“Заарештувати – так, конфіскувати – ні”. Саакян про юридичний глухий кут щодо активів РФ

Світ має механізми для арешту активів держави-агресора. І юридична основа в цьому є. Але для конфіскації в умовах війни юридичного механізму немає. Це створює ризик, що таким чином буде порушено міжнародне право у фінансовій частині.

За 100 років можливо якась держава, яка буде правонаступницею Росії, демократична, чудова, красива. І вона скаже: "А знаєте, там от були порушені наші законні права, ви маєте компенсувати нам з відсотками".

Якщо ви правонаступники, то в такому випадку ви правонаступники всього, і боргів, і активів. І для Бельгії тут створюється кризовий момент, що це може зараз Росія почне, може в майбутньому, зараз ще можна якось заблокувати, але політично це буде використовуватись.

І тому Бельгія стоїть кістьми і каже: "Заарештувати на виконання спільного рішення - так, але конфіскувати… Давайте ви в ЄС приймете це рішення і нас змусите директивно, тоді окей, зніміть з нас відповідальність, щоб ми в суді не були стороною, яка відповідає. А ЄС каже "Вони в вашій юрисдикції, ми також на себе цю відповідальність брати, конфісковувати не готові.

А це може бути мирний договір, в якому Росія добровільно погоджується, що вони передають ці активи. Може бути договір про капітуляцію Росії, в рамках якого вона також примушена, але підписує, що вони беруть на себе ці зобов’язання. Може бути рішення певної судової інституції, яка буде створена, того ж трибуналу або іншого механізму після завершення війни, який ці активи конфіскує. Але має бути орган, який винесе це рішення

Чому Британія наполягає "Перерахуй"? Тому що це має бути добровільний крок. Інакше вони просто будуть висіти весь час. Інакше Британії прийдеться випрацьовувати механізм яким чином грунтувати конфіскацію. Вони його випрацюють, вони готові до цих викликів. Але вони не хотіли би створювати подібний прецедент