“Бандера – це привід”: чому Польща погрожує Києву через Український національний пантеон

Яких постатей варто вшанувати у пантеоні, за якими критеріями визначатимуть героїв та як бути з історичними претензіями Польщі –  розбирався "Шелтер".

28 червня, у День Конституції, президент Володимир Зеленський вніс до парламенту проєкт закону про Український національний пантеон. Тоді він заявив, що "ніхто й ніколи не буде наказувати, як жити Україні, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати".

Низка польських політиків розкритикували це рішення та слова глави української держави. Тож у відносинах між Києвом та Варшавою продовжується напруга після того, як два тижні тому президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Зеленського ордена Білого Орла

Що відомо про пантеон?

У тексті законопроєкту йдеться, що пантеон вшановуватиме "найвидатніших представників української нації, які зробили винятковий, історично значущий внесок" у здобуття та відновлення незалежності України, її розбудову, формування української нації, війська, культури мистецтва, науки, спорту, становлення мови, розвитку громадянського суспільства або релігії.

Пантеон матиме статус меморіального комплексу і розташовуватиметься у Києві – причому на території Києво-Печерської лаври. Проєкт меморіалу розроблятимуть на конкурсній основі за підсумками відкритого конкурсу. Витрати на будівництво, утримання та охорону пантеону покриватимуться за кошти держбюджету.

Видатних українців вшановуватимуть по-різному: когось перепоховають на його території, комусь встановлять кенотафи (пам'ятники без могили), а для когось оберуть інші форми вшанування. З дня смерті людини має минути щонайменше 20 років, щоб її кандидатуру розглянули для меморіалу.

Рішення про перепоховання історичних діячів не ухвалюватиме одна людина. Спочатку кандидатів відбиратиме дорадчий орган, до якого будуть входити представники історичної науки, культури, сфери національної пам’яті та громадськості. Потім за кожну окрему постать буде голосувати Верховна Рада, а президент України ставитиме під цим свій підпис.

Кого можуть перепоховати у пантеоні?

Згідно із законопроєктом, у пантеоні можуть вшанувати пам'ять:

●      осіб, які були главами держав у Русі, Руському королівстві, Війську Запорозькому, УНР, ЗУНР, Українській державі, Карпатській Україні;

●      президентів України, крім тих, які були усунуті в порядку імпічменту;

●      осіб, які були головнокомандувачами або прирівняними до них у збройних силах УНР, Українській галицькій армії, Карпатській Січі та УПА;

●      головнокомандувачів ЗСУ під час війни за незалежність України;

●      лауреатів Нобелівської премії з науки або літератури, діячів науки або культури світового рівня, які були громадянами України або народилися чи проживали на території України;

●      тих, хто зробив винятковий історичний внесок у розбудову України, її розвиток і захист суверенітету.

Водночас у Пантеоні не можуть перепоховати людей, які були засуджені за злочини проти національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку.

Народний депутат і співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща Микола Княжицький вважає, що пантеон має об'єднувати націю, а не розділяти її. Саме тому, на його думку, формування переліку постатей повинно відбуватися через широке суспільне обговорення.

На переконання Княжицького, в Українському національному пантеоні мають бути представлені сотні визначних діячів, зокрема:

●      Петро Григоренко – герой Другої світової війни, дисидент, правозахисник і захисник кримськотатарського народу;

●      Василь Мудрий – громадський діяч, журналіст, віцемаршал Сейму Польщі, віцепрезидент Української головної визвольної ради (УГВР);

●      Дмитро Левицький – діяч ЗУНР, юрист, журналіст, редактор та організатор видавничої справи;

●      В'ячеслав Липинський – етнічний поляк, один із найвидатніших українських державних мислителів;

●      Олександр Шумський – представник УСРР у Польщі, один із головних провідників політики українізації у 1920-х роках;

●      Микола Скрипник – один із найвпливовіших радянських державних діячів України 1920-х років, народний комісар освіти УСРР;

●      Микола Хвильовий – прозаїк, поет, один із найвідоміших представників розстріляного відродження;

●      Володимир Винниченко – перший голова Директорії УНР, політичний діяч і письменник;

●      Арнольд Марголін – видатний діяч УНР, український дипломат і правозахисник єврейського походження.

Водночас історик та військовослужбовець Вахтанг Кіпіані у коментарі "Шелтеру" зазначив, що наразі закон про пантеон не містить жодних прізвищ, а обговорення персоналій ще попереду.

"Тому кожен, хто називає прізвища, – це особиста воля і відповідальність. Можна назвати десятки й десятки імен, і це буде і правильно, і неправильно", – вважає він.

Кіпіані зауважив: якщо історична постать мала посаду або займала позицію, яка за законом дозволяє їй бути в пантеоні, то це ще не гарантує її перепоховання. У багатьох випадках це фізично неможливо через відсутність могил або відмову родичів особи. Крім того, рішення може бути не ухвалене з практичних та геополітичних міркувань.

"Є певний символічний капітал в тому, що наш воїн, наш керівник, наш видатний діяч лежить, наприклад, у Парижі, чи в Варшаві, чи там ще десь, і держава прийме рішення не забирати його звідти. Це фактично потрібно для демонстрації української присутності у світі й трагічних сторінок історії", – пояснив історик.

Різка реакція Польщі

Після першого оголошення про створення Українського національного пантеону посипалась критика з боку польських політиків. Як повідомило польське видання Onet, у Варшаві це рішення сприйняли як "черговий сигнал про те, що Київ не має наміру поступатися ані на крок у питанні символів, які викликають дуже гострі емоції в Польщі". Один із польських міністрів сказав Onet: "Дуже шкода, що Зеленський так вчинив. Була надія, що нам вдасться налагодити наші відносини, а тепер, схоже, ситуація ще погіршиться".

Спікер Навроцького Рафал Лешкевич назвав створення пантеону "черговим етапом ескалаційних дій з боку влади України". А польське медіа Dziennik Gazeta Prawna писало, що президент Польщі може оголосити про обмеження контактів із Зеленським у день пам’яті жертв Волинської трагедії (11 липня).

Одну з найгучніших заяв зробив міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш, сказавши: "З Бандерою Україна не вступить до Європейського Союзу. Ніхто не буде нам вказувати, як голосувати щодо вступу тієї чи іншої країни до ЄС".

І навіть лідер польської опозиційної партії "Право і справедливість" ("ПіС") Ярослав Качинський у листі до членів партії закликав їх блокувати вступ України в ЄС, доки Київ не змінить своєї політики щодо "культу Бандери та інших злочинців, прославляння УПА та ОУН".

3 липня глава МЗС України Андрій Сибіга зустрівся зі своїм польським колегою Радославом Сікорським у Варшаві. Сибіга запропонував владі Польщі пакет антикризових кроків, серед яких – консультації між МЗС, зустріч істориків-фахівців періоду Другої світової війни, а також звернення до релігійних лідерів обидвох країн.

Яким має бути діалог з поляками?

Нардеп Микола Княжицький наголошує на важливості збереження добросусідських відносин між Україною і Польщею. Він нагадав, що спільними зусиллями українців і поляків уже вдалося врегулювати питання ексгумацій.

Княжицький підкреслив, що навіть тоді, коли Навроцький забрав орден Білого орла у Зеленського, 40% поляків підтримували українців і засуджували цей крок. Нардеп вважає, що саме із цими відповідальними поляками Києву потрібно будувати співпрацю. Для цього, за його словами, і в Україні, і в Польщі "достатньо сильних і розумних людей".

"Щоб політикани, які зараз у багатьох країнах, зокрема в Польщі, намагаються зробити все, аби заблокувати нашу європейську інтеграцію, ніколи не перемогли. Я переконаний, що нам вистачить мудрості, а в Польщі вистачить наших друзів для того, щоб не дати посіяти це зерно розбрату і не дати Росії в цій царині перемогти", – додав Княжицький.

Натомість історик Вахтанг Кіпіані переконаний, що Україна має повне суверенне право самостійно ухвалювати рішення щодо власної пам'яті та героїв.

"Мені, як громадянину і військовослужбовцю, глибоко байдуже, що думають інші нації про наших героїв. Тому що більшості українців глибоко байдуже, кого в Польщі, або в Німеччині, або в Португалії, або в Молдові шанують. І не тому, що ми погані люди, а тому, що у кожної країни є безпосереднє право на це", – акцентував він.

Коментуючи заяву глави Міноборони Польщі про вступ України до ЄС, Кіпіані зауважив: "Він представляє Польську селянську партію – це партія фермерів, які висипали й знищували українське зерно. Він уособлює і представляє людей, які не хочуть втрачати прибутки через український аграрний сектор. Треба називати речі своїми іменами. Тому Бандера – це привід ".

Військовий вказав, що Варшава просто боїться втрати прибутків своїх фермерів та появи сильної української армії в Європі, тому всі заяви про пантеон – це "навмисне переведення стрілок". Він уточнив, що рішення про вступ України до ЄС ухвалюється консенсусом країн на основі виконання технічних кластерів, а не Польщею одноосібно.

"І тут поляки кажуть: "А ми проти, тому що Бандера". То їм німці, португальці там, голландці, інші скажуть: "Ви що, охр*ніли? Ми говоримо про судову гілку влади. Якщо ми виконаємо, я певен, що воно буде проголосовано", – моделює ситуацію історик.

Кіпіані прогнозує, що через польський шантаж Євросоюз може просто припинити фінансувати проєкти Варшави, яка залежить від європейських грошей.

При цьому він підкреслив, що думка Польщі як сусідньої держави важлива, але українці мають бути готовими до приходу до влади у Варшаві "фашизоїдних, антиукраїнських сил" і в жодному разі не йти на компроміси.

"Що давайте ми заберемо Шухевича, а вони нам дадуть вступ до Євросоюзу. Та вони придумають заради своїх фермерів ще мільйон… зробити там, не знаю, певну зачіску всім чоловікам або виголити коси всім жінкам. Це просто питання часу. Вони це придумають", – застерігає історик.

На думку Кіпіані, єдиний правильний шлях – це поважати внутрішні справи одне одного: "Я за добрі стосунки з Польщею. Але не можна використовувати історію і наш пантеон, якщо ми говоримо сьогодні про нього, як дубину, проти нас же. Ми не ліземо у ваш пантеон у Кракові, ви не лізете в наш пантеон. Це дуже конструктивно, дипломатично і добросусідські".