млрд грн. Це десь близько 7 млрд доларів і близько там шести, ну, трішки менше 6 млрд євро.

Про що це говорить? Дивіться, що та як працює взагалі Міністерство оборони і Генштаб?

Генштаб формує потребу, але вона ж може формуватися по-різному. От Генштаб сформував потребу на закупку саме таких-то РЕБів, а там прописано: "Потрібно купити РЕБи такої-то фірми".

Про що це говорить? Що генерали працюють з цією фірмою і отримують від цієї фірми певні кошти за лобіювання їхніх інтересів.

Що умовно робить Федоров? Він робить відкриті тендери. Є технічні умови. І, будь ласка, заходьте, майже весь ринок, хто робить умовно ти ж самі БПЛА. І якщо вони відповідають тим критеріям, які в тих умовах, то там п'ять, сім, і військові, ну, умовно Міністерство оборони вибирає, проводить тендер, хто дасть кращу ціну. От як, наприклад, відбулося з "Вирієм". "Вирій" дає якісний продукт і дешевий продукт. Ну, це конкурсна жадібність виробника.

Чим менше жадібний виробник і чим краще він робить виріб, тим краще ж потім на ці кошти можна купити більше, більше і більше, там, наприклад, БПЛА, і більше знищити ворога, і тим більше спасти людських життів.

А уявіть собі систему, що, ну, умовно 6 млрд євро недоотримала оця вся схематозна генеральсько-міністерська кліка. Та це ж, знаєте, старі генеральські клани на цьому живуть роками. І прийшла людина, яка цю всю їхню тему-схему наламала.

Звісно, що вони будь-якими шляхами почали заходити з різних боків в Офіс президента, до президента, через там його близьких, там "Слуг народу". Ну і там же ж тоже багато цих фірм, які належать, скажімо так, всім, умовно кажучи, ви розумієте, кому.

– Підсанкційним, як сам сказав Федоров на одному своєму інтерв'ю.

– Я вам скажу так, що ці умовно шість плюс-мінус мільярдів євро – це в довоєнні часи, в кращі роки, це всі інвестиції в бюджет України за рік. А тут тільки Генштаб разом з МО там свої теми-схеми пиляють такі кошти. І це ж, знаєте, це ж не всі далеко кошти.

Він же ж не зламав всю систему, він почав, знаєте, це як на взльоті, він почав і його збили.

Далі, якщо що стосується політики, хоть він і каже, що я технократ і мені політика не цікава, але, ну, давайте скажемо відверто, це вже є політика, тому що люди, які виходять з картонками, і ті рішення, які він приймає, це також політичні рішення.

Плюс подивіться, от згадайте історію з Залужним – рейтинги. Згадайте історію тепер уже з Федоровим – те ж само рейтинги. По оцінкам цих всіх залежних чи незалежних соціальних опитувань, то рівень довіри до міністра оборони вищий, чим до президента.

Як ви думаєте, це подобається президенту?

– Ні.

– Звісно, що ні. І як можна його збити? Якщо просто взяти, зняти міністра, ну, це квота президента, і поставити іншого. Ну, це, знаєте, така собі історія, яка там з душком.

А коли зняти весь уряд? Ну, дивіться, хто така була Свириденко. Ну, це просто дуже лояльна людина, якій кажуть: "Будеш" – буду, "не будеш" – не буду.

Ну і, відверто кажучи, от я теж підписаний на її Telegram-канал і дивлюсь: так, там все ж успішно. Дивіться, от історія у Верховній Раді. Як сказав, той же самий Петро Порошенко: "Так чому ж ви їх знімаєте, якщо вони такі класні?”. От уряд має колосальний успіх. Ми робимо реформи, ми рухаємось в правильному напрямку, і ми їх тут же знімаємо. Ну, вірніше, там наш президент їх знімає. Сенс? Ну, де здоровий глузд, де нормальна людська логіка? Цього всього немає.

Ми аплодуємо, знімаємо, дякуємо. Які ж ви молодці, як ви класно працювали.

Я дивився також у Верховній Раді, коли призначали новий уряд, то це якесь свято, розумієте? В країні повномасштабна війна. Гинуть люди.

Дивіться, прифронтові міста – Сумщина, Херсонщина, Запоріжжя, Дніпропетровщина. От зараз противник змінює тактику. Вони, вороги наші, знищують прифронтову зону. От роблять буферну зону, заправки знищують, будь-який там рух знищують.

От зараз в Одесі гинуть люди. Тільки що в Одесі загинули люди, тому що прилетіли КАБи, прилетіли ракети. Прифронтові міста не захищені. Сумщина незахищена, Харківщина, Дніпро, Запоріжжя, Херсонщина. По Херсону там взагалі FPV "ходять пішком", розумієте? З цим треба щось робити.

І Федоров теж з цим почав щось робити. Хто несе відповідальність за малу ППО в прифронтовій зоні? Де ця вся система? І таких кейсів, яких почав Федоров – їх безліч.

На мою думку, от зараз зняли його, назад його вже не повернуть. І чи буде відкат назад? Буде. Чому? Тому що ця вся, знаєте, мутована радянсько-українська старогенеральська мафія назад ці всі кошти собі... Воно ж все назад повернеться. Ці всі тендери, шмендери.

Ну от як той сам говорив Федоров: є квадроцикл і є у вимога – місце для кріплення РЕБу, і ціна уже... Вдумайтесь, звичайний квадроцикл там п'ятисотка в оптовій закупці Міністерства оборони коштує там 5 000, наприклад, євро чи доларів. Не приблизно, так воно приблизно і коштує.

І квадроцикл, який з кріпленням для РЕБу – уже 12. Ну, вдумайтесь. Але це, ну, плюс-мінус одне і те саме.

От я був командиром бригади. Якщо я отримую ці квадроцикли і там нема місця для РЕБу, вони заїжджають в мій ремонтно-відновлюваний батальйон, і там за одну ніч з'являється на всіх квадроциклах кріплення для РЕБу.

Це просто сварщик приварив кусок труби і поставив туди якусь там платформу з дірками, і туди прикрутили РЕБ. Все. Ну, провода десь скинули.

Так, це ціна. Вдумайтеся, хтось на кожному виробі заробить зверху 7 000 євро. І це буде... Ну, ці 7 000 на цих об'ємах – це мільйони євро, розумієте?

І ці всі люди, які там сидять, нічого не роблять чи отримують колосальні кошти. Причому при цьому всьому країна просто стікає кров'ю. А ці всі упирі, які там сидять, їм абсолютно по барабану. Для них це статистика.

Гинуть… дивіться, сотні тисяч реально загиблих. Хто за це відповість? Відповідальність – нуль.

Як сказав сам президент на зібранні своєї фракції: по великому рахунку треба знімати і того, і того, маючи на увазі Федорова і Сирського. А Федорову він вміняє, що він нічого не зробив з реформою ТЦК.

Так, при чому тут Федоров? Дивіться, ТЦК – це структурний підрозділ Сухопутних військ. І в той же момент, коли Сирський був, скільки там, п'ять років командувачем Сухопутних військ, то він же нічого з цим не зробив. Його це ТЦК, таке як зараз є, його задовільняло. Де реформа? І він главком. Це його відповідальність – реформи ТЦК.

Для того, щоб вимагати реформу з Федорова, треба взяти ТЦК, проголосувати закон і цим законом завести ТЦК до підпорядкування міністра оборони, міністерства, зробити якусь там переформатизацію його, дати час людині на... От як я визначаю вам завдання – там за півроку зробити реформу. Але ви як лідер, як верховний, маєте дати політичний карт-бланш і політичну волю.

От я кожен день можу в любий момент до вас подзвонити і сказати: "Не получається ось так. Треба внести такі-то зміни". І ви як верховний ініціюєте у Верховній Раді певний законодавчий процес, який змінює і реформує це ТЦК.

Приблизно так воно працює. А коли просто сказати: "Реформуйте". А ви тут при чому? Міністр оборони тут при чому?

Є главком – це його відповідальність. А в главкома є командувач Сухопутних військ. Це взагалі його безпосередньо підпорядковані. Кожен там начальник ТЦК та СП, там обласний, він безпосередньо підпорядковується командувачу ОК якогось там "Південь", "Південь-Схід", а далі уже командувач Сухопутних військ.

І по великому рахунку Федоров там ніяк не при справах, розумієте? Це, знаєте, щоб не матюкатись, це повний треш, те, що в нас відбувається.

Якщо брати психологію Зеленського, то він головний актор цього серіалу. Ну, на жаль, так не можна говорити, що серіал – це війна, це гинуть люди. Але в його розумінні кожне літо виходить новий сезон. Новий сезон – ми змінюємо акторів.

Ну, нічого страшного. Зняли, поставили. Ті класні і ці класні. Аплодуємо цим. Аплодуємо цим. А рейтинги чиї піднімаються? Правильно, головного актора, верховного – президента. Ну, все тут все банально просто.

Якщо враховуючи те, скільки порушено законів Конституції, скільки вкрадено коштів, причому вкрадено абсолютно непрофесійно, то єдиний імунітет у нашого верховного головнокомандувача – це його посада.

Якщо він тільки позбудеться посади, зразу, от побачте, дай Бог, це відбудеться, і скільки буде кримінальних справ. Ну, у британців компромат є, в американців компромат є. Ну, не можна вкрасти мільярд чорним налом і про це ніхто не буде знати.

Як казав Міндіч: "Готовий купити частину вашої компанії за мільярд чорним налом".

От що мені особисто, скажімо так, не подобається у Федорові – не будемо робити, що він там суперкласний, – тому що він ніколи не озвучив щось проти чинної влади.

Він сам представник цієї влади. Сказав: "Зеленський він мій друг". Але ж де кейс Міндіча? Чому він цього нічого не озвучив, розумієте? Він же абсолютно мовчить про це все.

Там на людей накладають санкції, на того ж Березу. Він цього точно не озвучив нічого. Ось він в команді Зеленського.

Але так, окей. Не всі ж в команді Зеленського, скажімо так, люди з низьким рівнем інтелекту. Єсть і технократи, які можуть щось робити. От він прийшов і почав із закупок і тендерів, де завжди корупція була, але просто зараз під час повномасштабки кошти заходять. Подивіться. А ми ще давайте згадаємо 60 млрд євро, які мають зайти: частина цього року, частина наступного року. І це 60. Це тільки на Міністерство оборони. Тільки там 30 залишається з тих 90 чи скільки – на соціалку, там на решта, решта, решта.

Це колосальні кошти. Це для закупок. Відверто, якщо там вкрасти 30%, це 20 млрд євро. Ви вдумайтесь, які це цифри. А їх дадуть то більше.

– І я думаю, що через це вони, розуміючи, що прийдуть такі великі суми, вони вирішили, що Федоров занадто незручний міністр оборони.

– То я ж до цього і підвожу. Що міністр оборони іде на шляху. Якщо брати криву цього шляху, то тільки пішов підйом. Він почав підніматися, почав це робити – раз, і його збивають.

Чому? Та за такі кошти люди взагалі пропадають з цього життя і про них забувають. А тут клани, які все життя це пиляли, і тут їм вставляють палки в колеса.

Звісно, вони всі, з усіх напрямків, всі вищі посадові особи будуть задіяні, максимальні зв'язки – горизонтальні, вертикальні. Побіжать до президента: зніміть!

І причому це ж буде робитися не напряму: "Зніміть його, бо він нам заважає красти". Це буде робитися красиво. Це буде робитися дуже красиво, тому що це мільярди коштів. І це буде там будь-яка зачіпка. Там ТЦК –  і ТЦК туди піде в один ряд, розумієте?

А по великому рахунку бачення, візія воєнна у Федорова правильна. Я про це говорю з 23-го року, що досвідчений солдат, в якого збережене життя... І так, як він і сказав, що позиції на фронті мають вибиратися.

Оце він сказав зараз на своєму брифінгу. Я це говорю ще, починаючи з 23-го року, у Washington Post, що позиції мають вибиратися так, що ми максимально знищуємо ворога і мінімально несемо втрати.

І у нас же людей не така кількість, як у наших ворогів. І ми їх маємо реально берегти і з точки зору економіки, і з точки зору людської емпатії. Тому що кожна людина – це цілий світ. Кум, брат, сват, дружина, діти і решта, решта, решта.

І це громадяни України. У нас національні цінності відрізняються від московитів, але там зверху військове командування – це не особливо розуміє, враховуючи там кейси зі "Скелею" і решта, решта, решта. Ми не маємо уподоблятися нашому ворогу.

– Ну, зараз з останніх новин, що я читала, по-перше, після брифінгу і розмови Федорова вчорашньої я відкрила... Ну, крім того, що я, звісно, прослухала все, я відкрила з цікавістю сьогодні зранку, прочитала коментарі. На той момент там було близько 4 000 коментарів. З них я не прочитала жодного негативного. Всі дякують Федорову. Всі, абсолютно там. Я думаю, що потім…

– Давайте порівняємо. Резніков, Умєров, Шмигаль. Були три міністри оборони до нього. Хтось щось зробив схоже чи палець об палець ударив? Нічого.

– Так я памʼятаю, що Резніков…

– Найкращий міністр оборони для них був Умєров. Він ні в що не влазив. Він дружив з Сирським. Причому як дружив? Вони ж до мене на ОКП (оперативно-командні пункти – ред.) батбригади приїжджали. Іде Сирський, за ним іде Умєров.

Ну, знаєте там, а що? А що? А як? Ведучим в цій парі був Сирський. І Сирського це дуже сильно задовільняло, тому що Умєров нікуди не ліз і тільки робив те, що йому говорять.

І цих всіх схемщиків-темщиків це також дуже задовільняло, тому що всі підписи ставились, контракти заходили. Причому які контракти? Закупаємо пікап такий-то у фірми такої-то. Скільки там? 100 млрд? Закупили.

А де тут тендер? Де тут конкурс? Де тут ціна найвигідніша? Цього всього немає. Це ж чистий розпіл бабла. Ви розумієте це так само, як і я.

І коли людина це все наламала і продовжує це робити, то, звісно, він нікому не вигідний. Ну, крім простого народу і простого солдата.

Якщо вперше було зафрахтовано там 5 000 пікапів, при якому міністрі оборони Міністерство оборони закупало 5 000 пікапів і фрахтувало ще? Та ні при якому.

Вся ця банда, яка на цьому пиляла мільярди доларів, – їй це не сподобалось. А це ж всі посадові особи зверху, які сидять. І кожен обхідний маневр до президента. Потихеньку, потихеньку вода камінь точить. І дуже швидко сточила. Ви ж бачите, скільки часу пройшло? Пів рочку всього-на всього. І як сказав президент: "Я вибрав Сирського".

А знаєте чому?

Тому що він має політичні рейтинги – нуль. Абсолютний нуль. І його це після Залужного дуже задовільняє.

Як доповідає Сирський: "Пане президенте, верховний головнокомандувачу, зробимо все, як ви скажете". Ніякої критики, ніяких там пропозицій. "Хочу – так", "Слухаюсь, виконую". Такий принцип роботи в нашого президента. А це неправильно.

Команда має будуватися з людей не лояльних, а патріотів і професіоналів. А особиста лояльність під час повномасштабної війни ролі ніякої немає грати абсолютно.

І майбутня політична кар'єра, чи збереження влади, чи підняття рейтингів – це все дуже негативно впливає на фронт безпосередньо. І це все людські життя, це кров українського народу. Ну, якось так.

– Федоров говорив, що одразу після призначення він говорив із Зеленським щодо відставки Сирського. І це питання піднімалось неодноразово. Федоров продовжує намагатися продавити цю свою ініціативу. До цього підключилися зараз Стерненко, Притула підключився, величезна кількість медійних блогерів, командирів. Всі активно підтримують саме оцю вот ініціативу по звільненню Сирського. Як ви думаєте, чи вдасться їм оцим загалом продавити Зеленського чи ні?

– Дивіться, тут теж така історія дуже комплексна і дуже цікава. Чому?

Тому що треба найти таку кандидатуру, яка... Людині ж поставлять завдання – стабілізувати фронт.. Ну, окей. Скажімо так, людині вдасться. І тут же у цієї людини рейтинги підуть вверх. Згадайте історію із Залужним. Чому його зняли?

От Залужний був, знаєте, як у нашому військово-політичному керівництві є таке поняття – суб'єктний чи несуб'єктний.

От Залужний був главком суб'єктний. Він міг приймати рішення і міг наполягти на цьому рішенні перед верховним головнокомандувачем, президентом, що так буде правильно. І той погоджувався: "Окей, так правильно, робіть".

На відміну від Залужного, Сирський – несуб'єктний. Він навіть цього робити не буде.

Це людина дуже-дуже старої школи, радянсько-української. Знаєте, це боротьба підкалинна, як то кажуть.

– Ну, для мене Сирський – це суцільна скеля. От чесно вам скажу.

– Ну, це ж класика. Що він закінчував? Московське вище командне училище. Це класика. Причому в гіршому варіанті Радянського Союзу.

Не все було погано в Радянському Союзі. Були там нормальні, адекватні люди. Була величезна армія. Були люди, були військові з інтелектом і з емпатією людською. Берегли життя солдату. Сирський не з цієї школи. Сирський – це класична Жуковська школа. Ну от.

– Баби нових нарожають.

– "Баби нових нарожають". "В 6 утра наступать". Підготовки там ніякої до наступу. Ну, умовно кажучи. Ні, він: "Командир, що тебе надо? Там вот тебе снаряди. То-то береги".

Ну, куди мені цих снарядів на одну добу бою? 200 снарядів. Про що взагалі мова? Куди їх берегти? Який резерв там снарядів? Взагалі немає.

Ну, це я згадую літо 24-го року і так далі.

От суб'єктний, несуб'єктний. Будь-який суб'єктний міністр в Кабінеті міністрів чи суб'єктний прем'єр-міністр рано чи пізно довго на посаді не протримається.

– Питання: якщо не Сирський, то хто? Ну, хто може бути? Ну, давайте суто гіпотетично подумаємо, хто може стати замість Сирського на цю посаду.

– Ну, дивіться, є варіанти в інфополі, які гуляють.

– Драпатий?

– Драпатий – один з перших. Він може. Але в Драпатого був кейс, коли він написав рапорт: "Я відмовляюся". Свого часу.

– Але його підтримує Федоров.

– Його підтримує. Чому? Тут просто мова йде про здоровий глузд.

– Так.

– Ну от дивіться, я... Ви людина цивільна, я вам поясню, що таке здоровий глузд в армії. Ну, просто простий свій особистий приклад.

Нью-Йорк-Торецьк, літо, липень місяць 24-го року. Я командир бригади. У мене там своїх умовно чотири батальйони. Два батальйони в мене відкомандировані десь там і сім прикомандированих.

Про що це говорить? Це говорить про втрату здорового глузду. Це говорить про втрату взаємодії. І це говорить про втрату управління. І у нас весь так фронт. І це для Сирського нормально.

Тобто людина на війні з 14-го року, вона не була ні командиром роти при повномасштабній війні чи даже при АТО-ООС, ні командиром батальйону, ні командиром бригади. Як працює знизу, він банально не знає, не розуміє.

Для нього відкривається мапа і там шахматна доска. Плюс-мінус – войська наліво, войська направо. Розумієте?

– Так. Все-таки по Драпатому, як ви думаєте, як вам ця кандидатура?

– От коли прийде Драпатий, умовно він прийшов і почав наводити порядок на цьому фронті, на всьому нашому фронті.

Свої всі батальйони повернув своїм власникам. Десь там, де тяжче, смуги трошки зробив менші, добавив ще бригади. На кожному напрямку поставив, знаєте, є центр тяжіння – бригада, яка формує центр тяжіння. Там добра, хороша, якісна, механізована стара бригада, яка там давно стоїть і успішно воює. Там всі під нею так само. Корпус нормально там все керує.

І він почав це потихеньку все перетасовувати. Перетасував там за півроку, фронт зупинився і десь кусочками почав рухатись вперед. Умовно.

У медіа пішов успіх, рейтинги пішли вверх. Драпатого. Повториться історія із Залужним. Там в Офісі президента це також можуть прорахувати. І для них головне що? Рейтинги.

Не успіх на фронті, не стабілізація фронту, а майбутні вибори і можливість, максимальна можливість залишитись далі при владі.

Чому? Тому що якщо тільки спадає посада президента, зразу сипляться кримінальні справи. Тут же ж мова не про націю, тут же мова не про український народ і не про професіоналізм, а мова про своє особисте, яке найближче.

– Так, ну ми розуміємо, Драпатий як кандидатура був би дуже корисний для нашої армії.

– То я ж кажу, що він би зробив. Він користується здоровим глуздом.

– А давайте ми ще...

– Користується авторитетом у військах.

– Так.

– А дивіться, що таке війська. Два мільйони пройшли через мобілізацію, два мільйони воює.

І плюс накинем ще знайомі, рідні, близькі, члени родин. Це ще там шість мільйонів. Ну, візьмемо там, хай буде сім мільйонів політично активних громадян, які будуть голосувати на виборах. І виникають нюанси можливі в майбутньому.

– Якщо не Драпатий, кого ще можна розглянути?

– Ну, дивіться, я б не брав би політиків у військо.

– Ну звісно.

– Там Білецький.

– А, до речі, Білецький. Федоров ставив в приклад Третій корпус як один з самих успішних корпусів в нашій армії.

– Дивіться, в цьому Федоров помиляється, тому що війська так не вважають. Ну, дивіться, коли у вас на бригаду виділяє тільки київський бюджет 2 млрд гривень, то так можна воювати. Ні одній бригаді, ні одній, повторююсь, на всьому східному фронті ні один бюджет ні одного міста стільки не виділяє.

– Але.

– І така PR-кампанія. Там теж є нюанси. Але нюанси, я не буду озвучувати нюанси, але там багато нюансів, схожих на "Скелю".

– Але, на хвилиночку. Я знаю і спілкуюсь з хлопцями з Третього армійського корпусу. І я знаю чітко, і це якби мені хлопці говорять, ті, що там служать, в них немає жодного командира, який би не пройшов піхоту і особисто не бігав в піхоті. І це прям вимога корпусу. Тобто ти не можеш...

– Є плюси і свої мінуси. Вимога такі є, але не жодного командира. Є такі командири, тому що я теж спілкуюсь, тому що моя 53-я бригада попала в Третій корпус. Є там свої плюси, є свої мінуси.

Але дивіться, Білецький прийшов в ЗСУ зразу полковником. Командиром взводу не був, командиром роти не був, командиром батальйону не був. Він не пройшов шлях. Він не військовий, він політик. І війська його так і сприймають.

Їх називають війська: третя армія.

І зараз у них купа проблем в їхній смузі відповідальності Третього корпусу. Він там сиплеться на своєму напрямку, там комісії працюють. Ну, це так, як то кажуть, між нами.

– Все-таки запитання. Тому що, судячи з полеміки Федорова, він ставив таки реально Білецького і Третій корпус в приклад.

– Ну окей, давайте так. Зеленський призначить Білецького? Майбутнього конкурента за крісло президента? Сам підніме йому рейтинги, призначить його?

Так само і кого... Він нікого не призначить, хто має будь-які рейтинги і хто планує йти в політику, формувати свою партію. Він нікого не поставить на посаду главкома.

– Редіс?

– Так, Редіс так само – це політична особа. І це Нацгвардія. ЗСУ Нацгвардію не сприймає, скажу відверто. Ну, для них це теж...

– Ну, і ще така штука, що…

– Трішки краще, чим поліція, але ще не ЗСУ.

– Ще згадаємо про те, що Редіс підтримав Клименка і якби разом з командиром "Хартії". А я думаю, що якщо Федоров залишиться з політичною вагою і залишиться з авторитетом...

– Дивіться, Федоров уже залишився з політичною вагою, тому що вже люди його підтримали з картонками. У нього вже є якийсь рейтинг. Він уже не технократ, він уже політик. Вже все, вже поїзд технократа пішов. Вже нова ера політика Федорова відкрилася.

– Як ви думаєте, чи відмотає назад Зеленський, щоби призначити назад?

– Ну, дивіться, а сенс? Ну, відмотав він назад, поставив Федорова назад. Як він буде працювати при тому всьому, що вже відбулося, знаючи всю...

– Ну, йому доведеться полюбасу тоді звільняти Сирського.

– Ну, так. А це ж випливає те, що ми з вами говорили раніше. А кого призначити?

– А кого? Добре, а кого можна призначити замість Сирського з не такими ризиками, наприклад, для Зеленського?

– Є там з десяток генералів.

– Наприклад?

– Ну, можна призначити. Зараз навскидку скажу – Дмитро Сергійович Красильников, зараз командувач підготовки. Я з ним служив, він був командувачем "Півночі". Ми з ним воювали на Сумщині, я його давно знаю. У нього політичних рейтингів нема ніяких, але він талановитий. Талановитий командир, людяний, емпатійний, має багато теоретичних знань, має багато практичних знань, був командиром бригади під час війни.

Ну, умовно, це так навскидку, знаєте, першого. І там в політику він нікуди не збирається. Це класичний військовий. Причому зі своїми проблемами. Там комусь подобається, комусь ні, але це далеко не Сирський. Він береже людські життя. Наприклад, умовно.

– Хто ще?

– Ну там Сидоренко умовно, він був командиром бригади 10-ї. Ми разом на Київщині воювали. Там теж про нього є своя піар-кампанія негативна, з його бившою дружиною. Ну, жінки, вони, знаєте, такі емоційні дами. Їй щось там не сподобалось, то вони там брудом поливають. Але таке, знаєте, це певні нюанси. Але так він теж адекватний. Комусь подобається, комусь не подобається. Апостола давайте поставимо. Це командувач ДШВ. У нього получається наступати.

До речі, зараз намагається "Скелю" відбілити, що вона там відбила купу території. Так, це ж угруповання Десантно-штурмових військ відбивало під командуванням десантно-штурмових, командування Десантно-штурмових військ під командуванням командувача ДШВ. І бригади в більшості були ДШВ. Це 70%.

А штурмові війська, вони як допоміжні працювали там.

Але ж ми заявили на все інфополе, що це тільки "Скеля" відбила.

А я так десантникам дзвоню: "Пацани, як вам там розклад, що це "Скеля" відбила?" Що вони плюються, кажуть: "Та пішли вони всі". От такий розклад.

– До речі, а дійсно, а чому ніхто не бере в розрахунок Апостола? Як на мене, прекрасний командувач і дуже перспективний.

– Проста людина, без корони.

– І я знаю, що багато військових дуже добре до нього відносяться.

– І до людей нормально ставиться. Звісно, на війні без втрат не буває, але одна справа будувати по принципу "Скелі", а інша справа – по бойовим побратимам будувати.

– Можливо, Паліса?

– Дивіться, Паліса був хорошим командиром бригади, але не стратегічного рівня, тактичного. Тактичний level.

– Але він популярний.

– Та тут, дивіться, це ж людина Зеленського. І він теж може набути рейтингів за рахунок своєї популярності. Але стратегічний рівень він не тягне.

– Ну, зараз, як говорять військові, один з найгірших наслідків, які може бути після звільнення Федорова, це те, що разом з ним ідуть його люди.

– Це найгірший наслідок. Те, що піде відкат. І цих 300 млрд розпиляють. От і все. І deep-strike. Ну, дивіться, от я говорю, що полетіли 300 українських дронів бомбити Москву. Та їх вже треба не 300, їх треба 3 000, тому що Московія вона велика і вони встигають відновлювати частково свої НПЗ. На кожне НПЗ треба не 300 пускати, а 3 000 пускати, його – в нуль. Ракет поки що немає.

І цим всім також до deep-strike дійшов Федоров. І тут же його знесли. І це все піде відкат назад. Це все колосальні втрати, людські життя. А партнери як це сприймають?

Він же працював безпосередньо. Його особистість працювала з європейцями, з американцями, з Ілоном Маском.

– Ну, хто в нас заблокував Starlink? Тільки він.

– Ніхто. Тільки він. Безпосередньо на відеозв'язок, як він сам сказав: ми спілкувалися з Маском і домовились.

А це і політичні наслідки. Ну, дивіться, люди вийшли. Думаєте, Зеленському це подобається? Та в нього там рве на частини за ці картонки, за Федорова, розумієте? Це вже політичний конкурент на майбутніх виборах.

– Хотіла запитати, от дуже мені цікаво. У Залужного так само був величезний рейтинг, але коли зняли Залужного, люди так не вийшли. На мій погляд, рейтинг і популярність Залужного були не менші, ніж популярність Федорова. Чому за Федорова вийшли, а за Залужного ні?

– Напевно, що тоді був який рік? 23-й чи кінець 23-го року, і такого градусу в суспільстві ще не було.

І подивіться – НАБУ і САП, картонки. Так, зараз чим ближче до виборів... От у нас НАБУ і САП, воно ж умовно незалежне, то його і більше будуть далі закручувати.

І такий можливий варіант – щось і придумають, щоб зробити його не незалежним, а ручним.

– Дуже мені сподобалось те, як прокоментував комунікацію з Сирським сам Федоров. Що він подякував йому за київську кампанію. А от Сирський, на відміну від Федорова, дуже уїдливо відкоментував, сказав, що завдяки мені і нашим діям ви маєте отут от змогу з цими картонками стояти і мітингувати.

– Перед вами сидить безпосередній учасник київської кампанії. Пішов на КПП 95-ки, взяв 500 чоловік і по Житомирській трасі пішов звільняти села. Так, я вам скажу більше.

Коли це ще був, знаєте, такий певний хаос і не було управління, мені набагато краще воювалось, чим під управлінням наших генералів. Чому успішна київська кампанія? Тому що був 22-й рік.

І взагалі Київська кампанія успішна, Харківська успішна і Херсонська успішна. Знаєте, чому? За рахунок кількості. Не якісного управління, а кількості людей. Тому що люди масово пішли у військо. Простий український народ.

Херсонська кампанія – за рахунок HIMARS пішли. Ми ж всі надіємося на якусь там Wunderwaffe.

На основі чого була побудована Запорізька контрнаступальна операція влітку 23-го року? На основі того, що нам дадуть Abrams, Leopard, Bradley.

– Ми їх не отримали.

– Ми їх частково отримали. Московити їх побачать і просто побіжать. А як вам ідея на той момент деяких наших генералів, що будуть воювати нові бригади, які ще не воювали, і за рахунок того, що вони не знають, що таке війна, вони будуть сміливо наступати? А ми планували, планували і наступаємо в лоб. Ну, це класичний варіант.

А на той момент тоді вже Зеленський вмішувався. Тоді він вже Залужного не слухав. Тоді він взяв частину бригад і забрав на Бахмут. Сирському віддав. Він уже напряму спілкувався із Сирським.

А Сирський як спілкується? "Так, пане президенте, слухаюсь, пане президенте, виконую, пане президенте, верховний головнокомандувачу". Відчуйте суб'єктність, несуб'єктність. От і все. І такі люди потрібні нашому президенту. Несуб'єктні.

Але от у форматі міністра оборони – тебе поставили, в тебе нічого не получилось, ти поганий – з посади.

Тебе поставили, в тебе щось получилось, твої рейтинги пішли, вотум довіри в суспільстві виріс – ти теж нафіг з посади.

І такий не потрібен, і такий не потрібен.

– Ти щось дуже хороший, тебе теж нафіг.

– Але найбільше протримався... Скільки хто там? Умєров? Ну, я не пам'ятаю. Чи Резніков? Хто там протримався із них найбільше? Треба подумати.

Це абсолютно несуб'єктні міністри, які так само: "Так, пане президенте, слухаюсь, пане президенте". Дерібаним бабло? Дерібаним бабло. Ніхто нічого не знає. Тихенько – тум-тун-тун-тун-тун. Прийшов Федоров – 300 млрд. Так це ж не всі кошти, це частина коштів.

А на закупки тільки снарядів 75-х зекономлено 16%. Тому що тендери відкрили. Тому що є там дві-три фірми, вони їх роблять. Той каже: "Я даю 3 000 € за один снаряд". А той каже: "Я зроблю за 1800". Ми купимо за 1 800. А воєнна ж прийомка – снаряд той самий, тільки бабла пиляється менше. Це все банально просто. Всі все розуміють, але ніхто нічого зробити не може.

– Давайте поговоримо про нове призначення на посаду міністра оборони. Ну, ще не самого міністра оборони.

– Генерала Хмару? Т.в.о.? Так, дивіться, це чергове порушення законодавства України.

– От, про що я хотіла поговорити з вами.

– Тому що діючий військовий не має права займати посаду цивільну, що прописано в законодавстві України. І таких порушень… А Конституція на паузу. Це не кримінал? Кримінал. А копнути, що це вартує під час повномасштабки – це сотні тисяч загиблих українців.

– І це при тому, що особисто я проти Хмари нічого не маю.

– Та я теж нічого не маю.

– У мене дуже багато знайомих, які хвалять його і говорять, що він дуже толковий командир. І, в принципі, до нього нормальне ставлення, але…

– Міністр оборони – це про політику.

Де тут політика? В Хмарі – нуль.

Міністр оборони – це про забезпечення, це розуміння логістики, це цифровізація сучасна. Де тут забезпечення? Нуль.

Дивіться, посади "класний пацан" у військах немає. Є командир взводу, командир роти, командир батальйону, командувач, верховний головнокомандувач.

По війні президент стає військовим верховним головнокомандувачем.

Але він має розуміти, в нього має бути настільки високий рівень інтелекту, що він має розуміти, що я не військовий, я не знаю тактики, я не знаю стратегії.

Треба запросити якогось викладача з університету оборони, він досить поряд, недалеко, і провести базовий курс лекцій, що це таке взагалі під час повномасштабної війни. Тактика, стратегія, оперативне мистецтво, решта, решта, решта.

Базові речі, вони не змінюються століттями.

Сунь-цзи писав. Нічого ж. Почитайте Сунь-цзи. Те саме плюс-мінус. Так, там ще й про політику. Макіавеллі почитайте, Клаузевіца почитайте, почитайте мемуари американських, німецьких генералів. Це ж ну скільки там книжку прочитав за три дні – і все.

А колись я був в фокус-групі. Мене Мар'яна запросила і пропонував там, коли закон робили в 23-му році. Кажу: "Дайте почитати президенту такі-то книги".

Каже: "Все класно, але президент не читає книг".

От це проблема, розумієте, у нас.

– А кого, якщо не Хмару, кого на посаду Федорова можна було?

– Ну, тут так зразу і не скажеш, кого. Це ж не військо.

От кого на главкома я можу сказати, а кого на міністра? Ну, хрін його знає, як то кажуть, кого там на міністра поставити.

– Мені здається, що зараз погодження на посаду міністра оборони в цій ситуації, що склалася, – прям політичне самогубство. Це прям зараз з тим негативом, яке у суспільстві…

– По великому рахунку правильно було відкатать назад, якби там не було, але людина тільки почала. Є позитив, є щось там не получилось, але до нього цього взагалі ніхто не робив. Сказати: "Пане Федоров, ми ж в одній команді. Окей, я помилився. Будь ласка, продовжуй свої реформи далі. Я тебе у всьому цьому підтримаю. От мій телефон, от Signal. Пиши, дзвони. Не беру трубку, десь зайнятий – пиши. Буде час – відповім". Оце правильне рішення.

– Але якщо відмотати назад і повернути назад Федорова, доведеться що? Правильно, звільняти Сирського, бо вони разом не спрацюються. І це очевидно. Я думаю, очевидно всім.

– Це зрозуміло. Але дивіться, міністри оборони міняються раз на пів року. Главком скільки? Там четвертий, п'ятий, шостий, третій рік підряд. Ну, успіхи такі собі, сумнівні. Може, пора давно помінять?

– Я про те, що чи є ж взагалі варіант, що Зеленський таки ризикне, розуміючи оцей резонанс, бачивши реакцію народу, що він таки відкатає?

– Якщо відкинути его, зняти корону, якщо відкинути майбутні вибори, якщо відкинути рейтинги, якщо він це зможе зробити на благо нації, тоді окей. А от питання – чи зможе? Я думаю, що ні. От інтереси нації важливіші, чим особисті інтереси для правильного президента. От побачимо скоро, чи правильний у нас президент. Ну, розумні люди давно вже розуміють, який у нас президент.

– Мені здається, що і цю думку підтримують багато моїх знайомих. Вони говорять, що якщо б зараз Зеленський відмотав назад, повернув назад Федорова і таки звільнив Сирського, поставивши на його місце неважливо кого там, можна і Драпатого, можна когось із запропонованих вами неполітичних, неамбітних командирів, то це би підняло навпаки рейтинг Зеленського. Бо зараз цими діями він прям обрушує свої рейтинги.

– Не амбітних командирів, амбітних військових, але не амбітних майбутніх політиків.

– Добре, політично неамбітних, ось так ми назвемо командирів. І мені здається, що такими діями він би навпаки підняв свій рейтинг.

– Він живе в своїй парадигмі. Його ж світа, як фільтр, вона не випускає негатив, вона тримає його в теплій ванні. В чому, скажімо так, його можливості? Тому що він не як Путін. Путін же ж не сидить в телефоні, він не моніторить сам.

От Зеленський, він сам заходить там в Facebook, там в Instagram, десь кудись туди заходить інколи і читає, можливо, сам щось. Ну, раніше так робив, не знаю, як зараз.

І він може сам почитати правду, помимо своєї світи, яка працює як фільтр. От тоді, можливо, щось там відбудеться.

– Я хотіла ще з вами поговорити про те, що згадував і Федоров у своїй промові, про скандали, які відбуваються зараз у війську. Ми про "Скелю" з вами говорили минулого разу. У нас новий скандал, дуже гучний. Це скандал з комбригом 155 бригади.

– Дивіться, хоч "Скеля" і не просить асоціювати людину зі "Скелею", але це людина, яка була в "Скелі", і частину людей з собою, частину колективу "Скелі", вона забрала в 155 бригаду. Це найближчі люди.

І, скоріш за все, як воно працює, знаючи себе... Ну, не в такому сенсі, а знаючи, як воно працює в системі, він забирає частину свого колективу. Це найближчі його люди, які виконують будь-які завдання.

Так вони получилось. Ці його найближчі люди виконали будь-який наказ.

І якщо брати законне поле, як правильно зробити, то це має бути військова юстиція, має бути трибунал, має бути позбавлення всіх нагород, має бути позбавлення звання. І штрафбат. Штрафбатів немає.

Значить, тоді максимальний строк по Кримінальному кодексу. А це там 20 років чи пожиттєве.

– Є у вас хтось знайомий, які особисто знають цього комбрига або людей, які були під його командуванням?

– Дивіться, це кадровий військовий, який пройшов шлях там в різних бригадах, і знайомі певні є. Вони теж кажуть: "Він такий був все життя. Там позитива нема ніякого".

Ну, звісно, таких можливостей не було, але це чисто, ну, ви ж бачите, чиї це методики і як воно працює.

– Це дійсно жахлива історія. І насправді, мені здається, що зі зняттям Федорова про неї трошечки підзабули. І, на мій погляд, не можна такого допускати, тому що резонанс цієї справи, він дуже сильно вщух. І на фоні цих всіх подій з відставкою Федорова всі тихенько забувають про це.

– Так я ж кажу, це принцип роботи. Інформація живе три доби, потім з'являється новий інфопривід – і всі забули. Чому мовчить влада? Тому що нова інформація – те забули. Не треба нічого озвучувати. Краще не озвучувати – кращі будуть рейтинги. От і все.

– Ну, давайте говорити відверто, що на фоні оцих всіх скандалів і цих всіх розслідувань і розборок потрошку забувають і плівки Міндіча, тому що вони забувають теж.

– А Вишневе?

– Так. Ой, Вишневе...

– Дивіться, що таке склади, будь-які військові, неважливо. Всі склади вони військові, де зберігаються боєприпаси. В першу чергу є статут внутрішньої служби, є інструкції відомчі і є закони України. Це порушено все. Все тотально порушено. Ну, який може бути військовий склад в межах населеного пункту по війні? А де здоровий глузд?

У нас уже п'ятий рік повномасштабки, ракети літають майже через день. То зробіть ці склади десь там в лісі, за 50 км, закопані під землю і розосереджені.

Ну, якщо там даже ракета прилетіла, там 2 тони чи 10 тон взірвалося, а решта там 100 тон залишились, і нема таких руйнувань, і люди не загинули.

Ну, окей, там трошки дерев згоріло, потушили, все нормально, там перекопали в іншому місці. Ну, де здоровий глузд? Де він? Він відсутній. Нуль. І це кримінальна справа. Не написав у відставку, а в тюрму сів. Хто допустив? А хто несе відповідальність по війні? Хто несе? Міністри. Верховний, напевно, несе відповідальність. А візьме він на себе відповідальність?

Запише він черговий відосік на телефон: "Я беру на себе відповідальність. Я несу цю відповідальність. І пишу рапорт на відставку там чи заяву там. Тому що загинули люди".

Ви таке… Ну, це фантастична історія. Але це правильна історія, яка відбувається в європейській цивілізованій державі. От і все.

– Так, я взагалі не бачила ніякої адекватної реакції.

– Так, я ж кажу, інфопривід три доби – і забули все. Вишневе забули, Міндіча забули, 155 бригаду забули, "Скелю" забули. Федоров – новий інфопривід. Все, так у нас працює.

– Федорова теж скоро забудуть.

– Ну, буде новий. У нас вже за тиждень відбувається те, що в Європі роками не відбувається, на жаль.

– Ще хотіла з вами поговорити про оці великі скандали між цивільними і військовими. Один з останніх скандалів – це побиття відомого блогера, який зневажав на камеру, говорив усілякі гидотні речі про ветеранів, про військових.

І реакція безпосередньо ветеранів, які прийшли. Ну, він докричався. Вони його побили. Це було викладено в мережу. І зараз так само відбувся розкіл між людьми, бо частина говорить, що правильно зробили і мало зробили, мало дали, а решта розказує, що це вже самосуд, що це неправильно, що ми доходимо до суддів Лінча. Яка ваша реакція? Як ви коментуєте?

– Скажемо так. Якщо людина таке говорить публічно… звісно, я підтримую більше законний шлях. Але на місці цих хлопців треба робити більш якось, знаєте, обережніше. Тому що наш самий гуманний суд в світі, ви ж знаєте, як він приймає рішення. Це, скажімо так, явний кримінал. Можна з цією людиною правильно поговорити. Ну, ви розумієте, що я маю на увазі? Звісно, залишити її живою. Я не прибічник отаких варіантів, як командир 155-ї бригади. Ні в якому разі. Але за свої слова кожен має нести відповідальність. І просто бла-бла-бла, як то кажуть, не слідкувати за своєю мітлою не можна. Якщо ти вже щось говориш, то ти маєш за це понести відповідальність.

І люди, які воювали, ризикували своїм життям за неньку Україну, за той же ж народ, і той народ, який не підтримує це все… Ну, тут досить велике питання. Звісно, я прибічник правильної справедливості, десь законної, десь правильної, десь...Але в першу чергу над цим всім має стояти здоровий глузд. І тих хлопців, які з ним поспілкувались, я більше підтримую, чим не підтримую.

Але трішки вони неправильно поспілкувались. Тому що, скоріш за все, знаєте, як це відбувається, от такі люди якраз і користуються законними лазівками. Вони там напишуть мільйон на них заяв, збудять кримінальну справу і щось там комусь оголосять, і решта, решта, решта. Але ці хлопці мали зробити так, щоб вони не постраждали. Але це б зробити красиво.

Красиво це викласти на відео, що буває з такими людьми, які говорять такі жахливі речі в бік людей, які ризикували своїм життям, захищаючи український народ.

– Які у вас емоції викликали слова цього блогера? Я показувала це відео. А що перше вам захотілось зробити?

– Якщо відверто, якщо брати емоційно, то зробити отак цьому блогеру. А якщо зробити правильно, то я тільки що сказав, що зробити правильно.

– Ну, було бажання.

– Ну, звісно, було бажання. Ну, це, знаєте, мос***ицька гнида, яка, знаєте, як це, біосміття, з якого вже нічого хорошого не буде.

– Ну і я думаю, що було б неправильно не обговорити подію у Львові, які сколихнули все наше суспільство, які теж через відставку Федорова і подальші скандали якось швидко забулися. Чому я до них повернулась? Тому що, мені здається, що вони пов'язані. Оці висловлювання цього недоблогера, який так само паплюжив військових, ТЦК і ветеранів. Ну і дії у Львові – це така ганьба.

– Ну, дивіться, градус в суспільстві уже зашкалює. І чим далі, тим краще ж не буде. От, на мою думку, влада це має розуміти. Чому до сих пір немає реформи ТЦК? Знаєте чому?

– Чому?

– Тому що це непопулярна реформа і до підняття рейтингів вона не веде. Хай зробить хтось, а в когось щось не получиться. Має бути безпосередня підтримка президента верховного головнокомандувача, і політична воля на ці зміни. Перше, що треба зробити, – це ТЦК вивести з підпорядковування Сухопутних військ і замкнути на Кабмін.

Знаєте чому на Кабмін? Тому що державна мобілізація – це справа рук влади і поліції. А в ТЦК немає функції ловити людей. Там є функція обліку, супроводу людини, направлення на навчання, на ВЛК направлення, облік документів, цифровізація, хто, як, що. Все. Оповіщення може бути, функція оповіщення в них є. Але ловити по закону України вони ніякого права не мають. Ви ж замітите, що останній рік ТЦК працює тільки з поліцією.

– Так.

– І затримка – це тільки справа рук поліції. Де там ТЦК когось тягне в бус – це кримінальна справа. А скільки таких кримінальних справ по Україні? Сотні, тисячі чи десятки тисяч? Це теж відповідальність президента. Йому це цікаво, умовно кажучи. Він переживає за це все. Але тут рейтингів не накопаєш, розумієте?

І про те, що ми з вами говорили, треба взяти оцю всю історію про майбутні вибори, про рейтинги, про особисте его, про особисту корону, відкласти в бік і працювати на повномасштабну війну. Все для фронту, все для перемоги. Ну, де у нас в суспільстві зараз чи в політиці, в економіці повномасштабна війна? Да її немає. Ми не перейшли, економіку ми не переставили на рейки мобілізації все для фронту, все для перемоги.

– Коли ви побачили все, що неслось у Львові, коли ви побачили цих людей, які стрибають на машину ТЦК, які перевертають машину військових, ваші перші думки, емоції і порив, який у вас був в цей момент?

– Ну, дивіться, мої думки і перші емоції – треба розібратись, чому так. А чому так?

Треба ж подивитися, з чого все почалося. А почалося з того, що якийсь там тренер, взагалі не військовий, боксер чи кікбоксер, почав бити цивільних. Так, а давайте задамо питання. В тій масі народу також були військові, які були у відпустці.

Ну, дивіться, є така військова пісня: "Вчора ще цивільні, нині вже військові, і солдатська форма наче велика на нас". Є ж різні військові. Військо – це зріз суспільства. Хто служить в армії? Те саме суспільство. Зараз армія, взагалі Збройні сили України, це 90% Сил оборони, вони на відсотків 90 мобілізовані. І це той самий народ. Український народ. І там український народ, і тут український народ. І тут український народ тягне в бус. Але згадайте 22-й рік, коли був масовий національно-патріотичний порив. І це треба було розуміти, що він не вічний, цей порив. І що треба що створити?

Загальну ідею визвольної боротьби українського народу проти рашистських захватчиків. Вона створена ця ідея? До сих пір не створена. Ну, тому що комусь не цікаво її створювати взагалі. І весь ресурс влади, інтелектуальний в першу чергу, направлений на справедливість в суспільстві. Мобілізація справедлива? Ні.

Ну, умовно ринок бронювання – 1,5-2 млн. 2 млн чи 3 млн в розшуку. Пів мільйона, плюс-мінус, в СЗЧ. Ну, це так орієнтовно. Ну, це так для розуміння, що відбувається.

Чия це відповідальність? Правильно, відповідальність в першу чергу лідера нації. У нас же ж не працює класичний варіант демократії. Що таке класичний варіант демократії? От якби він працював, то таких ситуацій, як Федоров, не відбулося.

Президент – це окрема демократична інституція. Верховна Рада – це окрема демократична інституція. Кабінет Міністрів – це також окрема демократична інституція. Суди – окрема демократична інституція. А сюди треба ще вписати незалежну журналістику як окрему демократичну інституцію. І тоді це все компенсувало одне одного. І не було б: "Я один цар, а ви тут ніхто і звать вас ніяк". А воно б все це компенсувало. Все це нормально. За що ми й боремось. За свободу, за волю, за демократію.

Як сказав президент, у нас демократія. Це його слова. Ну так він же говорив у своїх відеоінтерв'ю.

– Так.

– Отак воно мало працювати. І коли ти розумієш, що ти тут не цар, не імператор, не пахан, не бос или big boss, а окрема демократична інституція, у тебе є свої права, свої обов'язки, свої квоти на міністрів. А в інших… У нас же даже по закону, по Конституції не президентсько-парламентська республіка, а парламентська.

От дивіться, як відбувається зараз. Візьмемо Угорщину, для прикладу. Там головний хто? Прем'єр-міністр. Так і у нас має бути головний прем'єр-міністр. А прем'єр-міністра хто ставить на посаду? Верховна Рада.

От коли б так було, то не було б таких "Скель", не було б командирів 155-х, не було б Львівщини, не було б складів, не було б такого кейса, як у Федорова. Цього всього не було абсолютно. Тому що така система цього не передбачає. А система "демократія, але я цар" таке передбачає. От і вся різниця.

– Ну що ж, я думаю, що ми з вами обговорили всі нагальні питання, які виникли. Хоча з тим, що відбувається зараз в країні, в кожної години ситуація змінюється. І на момент виходу цього нашого інтерв'ю, я думаю, що виникне ще багато актуальних питань. Я думаю, що ми з вами ще зустрінемось обов'язково.

– Дякую вам.

– Я би хотіла трошечки підсумувати нашу розмову. І, можливо, що би ви сказали якесь звернення підсумкове для наших глядачів, ваше бачення ситуації і якісь можливі варіанти виходу з того, що склалося.

– Ну, я скажу глядачам, що таке щастя. Трошки жарту. Читайте книги, займайтесь спортом, критично мисліть, дивіться правильних блогерів на YouTube – і буде вам щастя. Але нам треба триматися, єднатися і триматися. Наше завдання зараз, скажімо так, історично-геополітичне – протриматись на два дні більше, чим Московія. Якщо нам це вдасться, ми залишимось, і нація залишиться, і держава залишиться. Незважаючи на той весь рівень трешу, якщо не вживати матірних слів, що відбувається в нас в державі. Триматися, єднатися.

Ну і, на жаль, знаєте, все-таки п'ятої колони стає трішки менше в державі, але дуже велика кількість у нас п'ятої колони, які реально підтримують Московію.

Хотілося б, щоб всі люди мали критичне мислення і підтримували незалежну неньку Україну і українську націю. Тоді буде у нас щастя.

– Величезне дякую вам за зустріч. А я нагадаю, що у нас в ефірі був полковник Анатолій Купол, екскомандир 53-ї окремої механізованої бригади.