Шелтер

Вступ України в ЄС: що таке переговорні кластери, чому це важливо і коли вже "народиться" членство

Вступ України в ЄС: що таке переговорні кластери, чому це важливо і коли вже "народиться" членство

Єва Сластнова
Єва Сластнова

журналістка

Вступ України в ЄС: що таке переговорні кластери, чому це важливо і коли вже "народиться" членство
Євросоюз-Україна Pixabay

Українська влада заявляє про готовність відкрити перший переговорний кластер для вступу до Європейського Союзу вже наступного тижня, а решту п’ять – протягом червня. "Шелтер" з’ясував, чому важливо відкрити кластери, коли це реально зробити та які країни-члени ЄС можуть виступити проти такого швидкого перебігу подій.

20 травня міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що Україна має намір відкрити перший переговорний кластер уже цього місяця, а п’ять інших – у червні.

Про цей амбітний план він також говорив під час засідання Ради ЄС у закордонних справах 11 травня. Тоді Сибіга оголосив про прагнення України відкрити перший кластер 26 травня. Ця дата збігається з проведенням наступного засідання Ради ЄС із загальних питань у Брюсселі.

Заступник керівника Офісу президента України Ігор Жовква в інтерв’ю виданню "Інтерфакс-Україна", опублікованому 19 травня, назвав такі терміни відкриття кластерів "абсолютно реалістичними". За його словами, "зараз є низка технічних кроків, які мають бути здійснені".

Жовква підкреслив роль головування Кіпру в Раді ЄС, яке триватиме до кінця червня. Він наголосив, що наразі "ніде немає негативу", зокрема у позиціях Європейської комісії чи держав-членів ЄС. Водночас Жовква визнав наявність бюрократичного процесу та наголосив, що "він має пройти".

Оптимістичні прогнози давали не лише в Україні, а й в Євросоюзі. Так, європейська комісарка з питань розширення Марта Кос казала про можливість відкриття першого кластеру до кінця Кіпрського головування, а всі інші кластери – у липні.

Що таке переговорні кластери та чому їх важливо відкрити?

Вступ до Євросоюзу – це тривалий та нелегкий процес. Коли країна отримує статус кандидата (Україна має його з червня 2022 року) починається підготовка, яка складається з кількох чітких етапів.

Спочатку Європейська комісія разом з представниками країни-кандидата порівнюють місцеві закони з правилами та стандартами ЄС. Цей процес має назву скринінг.

Скринінг поділений на 33 розділи, які охоплюють найрізноманітніші сфери. Усі ці розділи у 2020 році об’єднали у шість тематичних блоків – кластерів. Тобто загалом система кластерів нова та ще повністю не пройдена жодною країною.

За результатами скринінгу Єврокомісія пише звіт з порадами, які саме реформи треба провести країні-кандидату.

Єврокомісія також встановлює для кожного кластера чіткі вимоги – критерії відкриття (opening benchmarks), проміжні критерії та критерії закриття (closing benchmarks).

Ось що містять кластери:

●        Кластер 1. "Фундаментальні сфери" – включає судову владу, антикорупційні органи, правосуддя, функціонування демократичних інституцій тощо.

●        Кластер 2. "Внутрішній ринок" – включає, зокрема, вільний рух товарів, свободу підприємництва, конкурентну політику та фінансові послуги.

●        Кластер 3. "Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання" – включає цифровізацію та медіа, оподаткування, соціальну політику, науку, освіту тощо.

●        Кластер 4. "Зелений порядок денний і сталий зв'язок" – включає, зокрема, транспортну політику, енергетику, охорону довкілля.

●        Кластер 5. "Ресурси, сільське господарство та згуртованість" – включає продовольчу безпеку, регіональну політику, фінансові положення тощо.

●        Кластер 6. "Зовнішні відносини" – включає зовнішню політику, політику безпеки та оборони.

Процес так званих переговорів про вступ фактично починається тоді, коли Рада ЄС одноголосно вирішує відкрити перший кластер – це завжди "Фундаментальні сфери", який також закривають останнім. Далі країна-кандидат поступово підлаштовує свої закони під європейські, а Єврокомісія контролює прогрес.

Коли всі кластери успішно закриті, тобто всі умови для вступу виконано, Єврокомісія готує фінальний звіт. На його основі Рада ЄС ухвалює рішення про підписання Договору про приєднання. ЄС не визначає термін, за який країна-кандидат має закрити кластери. Наприклад, Хорватія, яка наразі є останньою країною, що приєдналася до ЄС, отримала членство у 2013 році – через дев’ять років після набуття статусу кандидата.

Фінальним кроком є ратифікація договору. Документ мають затвердити Європарламент, парламенти абсолютно всіх держав-членів ЄС, а також парламент країни-кандидата (в Україні – Верховна Рада). Після цього країна офіційно стає повноправним членом Євросоюзу.

Отже, відкриття переговорних кластерів – це необхідний етап для вступу до ЄС, який неможливо оминути. Відкриття першого кластеру – це фактичний запуск реальної інтеграції в ЄС.

Чи готові Київ та Брюссель до відкриття кластерів?

Колишній посол України в ЄС Андрій Веселовський у коментарі "Шелтеру" пояснив, що графіки, які оголошує МЗС, є радше бажаною українською позицією. На практиці ж кожен новий етап розвитку відносин з ЄС наштовхується на застереження або заперечення держав-членів.

Веселовський зазначив, що зараз Київ проводить консультації з Угорщиною, яка раніше блокувала просування України в ЄС, щодо двосторонніх відносин, питання національних меншин та євроінтеграції.

Тобто якщо Угорщина скаже: "Так, консультації були результативними, ми порозумілися, рухаємося вперед", то кластер відкривається. Якщо ні, то ні. Це на 99% так

– зауважив дипломат.

Голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе сказала "Шелтеру", що юридичне рішення щодо першого кластеру реальніше отримати у червні, а не наприкінці травня.

Підозрюю, що швидше за все це буде все-таки зроблено в червні. Не наприкінці травня, з огляду на додаткові різні юридичні моменти, які ще має зробити Європейський Союз для того, щоби винести це рішення на міжурядову конференцію. Червень – це більш реалістичний термін

– вважає народна депутатка від партії "Європейська солідарність".

Щодо відкриття інших п'яти кластерів Климпуш-Цинцадзе назвала ймовірною другу половину 2026 року – період ірландського головування в Раді ЄС.

На початку травня газета Financial Times з посиланням на джерела повідомила, що наполегливі спроби президента Володимира Зеленського домогтися швидкого вступу України до ЄС посилюють напруженість у відносинах між Києвом і Брюсселем.

Глава української держави неодноразово казав про прагнення України вступити до Євросоюзу вже у 2027 році.

Ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко у коментарі "Шелтеру" порадив не зважати на такі заголовки в медіа. Він упевнений, що за кожним текстом у пресі стоїть чийсь інтерес, а Україні потрібно думати про власну вигоду.

Нам тут треба думати не про публікації, а про свій прагматичний інтерес, враховуючи те, що триває війна, і нам потрібно пошвидше ці питання розв’язувати

– вважає він.

Як наголосив Огризко, головне рішення про те, що Україна буде в ЄС, вже ухвалене, а решта процесів – це суто технічна робота за планом.

За словами Климпуш-Цинцадзе, якщо Україна буде рухатися у відповідальному виконанні завдань і не буде "весь час мудрувати чи хитрувати при виконанні тих всіх завдань", то це додаватиме довіри від українських партнерів і пришвидшуватиме процес відкриття кластерів.

Що стосується того, що має зробити Україна, крім того, що постійно наполягати й вимагати: я вважаю, що критично необхідно демонструвати реальну спроможність, реальну націленість на виконання тих пріоритетних завдань, які Україна взяла на себе. Насправді нам зрозуміло, що ми маємо робити

– вважає очільниця парламентського комітету.

Чому Франція та Польща можуть бути проти швидкого вступу України до ЄС?

Відкриття переговорних кластерів – це не лише питання технічної готовності чи успішності проведених реформ, а й результат рішення та консенсусу всіх 27 країн-членів ЄС.

12 травня журналіст "Радіо Свобода" Рікард Йозвяк повідомив, що Франція та Польща проти того, щоб Україна відкрила більш ніж один переговорний кластер у червні.

Однак наступного дня журналіст уточнив, що обидві країни заперечують його твердження. При цьому він не став відрікатися від своєї тези, написавши: "Побачимо, що буде в червні".

На запитання про те, чи може відповідати дійсності повідомлення Йозвяка, Володимир Огризко відповів: "Звичайно, що може. Що таке вступ чергової країни, тим більше не маленької? Гроші в спільній європейській банці будуть переорієнтовані з тієї самої Польщі на Україну. До речі, не тільки Польща і Франція, це ж саме стосується і Угорщини, і Словаччини, і Чехії".

За його словами, у Парижі бояться, що українська сільськогосподарська продукція почне серйозно конкурувати з французькою.

А оскільки в наступному році у Франції президентські вибори, то очевидно, що політичні сили цей фактор враховують.

– сказав Огризко.

Андрій Веселовський також підтвердив, що суперечки з Францією та Польщею виникнуть саме навколо аграрного сектору. Обидві країни мають потужні фермерські соціуми, а їх збереження – це питання голосів виборців.

Якби Україна вступила в ЄС у цей бюджетний період, це б означало, що ми, як доволі слабка, бюджетно-негативна держава, повинні були б отримувати колосальні субсидії, які треба було б забрати в поляків і французів. Ось ці два елементи: гроші – раз, соціум – два

– додав експосол.

З якими викликами стикнеться Україна після відкриття всіх кластерів?

На думку Веселовського, найбільше проблем Україні принесе саме перший кластер, який стосується судів, прокуратури та системи держуправління в цілому.

Цей кластер поставить перед Україною багато дуже-дуже серйозних питань. Що треба змінювати і в законодавстві, і, головне, в практиці. Законодавство можна, врешті-решт, якимось чином навісити на руки деяких депутатів і під вартою їх відправити у Верховну Раду, і вони проголосують. А далі? Реалізація цього законодавства на практиці. Як вона буде здійснюватись?"

– ставить запитання дипломат.

Веселовський припустив, що завершення перегляду всіх кластерів та вироблення Угоди про вступ України до ЄС станеться не раніше, ніж через три-чотири роки.

У мене немає якогось такого бачення, що це може закінчитися раніше, ніж через 3-4 років. І то за умови серйозних змін, які мають відбутися в керівництві держави. Говорити про рік, як говорили у нас деякі керівники, що через рік ми будемо членами ЄС – це так само, як говорити, що через три дні дитина народиться після того, як жінка завагітніє. Так не буває. Все має свій час

– підкреслив дипломат.

Він також заявив про "серйозні проблеми" у Верховній Раді. За його словами, у парламенті "багато" народних депутатів, які "на смерть не хочуть" голосувати за деякі вимоги Європейського Союзу, тому що це "знищить їх особистий інтерес, їх особистий бізнес".

Наведіть лад у вашому управлінні державою і суспільством. Якщо у вас хороша Національна поліція, то вона погодиться на зміни в переслідуванні водіїв на транспорті. Якщо у вас хороша система призначення урядовців, то ваш головний митник буде чесним і ваш головний прикордонник не буде випускати Міндіча (головний фігурант справи "Мідас" про корупцію в Енергоатомі, – ред.)

– розповів Веселовський.

Нардепка Іванна Климпуш-Цинцадзе також погодилась, що внутрішні реформи та антикорупційний блок є одними із найскладніших етапів для Києва.

Якщо буде ухвалюватися, ну, наприклад, антикорупційна стратегія на рівні уряду, яка вилучає частину критичних для нас норм, так, і буде в такий спосіб подаватися до парламенту, то це все буде затягувати процес і, очевидно, не сприятиме додатковій довірі наших партнерів

– застерегла вона.

Водночас Володимир Огризко додав, що після відкриття всіх переговорних кластерів на Україну чекає "насправді складна робота" – переписати та ухвалити близько тисячі законів.

Закон – це ж не два рядки, це трошки більше і складніше. І плюс не забуваємо ситуацію з Верховною Радою, так що це і називається практична робота. Але я думаю, що, враховуючи величезне значення цього питання для всього українського суспільства, я думаю, що довго це так само тривати не повинно

– підсумував він.
  • Автор

    • Єва Сластнова
      Єва Сластнова

      журналістка

      Сфери експертностіМіжнародна політика

      Навчалася на факультеті журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка за спеціальністю "Міжнародна журналістика". Три роки працювала у виданні NV.

      Усі матеріали