"Призначили товариша Чернишова і зарубали цю ідею". Чи загрожує українцям масова депортація з ЄС, або як їх повернути по-хорошому

"Шелтер" з'ясував, які саме категорії громадян можуть втратити тимчасовий прихисток, чому примусова депортація малоймовірна, та чи готує Верховна Рада законодавчі ініціативи для повернення військовозобов'язаних з-за кордону.

4 червня міністри внутрішніх справ і юстиції країн-членів ЄС зібрались у Брюсселі, щоб обговорити майбутній правовий статус українських біженців.

У березні 2027 року завершується дія Директиви про тимчасовий захист. Цей механізм запустили у 2022 році як екстрений захід. Він дозволив мільйонам українців швидко отримати доступ до низки прав в ЄС, водночас не перевантажуючи місцеву систему надання притулку. Хоча спочатку статус планувався як короткостроковий, його дію кілька разів продовжували.

Зараз кожна європейська країна сама визначає конкретні правила перебування для українців. Умови можуть трохи відрізнятися, але головне залишається незмінним: українці мають право жити в ЄС тривалий час без потреби оформлювати додаткові візи чи дозволи.

Після засідання Ради ЄС 4 червня міністр з питань міграції Кіпру Ніколас Іоаннідес повідомив, що всі європейські держави згодні продовжити тимчасовий захист для українців ще на рік – до березня 2028 року.

Разом із тим єврокомісар з питань внутрішніх справ і міграції Магнус Бруннер заявив, що під час засідання обговорювалось вилучення українських чоловіків віком від 23 до 60 років з-під дії Директиви про тимчасовий захист. Він додав, що зробити це Євросоюз просить і сам Київ.

В окремих країнах ЄС почали говорити про важливість цього рішення. Наприклад, міністр з питань міграції Швеції Йоган Форсселл заявив, що більше чоловіків мають залишатися в Україні та "вигравати війну". Схожу думку висловив і міністр внутрішніх справ Австрії Герхард Карнер, підкресливши, що "Україні потрібні чоловіки призовного віку".

Хто саме може втратити тимчасовий захист в ЄС?

Представниця Генерального директорату Єврокомісії з питань міграції і внутрішніх справ Корінна Улльріх наголошувала, що жодних остаточних рішень щодо нових обмежень ще не ухвалили. При цьому вона запевнила, що навіть якщо правила зміняться, вони не торкнуться тих українців, які вже мають тимчасовий захист в ЄС.

Це означає, що понад 1,15 мільйона українських чоловіків, які зараз перебувають у ЄС (за даними Євростату), залишаться під захистом.

Колишній посол України в ЄС Андрій Веселовський у коментарі "Шелтеру" сказав, що про повне скасування захисту для всіх чоловіків точно не йдеться, а європейське законодавство може виокремити конкретну категорію осіб.

Веселовський акцентував, що йдеться про вузьку категорію, а не про мільйони чи навіть сотні тисяч українських громадян.

На запитання про те, чи можливе примусове повернення українців депортаційним шляхом, дипломат відповів, що для цього громадянин має серйозно порушити європейське законодавство.

Якщо тимчасовий захист для певної категорії чоловіків усе ж скасують, вони теоретично матимуть право просити про класичний статус біженця. Утім, Веселовський попередив, що цей шлях є тривалим і складним.

Він зауважив, що статус біженця не будуть надавати економічно неефективному громадянину. Експосол також пояснив, що притулок загалом мають надавати у тому разі, якщо людина стикається з політичним чи релігійним переслідуванням на своїй батьківщині.

Разом з тим не можна виключати, що подібна риторика європейських чиновників може бути звичайною грою на власну внутрішню аудиторію.

Чи готує Київ інструменти для повернення чоловіків?

Питання повернення українських чоловіків порушував навіть президент Володимир Зеленський під час пресконференції з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем у квітні цього року.

Тоді Зеленський заявив, що відповідні служби України та Німеччини повинні займатися питанням щодо повернення чоловіків мобілізаційного віку, які виїхали з країни, порушивши українське законодавство.

Своєю чергою Мерц підкреслив, що Німеччина підтримує "зусилля України, спрямовані на обмеження виїзду з країни чоловіків призовного віку (до ЄС, – ред.)".

Народний депутат України та член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко заявив "Шелтеру", що наразі у парламенті не розглядаються жодні законодавчі ініціативи щодо повернення українських чоловіків із-за кордону.

Він вважає, що у випадку, якщо Євросоюз скасує тимчасовий прихисток для українських чоловіків мобілізаційного віку, то вони замість повернення в Україну просто "поїдуть далі".

На його думку, європейські політики роблять гучні заяви, щоб мотивувати українських чоловіків працювати на ЄС.

Відповідаючи на запитання, чи розглядає влада якісь інструменти заохочення чоловіків до повернення в Україну, Федієнко сказав: "Це питання не стільки української влади, скільки країн, які позиціонують себе як країни-партнери України. На мій погляд, якщо це партнери, то це вони повинні вибудовувати механізми або стимулювання ще там чогось, щоб військовозобовʼязані чоловіки повертались до України. Бо станом на сьогодні я цього не бачу".

У той же час Андрій Веселовський вважає, що Україна могла "і заохотити, і заспокоїти" своїх громадян за кордоном.

За його словами, Україні була потрібна окрема організація чи агенція, яка б опікувалася всіма громадянами за кордоном. Це не мало бути Міністерство закордонних справ, якого більшість людей цураються через його статус державної установи.

Веселовський висловив переконання, що необхідно збирати численну українську громаду в ЄС, тримати її в курсі подій в Україні, а заодно й знаходити шляхи для тих, хто виявить бажання залишити закордонне життя та повернутися додому.

Яка ситуація з українськими біженцями в Європі?

Згідно з останніми даними Євростату, станом на кінець березня 2026 року 4,33 мільйона українських біженців перебували під тимчасовим захистом у ЄС. Найбільше українців прийняли три країни: Німеччина (28,7%), Польща (22,3%) та Чехія (9%).

Якщо порахувати кількість біженців пропорційно до місцевого населення, то найбільше навантаження припадає на Чехію (майже 35 українців на 1000 громадян). Далі йдуть Польща (понад 26), Словаччина (близько 26) та Кіпр (понад 25).

Попри нинішні узгоджені наміри, рішення про продовження Директиви далося Брюсселю непросто. Спочатку загальний тимчасовий прихисток взагалі не хотіли продовжувати на рівні всього ЄС з 2027 року. Від європейських політиків лунали заклики віддати це питання на розсуд кожної окремої країни. Однак досягти консенсусу не вдалося, тому все вирішили залишити, як було.