“Вигравши військову складову, програти війну”: як Іран після угоди з Трампом отримав те, чого не мав

Однак цей документ викликав різку критику у Сполучених Штатах.

"Шелтер" дізнався, чому цю угоду вважають невигідною для Вашингтона, які наслідки вона матиме для України та чи здатні ці домовленості принести реальний мир на Близький Схід.

14 червня, у день народження Трампа, стало відомо, що США та Іран досягли попередньої мирної угоди та домовилися про негайне припинення військових операцій на всіх фронтах, зокрема в Лівані. Це сталося після тривалих переговорів між сторонами.

Очікувалося, що офіційне підписання угоди відбудеться 19 червня у Швейцарії. Але у ніч проти 18 червня Трамп оголосив, що підписав меморандум під час вечері, організованої президентом Франції Еммануелем Макроном у Версальському палаці. Своєю чергою іранський президент Масуд Пезешкіан підписав документ в Ірані.

Ринок миттєво відреагував на укладення угоди між Вашингтоном і Тегераном. Того ж дня ціни на нафту знизилися більш ніж на $1 за барель. Центральне командування Збройних сил США (Centcom) заявило про зняття блокади з Ормузької протоки.

Що містить угода та чому її критикують?

Цікавим є те, що Білий дім не опублікував текст документа. Замість цього один з високопосадовців адміністрації Трампа зачитав пункти меморандуму під час телефонної розмови з журналістами. Тож текст угоди з'явився в американських медіа.

Телеканал CNN звернув увагу, що меморандум з 14 пунктів залишає багато деталей на потім, зокрема "делікатну" тему ядерної програми Ірану. Журналісти також зауважили, що угода є нетипово короткою для адміністрації Трампа. Наприклад, угода, спрямована на припинення бойових дій у секторі Гази, складалася з 20 пунктів, а нереалізований план щодо завершення війни Росії проти України – з 28 пунктів.

Згідно з меморандумом, США та Іран зобов'язуються провести переговори та укласти остаточну угоду протягом 60 днів, з можливістю продовження цього терміну за взаємною згодою.

Головні пункти попередньої угоди між Вашингтоном і Тегераном:

1.    Іран має забезпечити безкоштовний прохід для торгових суден протягом щонайменше 60 днів, а також повністю відновити судноплавство протягом 30 днів.

2.    США обіцяють разом з регіональними партнерами розробити план "відновлення та економічного розвитку" Ірану на суму не менше 300 млрд доларів. Деталі плану визначать в остаточній угоді протягом 60 днів, а Вашингтон надасть усі необхідні ліцензії та дозволи для фінансових операцій.

3.    Вашингтон гарантує скасування всіх санкцій проти Ірану (зокрема резолюцій Радбезу ООН та МАГАТЕ, а також усіх односторонніх американських обмежень) за графіком, який сторони узгодять на переговорах.

4.    Тегеран підтвердив, що не буде розробляти ядерну зброю. Сторони домовилися вирішити питання щодо утилізації запасів збагаченого урану, причому частину матеріалу "розбавлять" на місці під наглядом МАГАТЕ.

5.    США дозволили Ірану експортувати нафту одразу після підписання меморандуму, не чекаючи скасування санкцій. Цей дозвіл також поширюється на банківські операції, страхування та транспортні перевезення.

6.    Американська сторона розморозить всі активи та кошти Ірану. Ці кошти мають бути повністю доступними для будь-яких платежів, які визначить Центробанк Ірану.

7.    Остаточну угоду затвердить резолюція Ради Безпеки ООН, що має обов'язкову силу.

Експерт-міжнародник, засновник аналітичної спільноти Resurgram Дмитро Корнієнко у коментарі "Шелтеру" пояснив, що документ критикують через його невідповідність початковим цілям Вашингтона.

"Американці входили у цю війну з цілим переліком мотивів. Вони були змінними в залежності від того, чого американці могли реально досягти. Тобто вимоги, цілі, які ставили перед собою американці, включали повалення чинного уряду і зміну політичної системи (в Ірані, – ред.). Коли це стало неможливим, то посилювався акцент саме на ядерній угоді", – зазначив він.

За його словами, попри військову перемогу США, Іран зміг досягти того, щоб подальше продовження війни вимагало від американців "реалізації стратегії високого ризику" – говорити про наземну операцію.

Корнієнко вважає, що меморандум про взаєморозуміння – це програш планування. При цьому аналітик скептично оцінює обіцяні 300 млрд доларів для Тегерана, оскільки це занадто великі кошти, а подібні американські фонди вже є нереалізованими у секторі Гази.

Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у своєму аналізі констатує "крах базової гіпотези" Вашингтона та Тель-Авіва про те, що максимальний тиск призведе до зміни влади. Натомість, за його словами, спрацював зворотний ефект – консолідація системи навколо загрози.

"Іранський режим продемонстрував здатність абсорбувати збитки, яку його противники системно недооцінювали. Для ідеологізованих, безпеково-орієнтованих режимів виживання є абсолютним пріоритетом – заради цього вони готові жертвувати економікою, добробутом громадян і навіть частиною інфраструктури. На виході з кризи еліта відчуває не слабкість, а тріумф", – наголосив Семиволос.

Як угода може вплинути на відносини Ірану з РФ та які наслідки для України?

Попри те, що США та Ізраїль розпочали військову операцію проти Ірану разом, Тель-Авів опинився поза процесом підписання цього меморандуму. А прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу, коментуючи угоду, заявив, що вони з президентом США "не завжди дивляться в одному напрямку".

Дмитро Корнієнко пов'язує це з політичним виживанням прем'єра Ізраїлю перед осінніми виборами. Він підкреслив, що Нетаньягу вже оголошував перемогу над Іраном, але натомість отримав ризик посилення режиму в Тегерані завдяки фінансам та зняттю санкцій. Тому зараз ізраїльський прем'єр змінює стратегію.

"Нетаньягу зараз зміщує акценти на здобуття меншої перемоги, яку вбачає у війні в Лівані, ліквідації Хезболли, щоб оголосити, що він ліквідував там мережу проксі Ірану. Ізраїль буде саботувати цю угоду, бо їм невигідний вивід американців з регіону і вихід американців з цієї війни. Єдине питання, до якої межі тиску і конфлікту готова дійти адміністрація Трампа, щоб натиснути на Ізраїль", – розповів експерт.

Розбіжність стратегічних культур США та Ізраїлю підтверджує й Ігор Семиволос. Він зауважив, що для Вашингтона пріоритетом є "менеджмент ризиків, стабілізація та глобальні потоки", тоді як для Тель-Авіва загроза є екзистенційною. Угода показала межі спроможностей Ізраїлю диктувати порядок денний супердержаві та продемонструвала "крах багаторічної політики Нетаньягу".

Щодо впливу домовленостей на Росію, Корнієнко прогнозує, що Іран лише посилюватиме взаємодію з Кремлем, оскільки угода відкриває ширші можливості для обходу обмежень через скасування міжнародного контролю над технологіями подвійного призначення.

Водночас він закликав не поспішати з висновками, що угода США з Іраном є однозначно невигідною для Києва: "Зниження цін на нафту є пріоритетним. Тут немає такого, що ідеально вигідно чи ідеально не вигідно. Тут по пріоритетах".

Корнієнко наголосив, що Іран продає зброю Москві суто заради заробітку, тому якщо внаслідок стабілізації навколо Ормузької протоки в Кремлі не буде коштів, військова співпраця країн припиниться через відсутність товарно-грошових відносин.

Аналізуючи український інтерес, Ігор Семиволос вказав, що було б краще, якби конфлікт між США та Іраном не починався взагалі, адже війна принесла Росії надприбутки на ринку нафти, які та інвестувала в агресію проти України. Проте тепер в українських інтересах – укладення остаточної угоди задля зниження цін.

Чи призведе угода до справжнього миру на Близькому Сході?

За даними видання Axios, директор ЦРУ Джон Реткліфф доповів Трампу, що докази, зібрані американськими розвідувальними службами, викликають серйозні сумніви щодо готовності Ірану піти на поступки в ядерній сфері. Розвіддані США свідчать про те, що наміри Тегерана не відповідають його зобов'язанням за умовами угоди.

Сам президент США уточнив, що угода з Іраном не є остаточною, а також не виключив відновлення ударів: "Якщо вони не будуть поводитися як слід, ми одразу ж повернемося до того, щоб скидати бомби прямо їм на голови".

Водночас спікер парламенту Ірану та ключовий переговірник Мохаммад Багер Галібаф казав, що Тегеран "тримає палець на спусковому гачку", а його недовіра до США нікуди не зникла.

Дмитро Корнієнко переконаний, що у середньостроковій перспективі цей меморандум є лише перервою між бойовими діями, оскільки умови документа є "капітулятивними пунктами" для США, на які вони раніше за жодних обставин не погодилися б.

Він вважає, що американські бомбардування лише згуртували населення навколо іранської влади. На думку аналітика, це може, з одного боку, сприяти посиленню контролю іранської еліти над власним населенням, а з іншого – дозволить Тегерану експортувати свій вплив через відновлення мережі проксі в регіоні та фактичне фінансування тероризму.

Ігор Семиволос також вважає угоду не фінальною точкою, а "стартовим пістолетом для внутрішньої боротьби за ресурс" всередині Ірану. Він уточнив, що КВІР виходить із кризи як домінантна сила, але великі гроші від зняття санкцій можуть зруйнувати силову вертикаль через переділ економічних анклавів. По суті, Іран потрапляє у "пастку переможця".

"Угода закриває одну главу іранської історії. Наступна – про те, чи зможе система, що навчилася виживати під тиском, навчитися жити без нього", – підсумував Семиволос.