“Для РФ залишається цікавий сценарій, про який досі мало хто каже”. Інтерв’ю “Шелтера” з Іваном Ступаком

– Зеленський заявив, що Україна буде закривати російське небо. І одразу ж кремлівський диктатор заявив, що буде розцінювати це як тероризм. У відповідь Росія одразу вдарить по нашим критичним об'єктам. І російська армія вже отримала такий наказ.

– Як казав наш класик: це ж вже було. Ця фраза використовується регулярно. Сказати, що вони ніколи не били по інфраструктурі – неправильно. Чотири з половиною роки, на пʼятий рік ми вже заходимо на черговий розділ, що у нас буде осінь, зима і початок весни – це удари по інфраструктурі.

Розуміємо, що все те саме, що було раніше: без світла, без тепла. Тут ще раз, без жодних залякувань. Ми самі всі дорослі люди, ми розуміємо, що росіяни просто нам не пробачать все те приниження, яке вони відчули на собі в сезоні весна-літо 2026. Ці палаючі НПЗ, зруйновані Wildberries, Ozon і, звичайно, дуже болюче для Росії – удари по Москві, по НПЗ і по економічному форуму (в Санкт-Петербурзі, – ред.), коли гості північної столиці приїхали на зустріч, виходять перекурити на вулицю, а там палає величезний НПЗ. Зрозуміло, що це нам не пробачать і будуть атакувати. Це все зрозуміло.

Заява Зеленського показала: поки наших ракет немає. Відповідати ракетами ми не можемо поки що, на жаль. Хоча про це говорилося вже з минулого року і всі чекають, коли ж будуть ці "Фламінго" та балістика. Пан Штілерман регулярно виходить і розказує, що скоро-скоро, завтра-завтра. Але, як на мене, поки що це питання відтягується. Якщо захочете, потім про це проговоримо ще.

І президент Зеленський аварійно шукав варіанти для відповіді, бо дійсно останній тиждень Київ кошмарять в режимі 24/7. І, судячи з усього, це буде стандартна тактика Російської Федерації не тільки для Києва, а й для західних регіонів, коли вони зможуть дотягуватися. Коли один дрон – я зараз тільки що їхав до вас – один дрон, падлюка, кошмарить Київ, один дрон по колу туди-сюди і літає. І, в принципі, отака логіка у росіян буде і на майбутнє. І треба було знайти якусь відповідь від України.

І президент Зеленський вигадав-не вигадав, як кажуть, вона вже була, ця операція "M&M's" – так її називали в медіа – по блокуванню російської авіаційної цивільної інфраструктури. І от намагатимуться втілити її в життя.

Російські пропагандисти одразу підірвалися, п'ята точка в них підірвалася, і цей Telegram-канал, пов'язаний з Ксенією Собчак… Зеленському: "Ти що, погрожуєш нам? Ти терорист?". І в такому сенсі багато-багато дописувачів писали, що ти "будеш атакувати наші цивільні борти, ти будеш їх збивати, країна-терорист".

Стоп. Одразу говоримо наступне: "Ніхто російські цивільні літаки збивати не буде. Ми не терористи". Це як класик казав: "Шурік, то ж не наші методи. Ми ж так не працюємо. Це не наше".

Нас не цікавить вбивати росіян в аеропортах, в терміналах. Як би вони не ставилися до цієї війни – це не наші методи. Інакше ми ризикуємо втратити підтримку західних союзників, яка залишається, розвернути проти себе американців. Китай, не дай Боже, якщо скаже: "Це необґрунтована ціль, ви не праві". І з усіма витікаючими наслідками ми знаємо, наскільки ми залежимо від Китаю.

А от атакувати, наприклад, я від своєї колокольні людини, яка не є дотичною до авіації, але я розумію, як воно працює. Є ж вежа, яка керує авіаційним трафіком. Можна в неї влучити? Можна. Після цього нічого працювати не буде. Можуть прилетіти дрони в ангари, в яких знаходиться на ремонті Boeing російські, літаки. Може вночі прилетіти в літак, який стоїть на летовищі, чекає наступного дня або через день, коли полетить він пустий, знищувати один за одним. Це все може бути.

Тому, як на мене, ми побачимо таку стратегію України. Якщо відстрибувати вже назад: яка буде відповідь Російської Федерації? Ми вже перерахували: інфраструктура була, все було. Як погрожували підірвати мости, можуть бути дамби. Може бути, росіяни, як на мене, в них залишається опція – це вже більше сконцентруватися на цивільному населенні з точки зору руйнування чогось важливого для нас, що вони ще раніше не руйнували, щось, що має значення для людей: культурне, історичне щось, якась спадщина для району, для міста, для обласного центру, області, для регіону. Якась, не знаю, стародавня церква, якась стародавня будівля, якісь об'єкти державної влади. У Києві так само – я взагалі не виключаю Верховну Раду, а чому б ні? Ще раз, тут ні до чого не закликаю, але ще раз скажу, що такі варіанти можуть бути. І ми повинні просто ще раз не бути заляканими, а розуміти, що така опція у росіян є завжди.

– Як ви думаєте, які наслідки заява Зеленського матиме для наших іноземних партнерів?

– Занепокоєння, спантеличення, щось в такому сенсі. Але дивіться, як на мене, ми вже настільки перейшли цю межу, і вони вже на собі це не відчувають. Давайте відверто: переважній кількості цивільного населення Західної Європи начхати на те, що відбувається. Тут для них це просто стрічка новин: черговий обстріл, якесь чергове українське місто. Тільки невелика кількість людей Західної Європи живе нашими проблемами.

Люди, які нам допомагають, політики, які допомагають, – не всі ж західні політики на нашому боці. Є, хто повністю з нами, хто повністю не з нами. Є латентні, які на словах "так", а по факту нічого не роблять. Є політики, які найближчим часом скоро вже залишать свої посади. Пан Макрон – у нього вибори в парламент буквально незабаром, плюс у квітні він виходить з посади, тому я думаю, що від Франції сильного обурення не буде. Я думаю, що Російська Федерація буде грати як? Кричати в усі вуха, що тут коїться, тут тероризм, зробіть хоч щось, із розрахунку, що Дональд Трамп буде впливати на нас і казати, що ми зриваємо мирні перемовини.

– Ми говоримо зараз про потужності українського озброєння. Чи зможемо ми дійсно закрити російське небо? І яким чином, якщо будемо це робити?

– Тут виключно в форматі припущень. Я дійсно не знаю, що в нас будується, бо це державна таємниця. Ми б хотіли, звісно, бачити ракети. Без них, на жаль, не злітає все це. Дрони – це класно, але вони маленькі, вони великої шкоди не роблять, попри те, що їх запускається велика кількість, відсоток пробиття російською ППО наших дронів приблизно 10-15%. Тобто 10-15% від загально запущених долітають до цілі. Розуміємо, що дронами знищити щось велике неможливо, щоб знищити якийсь завод, потрібні ракети. У нас їх поки що немає.

До речі, була дуже неприємна і трагічна історія – це село Мила, Київська область, склади, величезний вибух, детонація, яка тривала декілька днів поспіль. І буквально позавчора я проїжджав – досі величезний сморід стоїть від того, що згоріло, величезна кількість руйнувань. Розуміємо, що влучили в щось важливе для нас, дуже важливе. Виключно зараз коментую те, що є у відкритому просторі. Жодних інсайдів немає.

Пан Чмут написав допис у себе в Facebook, він розказав, кому цікаво, почитайте: свої, не свої, всім, кого посадять, кого не посадять. До нього в коментарі прийшов Штілерман, який сказав щось: "Ах, ти негідник, як ти можеш таке говорити?"

Я отак від себе особисто припускаю, що, можливо, йдеться мова, що влучили у те, що належало компанії Fire Point. Бо якщо б, давайте від зворотнього, якщо б це було просто "Укроборонпром", не фаєрпоінтівське обладнання, то їм було б байдуже. Влучили. Трагедія. Ми своє робимо. Тут вони починають офіційно коментувати це все. Тому таке враження, що все ж таки щось ми втратили.

Не знаю, дрони, не знаю, ракети, можливо, може, знову нас відкинуло назад. Як це було в минулому році, пам'ятаєте? В листопаді місяці минулого року президент вийшов і сказав: "Ви знаєте, тут було влучання, і наших ракет поки що, на жаль, немає". Дрони ми можемо робити. Дрони різні є, різного типу, з різною ефективністю. І вони періодично влітають. Так, періодично ми втрачаємо потужності, але знову і знову, як фенікс, воно відновлюється.

Тому я думаю, що можливості є. Як на мене, я б не анонсував ці удари.

Прокомунікував би, якщо б це від мене залежало: я б звернувся через офіційні канали до тих авіакомпаній, які літають досі до Росії, – умовно, Lufthansa (ні), Turkish Airlines, можливо, якісь азіатські компанії. Попередив би їх неофіційними каналами, що вам варто вже не літати, бо можуть бути проблеми для ваших літаків. І все.

Офіційно не комунікував би, а з Росією отаким чином зробив би, і потім вже аналізували б сталий факт прильоту.

– Зараз Росія змінила тактику. Постійний терор, тривоги що 15 хвилин. Постійно літають невеличкими групами дрони над Україною, безпосередньо над Києвом. Чому ми так не робимо? Це дієва тактика.

По факту закриття російського неба можна і такими засобами, тому що ми пам'ятаємо, що якщо дрон кружляє біля аеропорту, ніхто нікуди не летить.

– Ці аеропорти, які нам цікаві, вони ж далеко. Це 800 км від кордонів з Україною. Це треба пролетіти всю Російську Федерацію. Це, якщо я не помиляюся, години чотири льоту нашим дронам. Тому є можливість збити.

Територія в них довша, а їхні дрони залітають до Києва дуже швидко. Скільки там – 200-250 км від кордонів? У нас Чернігівська область до Києва близько. І вони долітають. І плюс у нас немає реактивних дронів поки що, а в них є.

І, перепрошую, ця падлюка одна швидко пролітає. От дивіться: звичайні дрони – там швидкість 300 км/год, а крилата ракета – 800–900, а цей посередині – 600. Швидший за дрон і повільніший за ракету, але все одно цього достатньо, щоб поки що забивати нам баки. І дивіться, їх небагато. Їх небагато, насправді, не так, що сотнями, сотнями. Поки що вони по один, один-двоє, але роблять величезну шкоду просто – що 15 хвилин, що 20 хвилин.

В середньому кількість сигналів тривоги в Києві – 15. Я нарахував за останній час, можливо, вже більше стало. І ця кількість збільшується, цих дронів, тому може бути, і вже десятками літати.

І тут Україна шукає варіанти протидій. Пан Хмара, міністр оборони, він же у своєму інтерв'ю, виступі, сказав, що у нас є щонайменше чотири варіанти, як цьому протидіяти: "Ми працюємо, ми шукаємо шляхи і почекайте".

Мені сподобалася заява виключно тим, що тут не було політичних гасел на кшталт "ми там будемо їх довбати всіх". Він каже: "Ми працюємо, дайте нам час".

За моїми оцінками того, що я знаю, якщо дійсно все буде відбуватися без суттєвого погіршення або без суттєвого покращення, то десь воно буде, можливо, знайдемо ці варіанти виходу десь до листопада місяця, і у нас будуть свої дрони-перехоплювачі, і ми зможемо їх збивати, російські, ще десь на кордонах.

– А до речі, дуже цікавий пост був у Пекаря. Зараз я вам зачитаю.

Там багато букв, багато всього, але основна історія і основний меседж цього посту – це те, що в Росії всі протести, всі антивладні мітинги, вони подавлюються за рахунок силовиків.

Але по факту силовиків не так вже і багато. Наприклад, для того, щоб придушити в одному регіоні протест, збираються силовики з усіх сусідніх регіонів і перекидаються силовики з інших регіонів.

Так от, якщо ми паралізуємо авіацію російську, то в разі масштабних протестів буде проблема з подавленням цих протестів, тому що не буде чим перекидати цих силовиків.

Так, у Росії є своя авіація у силовиків, але вона не всесильна і вона не настільки потужна і масштабна. Вони так само користуються цивільною авіацією.

Що ви скажете щодо цього?

– А що пан Пекар каже з приводу: де він бачив масові заворушення в Російській Федерації? Що мається на увазі? Придушення кого?

– Він заяви про придушення в Башкортостані, на Далекому сході оці.

– Там вони були мінімалістичні. Вони своїми силами впоралися росіяни.

Дивіться, я поясню, як працює ця машина.

Він каже про те, коли ситуація вийшла вже майже повністю з-під контролю і треба щось робити, там воно вже не на рівні навіть міста, воно виходить за місто, треба щось робити. Місцевими силами не впоратися, треба когось перекидати.

Є сусідні регіони, які можуть перекинути цих омоновців, поліцаїв, СОБР (специальный отряд быстрого реагирования) всіх можуть перекидати. Поки що в них варіанти є.

На найнижчому рівні воно робиться як? В Російській Федерації немає лідерів, які можуть підняти людей на протести. Вони просто зробили так, щоб у оркестру не було диригента. Все, оркестр не знає, що грати. Начебто люди є, інструменти є, але що грати ніхто не знає, бо диригента посадили на 15 років за дискредитацію Збройних сил Російської Федерації.

Працюють в соцмережах ФСБшники, поліцейські, центр протидії екстремізму – підрозділ "Е" так називається. Вони займаються виявленням в соцмережах людей, які починають писати невдоволення Путіним, все. І починається робота вже проти людини. До неї приїжджають, навіть за пости довоєнні людей реально саджають. Реально. Людині дуже пощастить, якщо вона отримує адмінштраф і відбудеться адмінрештом на 10-15 діб. Вона буде вважати, що їй дуже-дуже фартануло.

Але вона вже "на олівці", вона вже в переліку і в будь-який момент її будуть далі кошмарити. Будь-хто, хто починає висловлювати невдоволення, він одразу стає об'єктом інтересу російських силовиків. Тому вони працюють таким чином точково. Поки що масовіх акцій, заворушення, "голодних бунтів" в Російській Федерації не було.

Я погоджуюсь частково, що якщо дійсно "голодні бунти" будуть виходити за рамки регіону, то можуть і не впоратися, але завжди є залізнична колія. І це основний вид пересування транспорту для російських силовиків. Їх ж треба завантажити, вони ж зі щитами, з кийками їх треба перемістити. Це ж не просто в літак. Можна завантажити 100-150-200 людей, вони переїдуть, зроблять справу. Плюс є війська на містах, тому вони впораються.

– Тоді який сенс, крім того, щоби завдати незручності пересічному росіянцю?

– Дивіться, по-перше, у нас… я завжди наводжу таку аналогію, вона не завжди, можливо, доречна, хтось її критикує. Коли на жінку напав ґвалтівник, в неї не особливо є багато варіантів: зателефонувати в поліцію, почекати допомогу, поки приїде. Вона відбивається, чим може, намагається відкусити йому вухо, роздряпати обличчя. Хтось каже: "Ну як? Це ж не етично".

Ну слухайте, я себе захищаю. Мені начхати, як що ви думаєте? У нас інших варіантів немає. Є така опція, давайте її робити.

Ми на 100% розуміємо, що ось ця заява президента про атаки по аеропортах – тут немає військової мети. Взагалі нуль. Для наших хлопців та дівчат під Костянтинівкою, під Слов'янськом, Краматорськом – ефекту нуль. Взагалі вони на собі нічого не відчують.

Це спроба все ж таки тиснути на російське населення, хоча якось підрізати їхню впевненість, але найголовніше – це позбавити комфорту. Бо дуже класно, коли війна в режимі комфорту. Відкриваєш РуТубчик, дивишся, наші парні просуваються, виключаєш, викликаєш таксі, їдеш до "Шереметьєва" і в Хургаду в Шарм-ель-Шейх на два тижні по програмі All Inclusive. Ну звичайно, так цікаво.

Потім приїжджаєш, знову дивишся: "От молодци ребята наші" і все. А тут Україна намагається їх позбавити комфорту.

Wildberries немає. До кінця року вона піде під банкрутство, якщо держава не втрутиться, не почне вливати гроші. З Ozon така ж сама історія на черзі. Я так припускаю, від себе скажу, можливо, продуктові склади навколо Москви, Московської області, бо Україна буде відповідати. Аеропорти – так, аеропорти немає в нас авіації, немає у вас.

У перші дні війни росіяни знищили нам багато летовищ: в Дніпрі, в Харкові, в Києві. В Києві так само по аеропорту "Київ" прилетіло.

Про "Бориспіль" я не знаю, але знаю, що одного терміналу в Києві немає точно вже давно, тому нам треба відповідати.

– Якщо пересічному росіянцю буде триндець, як незручно вилітати в Шарм-ель-Шейх, я особисто буду отримувати своє моральне задоволення.

– Я вам дам ще більше задоволення. Якщо не будуть вилітати пересічні росіянці, то таким чином не будуть вилітати з Москви і дві наступні категорії літаків. Почнемо звідки? З кінця чи спочатку? Що вам цікавіше?

– Давайте спочатку.

– Спочатку авіазагін "Росія" – це авіазагін, який займається переміщенням топових російських посадовців по всьому світу. Хтось на Кубу летить, хтось на зустріч з американцями. І Путін раніше так само ним користувався.

Зрозуміло, що зараз він не користується, але по офіційних своїх справах вони завжди вилітають цим загоном. Це за державні кошти.

І друга категорія, але вона моя найулюбленіша – це бізнес-авіація. Це приватні борти, бізнес-джети Embraer, Dassault Falcon вартістю 60-80 млн євро. Вони страшенно розкішні, якими користуються всі російські чиновники.

У когось вони є свої, вони стоять в аеропортах того "Шарика", "Домодєдово", що там ще в них є, стоять і в них формат такий: "Це мої капці, коли захочу, туди й полечу. Хочу сьогодні ввечері". Телефонують, кажуть: "Григорій Миколайович, літак заправлений, летимо в Дубаї на шопінг"… Стоїть все. Ці літаки більше літати не будуть.

Є літаки, які беруть в оренду. Так само посадовці меншого рівня або бізнесмени так само полетіти, вони платять гроші. Бізнес-авіація, бізнес такий, Кадиров користується бізнес-авіацією. Тобто вони так само не будуть літати принаймні з Москви або Пітера. Я тут не бачу якихось неприємних для нас моментів. Немає комфорту.

– Аж відчуваю, як бальзам мені на душу. Просто крім того, що пересічний росіянець буде не дуже задоволений, так всі ці великі люди, великі риби Російської Федерації так само відчують незручності.

– За умови, що нам це вдасться, бо розуміємо, що ППО багато, три шари або чотири, вже кажуть, навколо Москви. Я не готовий сказати про ці аеродроми, летовища, наскільки вони захищені, незахищені. Розуміємо, що буде важко і росіяни вже готуються до цих атак, але треба робити.

– Нещодавно в своєму інтерв'ю для ТСН ви розказували про зміну тактики росіян, про оці постійні атаки, які не закінчуються, і про збільшення кількості реактивних "шахедів", і про те, що нам потрібно адаптувати наше ППО у відповідності до цієї нової тактики.

Чи не доведеться нам через на реактивні "шахеди" використовувати дороговартісні ракети, наприклад, Patriot?

– Я думаю, що буде повна заборона на використання цих ракет. Згадайте початок, коли тільки з'явилися ці Patriot, і Україна їх використовувала так само проти дронів. І тоді була дилема така: чи можна, чи варто, чи не варто. Відверто зізнаюсь, на той момент я так само вважав, що якщо дрон іншими способами збити не можна, то треба збивати Patriot. Бо він летить, влітає в теплоцентраль часів Радянського Союзу, відновити її складно, тому збивати треба всім. Але потім, з часом, ще раз зізнаюся, прийшло усвідомлення, що цих же ракет мало. Ніхто ж не задумався, скільки тих ракет.

Здається, у 24-й році в інтерв'ю з одним із наших хлопців, який працює на розрахунку Patriot, і там можна побачити на борту наліпки того, що вони збивали: є літаки, є гелікоптери, є ракети, але і доволі значна кількість дронів, працювали по дронах. Тільки після того, як прийшло усвідомлення, що їх всього – хтось каже 600, хтось каже 800 штук на рік виготовляється – стало зрозуміло, що ми не можемо шмаляти цією дороговартісною зброєю по дрібних цілях. Все, заборона тільки по ракетах, тільки по балістичних. Тому по цих реактивних дронах копійчаних, хтось каже, вони коштують навіть 16 000 доларів, ніхто бити не буде. Нам треба інші варіанти виходу. Як казав пан Хмара: є чотири опції, вони зараз опрацьовуються, вони зараз тестуються. Я впевнений, що варіант буде знайдено.

Ця війна показала, що в нас немає сторони, яка лідирує постійно. Спочатку росіяни вигадали свої дрони, ми знайшли протидію у вигляді своїх швидкісних дронів-перехоплювачів. Потім ми свої дрони почали запускати, вони почали так само шукати протидію ним. І одна сторона наздоганяє, інша випереджає і навпаки.

– В одному з попередніх ваших інтерв'ю ви озвучили, що у Росії є вікно можливостей до листопада 2026 року і вони будуть намагатися максимально використати його, кошмарячи Україну на максимум. Я хотіла запитати: нам готуватися до того, що такий терор буде тривати щонайменше до холодів і чи вистачить у Росії потужностей підтримувати такий темп?

– Я бачив інтерв'ю пана Буданова, він сказав, що очікує, що це буде тривати щонайменше до парламентських виборів у Росії. Але я це не пов'язую. У них є от така паличка-виручалочка у вигляді дронів реактивних. У нас немає поки що протидії. І питання: чому вони тільки до парламентських виборів повинні це використовувати? Ми не можемо збивати – вони будуть нарощувати їх виробництво. Це логіка. Так само, як давайте перегорнемо ситуацію: у нас є дрони, які ми можемо бити, а в них немає протидії. Ми що, припинимо їх виробляти? Та звісно, що ні. Ми будемо ще більше робити.

Треба перебити противнику все, що тільки можливо. Вони зараз так працюють. Зрозуміло, що навіть після того, як ми знайдемо протидію, вони не перестануть їх використовувати. Вони будуть адаптувати. Вони стануть, можливо, менш помітними, низьколітаючими, як це було з "Шахедом". Ми ж знайшли протидію, але все одно їх запускають. Запускають, бо розуміють, що 5-10% щось прорветься, а із загалом запущених двох сотень це може бути – вважайте, 20 дронів долетять і влучать кудись.

– На жаль, у нас немає такої можливості, як у Саудівської Аравії, бити по одному "Шахеду" всіма Patriot, ракетами, які тільки є.

– Вони можуть собі це дозволити. Але дивіться, я спілкувався з представниками країн Перської затоки, вони кажуть: "Та ну, яка там проблема? Ми купимо їх, ми купимо ці ракети".

Кажу: "Шановні, красиві мої, ви їх не купите".

"Ну як? У нас є гроші, нам американці обіцяли".

Вони просто не уявляють собі, що за гроші не можна купити. Я спробував їм пояснити, кажу: "Ну от у нас там 22-й рік, немає палива, травень місяць, ти міг приїхати хоч золотими злитками на заправку покласти перед касиром і кажеш: "Заправ"… Ну, немає. А вони не розуміють, кажуть: "Та ми купимо, у нас стільки грошей". Кажу: "Ну, добре, подивимося".

– До речі, про Саудівську Аравію: небезпека з боку Ірану з'явилась лише в цьому році, але зараз ми знаємо, що Саудівська Аравія активно використовує купольний захист. Вони будують цей захист довкруги всіх своїх критичних об'єктів, довкруги своїх важливих об'єктів, і, до речі, використовуючи активно наш український досвід і нашу українську технологію, залучаючи наших українських експертів.

А Україна – четвертий рік повномасштабного вторгнення – у нас досі не захищена більша кількість критичної інфраструктури. У нас не захищені важливі стратегічні об'єкти, при тому, що в нас, я вважаю, і не тільки я, а це підкріплено іноземними експертами, спеціалістами, одне з найкращих технологій антидронового захисту.

– Чому так? Чому досі не вирішене це питання? Не вистачає грошей? Проблема в тому, що велика територія? Проблема в тому, що корупція? Бюрократія? Що нам заважає?

– Я думаю, в комплексі все те, що ви перелічили, я думаю, в комплексі щось більше, щось менше. Саудівська Аравія не вперше… Іран не сьогодні виник як загроза, –  вони завжди були загрозою для Ізраїлю.

Давайте трішки такий офтопчик, трішки з іншої сторони, просто щоб у вашій аудиторії було розуміння, яка різниця між нами та Ізраїлем. Щоб Ірану атакувати Ізраїль, вони запускають...

– Ні, ми про Аравію говорили.

– Я про Ізраїль розкажу, щоб було розуміння взагалі, яка різниця у нас: Ізраїль – це Близький Схід. Просто, щоб було розуміння, коли нас порівнюють, кажу, ми трішки серйозно різні.

Щоб долетіти іранським "шахедам" до Ізраїлю, їм треба 7 годин. У нас воно перекидається швидко через кордон. Це просто в тому різниця. Крилатій ракеті щоб долетіти, треба десь чотири години. Ось у цьому велика різниця.

Загалом над захистом Ізраїлю та країн Перської затоки працюють американські компанії, всі провідні, тут обов'язково їх усіх ув'язують докупи. У Саудівської Аравії і у всіх шести близькосхідних монархій є гроші, які вони можуть використовувати для свого захисту. У них є можливість доступу до американських технологій, бо ці країни дуже активно вливають гроші в американську економіку.

Знову трішки невеличкий офтопчик: коли вони заробляють на нафті величезні гроші, куди вони витрачають? Ну, звісно, купили Bentley, Ferrari, купили годинники по вартості квартири в місті Києві, будинків набудували собі, а гроші залишаються, вони ще йдуть. Куди їх вкладати? Правильно, в американську економіку: Apple, Google, Amazon – вони там є інвесторами. Тому американський уряд їх захищає і надає їм там чорновики, креслення, технології, доступ до своїх можливостей, і вони мають можливість будувати те, що вони зараз будують. І, звісно, ще раз гроші.

У нас, на жаль, немає доступу до американських технологій. У нас немає величезної кількості грошей. У нас є, на жаль, корупція. На жаль, це неприємно чути, дуже неприємно. Хоча, здавалося б, що війна, яка корупція? Як казав Жванецький: "Воруйте с прибылей, не воруйте з убытков", а у нас крадуть з усього: є прибутки, є збитки – з усього крадуть. Тому це все в комплексі у нас є, на жаль, проблеми.

Бо для деяких чиновників війна залишається десь дуже далеко. І ось ці чиновники дуже активно лобіюють: "А давайте відновимо авіаційне сполучення, давайте у Львові або десь на Закарпатті буде авіаційне сполучення". Питання: навіщо? Для кого? Хто у нас буде виїжджати, користуючись цим авіаційним сполученням? Тільки чиновники, бо вони, перепрошую, замахалися їздити на автівках до Жешува, потім вилітати кудись. Набагато простіше доїхати до Львова – там скільки, 6 годин, що з кортежем можна навіть швидше – і потім рухатися туди, куди потрібно.

– Чому це питання в мене виникло, окрім того, що я дивилась, як активно будує свій купольний захист Саудівська Аравія: ще ми не так давно говорили з паном Бадраком, обговорювали з ним наслідки ударів по військових об'єктах Росії, удари нашими ракетами "Фламінго". І на відео з ударів довкруги заводів чітко було видно, що був поставлений антидроновий захист.

Скільки я не бачила відео наслідків атак по нашим об'єктам, я залишків цього антидронового захисту не бачила. Так, він не врятує від ракети, але від дронів врятує. Чому так?

– Питання не по окладу, бо в нас багато чиновників, всі кажуть: "То все, ми зробимо, у нас буде такий захист суперовий", а потім виявляється, що його немає.

Тут може бути два пояснення: що не зробили його, банально вкрали гроші – як варіант, може бути не всі, я ще раз, я не хочу всіх звинувачувати, так буде неправильно. А другий варіант – це будували, але знищили. Ми ж розуміємо, цей захист може захистити від одного-двох дронів, але якщо їх летить 2, 4, 5, 10, то один за одним вони влітають. Як це було, наприклад, певний час тому з київськими теплоцентралями, коли спочатку залітає декілька десятків дронів один за одним: вони летять, частину збивають, частина залітає, ППО виснажене, а потім вже залітають за ними ракети. Розуміємо, що будь-який захист просто не працює.

Так, воно допомагає, якщо ці капоніри, здається, називаються ці мішки з піском, примітивною мовою – ці конструкції захищають від уламків, якщо дрон впав десь поруч, об'єкт не пошкоджений, але якщо пряме влучання – не виходить.

– А сітки? Ну, так як зашивають, наприклад, в тій самій Аравії зашивають. І на Росії я теж знаю, що вони зашивають.

– Там навіть не сітки, там металеві такі конструкції.

– Металеві конструкції повністю закривають об'єкт. Проти ракети воно не допомагає, але від дронів – так.

– Чудово питання. Це звертаємося до чиновників: чому немає? Де воно, якщо ворог це робить, а ми чому не робимо? Що з ефективністю? Що скажете? Наскільки воно коштовне? Можна зробити щось?

– Мені здається, що це дешевше, ніж відновлювати потім стратегічні об'єкти або відновлювати Милу.

– Милу ми розуміємо, що там були ракетами.

– А людські життя ми ніяк...

– Ну, це вже питання під землю. Під землю – це ж, я розумію, зараз під час війни це не можна зробити, але після війни ми повинні як іранці, враховувати їхній досвід. Будувати під карпатськими горами ці об'єкти. Повинні бути десятки входів-виходів і щоб під захистом гір, цієї скальної гірської породи, все було захищено. Як, наприклад, метро "Арсенальна" у нас – 100 метрів майже під землею. От на такому рівні у нас є метробудівці. Питання в грошах, питання, звісно, в корупції, бо багато чиновників хочуть на цьому підзаробити, "прикурити". Всі знають, що навіть 1,5% до кошторису додати – вже непогана пенсія на старість.

– У мене таке відчуття, що повторюється та сама історія з антидроновими коридорами, які були побудовані в Росії ще з 23-го року, вони почали захищати свої всі логістичні шляхи. Україна почала це, нагадаю, десь, здається, у 24-му, і тільки в минулому році відносно ми почали захищати наші головні артерії шляхові. Зараз ми бачимо продовження цієї історії.

На Росії вже давно захищають стратегічні об'єкти. Ми чомусь ні.

– Так, на жаль, воно є. От це треба до влади: питання, чому ви це не робите, чи грошей не вистачає? Можливо, дійсно, в грошах проблема – дірка величезна в бюджеті, але ж це стратегічні об'єкти.

Є можливість у деяких регіонів робити ремонтні роботи тих об'єктів, які зараз не на часі, недоречні. Я розумію, що є, знаєте, вибір: або все на фронт, або розуміємо, що для життєдіяльності міст повинні залишатися певні кошти.

Я не прихильник того, щоб робити якісь будівельні роботи, які зараз недоречні. Так, підтримувати місто в робочому стані – якщо дорога зруйнована, треба її відремонтувати, але не знаю, парки, сквери якісь будувати – як на мене, це взагалі недоречно. Ці гроші на фронт, а не якийсь міст побудувати чисто туристичний. Нащо він нам потрібен, той міст туристичний? Нащо набережна нова? Давайте все на фронт. А от підтримувати – якщо, не знаю, відвалюється в центрі міста облицювання будинків, може впасти на голову – питань нема, це треба відремонтувати, але ж треба вибирати, що важливо, а що термінове.

– Так, це вічне питання, як на мене. Ми з вами вже трошечки згадували про Wildberries і про Ozon, про удари по російським великим ретейлерам. І зараз розганяється в соцмережах серед українського населення історія про те, навіщо ми це почали робити: вони у відповідь почали бити по нашим Rozetka, по "Епіцентрах", вибивати склади продуктові в Україні.

Як ви відповісте цій повістці, яка зараз активно підбурює українське населення, що тільки у відповідь на наші удари почала Росія нас тероризувати?

– Величезна суперечка є і в моєму оточенні, ми так само постійно з друзями, не конфліктуємо, а у нас дискусія на цю тему.

Хтось каже: може, не треба було, навіщо ми це зробили, відкрили скриньку Пандори, і тут понеслось: якщо б не робили, цього б не було. Давайте відверто: казати, що росіяни раніше не атакували наші об'єкти, – це було б неправильно. "Нова пошта" відгрібає регулярно на собі ці удари. Я не знаю, як вони ведуть бізнес, за рахунок чого, бо ці об'єкти треба відновлювати. Розуміємо, гинуть люди, фахівці, гинуть цивільні особи, це мільйони доларів збитки. Вони відновлюються.

У перші тижні війни були атаковані об'єкти і АТБ, і "Сільпо", і протягом цих років вони були атаковані так само. Тобто говорити про те, що вперше такого не було – це було, інше питання, що з новим масштабом, з новим масштабом вони до цього підійшли. І я вважаю, що рано чи пізно вони б це зробили навіть без наших атак по інфраструктурі. Вони ж зруйнували наші аеропорти – ми ж їхні аеропорти не чіпали, всі наші аеропорти зруйновані. Всі наші НПЗ були зруйновані ще до травня 22-го року, коли в нас сталася паливна криза, хоча до цього ми їх не атакували. Це елемент війни.

Тому, на жаль, це буде. Я розумію, для чого це робиться? Це робиться для того, щоб посіяти паніку і зробити, без жартів, голод, спробувати зробити голод. І в російському сегменті інтернету дуже широко вони розганяють відео з наших супермаркетів: пусті полички, там все немає, а "укропи все тепер вам хана, убегайте". Це дуже-дуже їх мотивує – вони хочуть бачити голод.

І давайте картинку, яка була б цікава для Росії: під загрозою голодних бунтів уряд Зеленського повинен піти на поступки Російській Федерації. Вони будуть намагатися зараз це зробити, помножене на інфраструктуру, помножене ще на щось, на холод: "Все мы сделаем, в этом году точно их додавим".

Наскільки я знаю, скільки я спілкувався з людьми, які дотичні до цих питань, – голоду не буде. Так, зрозуміло, перелаштовують мережі свою роботу в іншому напрямку. Так, не буде 25 видів сосисок, і ти стоїш такий, вибираєш: велику, маленьку, безлактозну. Такого, можливо, вже не буде на певний період часу, але мінімальний набір буде зроблений.

І від мене таке особисте припущення: можливо, ми там частково будемо використовувати елементи, які були у нас під час коронавірусу – доставка, невеликі магазини, невеликі мережі. Я пам'ятаю, ми купляли так само овочі, не буду називати цю компанію, привозив мікроавтобус, ти вибираєш собі, одразу на місці розраховуєшся. Отак воно буде працювати.

І тут питання, що Росія спробує зробити далі? Як на мене, ще раз, це об'єкти, пам'ятки архітектури – це те, що морально спробує "прибити" українців. На їхню думку. Розуміємо, що воно не працює, але ж у Кремлі своє бачення, своя логіка.

– Так само зараз розганяється, що якби ми не били по їхнім НПЗ, то вони б не вибивали наші заправки.

– Так, у нас не було і так вже НПЗ до цього часу.

– Ні, вони про заправки зараз, про те, що вибиваються зараз активно у відповідь на удари по НПЗ, заправки в Україні. Вибиті зараз заправки всі по Харківській трасі.

Але, як на мене, я просто знаю, я часто їздила на Схід – більшість наших заправок на Сході були зруйновані одразу, і вони регулярно вибиваються, відновлюються, знов вибиваються.

Так, можливо, це не було в таких масштабах, як зараз, тому що Харківська траса раніше працювала, але тоді не було можливості залітати так глибоко.

– А тепер є можливості. Розуміємо, що інші траси, важливі траси на захід, вони можуть бути так само під ударами.

Тому давайте так: загалом всі ці удари – наші, російські, наша відповідь, російська відповідь – вони говорять про те, що жодних мирних перемовин зараз не світить нам, принаймні до кінця лютого місяця, це точно. Росіяни нам не подарують період холодів, вони не вийдуть нам на зустріч і скажуть: "Ну давайте вже мирні перемовини". Ні, вони будуть використовувати оцей "генерал-мороз", і все по максимуму. Тільки можливо з березня місяця щось буде відновлено – маю на увазі цей перемовний трек.

– Мені здається, що нам треба так само бити по їхній критичній інфраструктурі. Клімат у Росії набагато більш жорсткий, ніж в Україні.

– А я вам більше скажу, якщо вже зачепили цю історію про склади: я писав, що я не прихильник гарячкуватих ударів, там просто, а давайте ми вдаримо туди, давайте сюди. Це, звісно, повинно бути прораховано з фахівцями – де важливо, де неважливо, бо ми обмежені в ресурсах, цілей багато, а ресурсів у нас стільки, і не можна використовувати всюди.

Але якщо все ж таки буде ухвалене рішення, що визначено, що є слабке місце в продовольчому забезпеченні Росії, то московська агломерація – вся Москва і агломерація – це приблизно 19 млн людей. Пітер і агломерація – це приблизно 7 млн людей. Хто ми такі, щоб не дозволити собі трішки змусити їх перейти на примусове голодування?

– Тим паче, що московська агломерація і пітерська не відчули ніяких наслідків війни. І ми розуміємо, що саме на цих людей орієнтується кремлівське командування.

– Там робиться, щоб Москва та Пітер були, як кажуть, "город-картинка", "город-мечта" щоб все було красиво, щоб все було ідеально, щоб ресторани були заповнені, дискотеки гуділи, зовнішнє освітлення було, затори були. Пам'ятаєте, був період, коли в Росії часткова мобілізація була оголошена і почали набирати навіть з Москви – це жовтень-листопад 22-го року. І тоді навіть у Москві, пам'ятаєте відео, коли людей шукали, застрибували ці воєнкоми в під'їзди, і Москва почала спустошуватися.

І потім писали люди, які дотичні через одне-два рукостискання до російської влади, кажуть, це було шоковим явищем для кремлівських чиновників, що вони їдуть по Москві з мігалками – а людей мало, мало на зупинках. І це якось було для них: щось ми пішли не в ту сторону, давайте скасовувати оцю примусову історію мобілізації в Москві. Москва повинна вирувати життям, начхати на Башкортостан, чхати на Якутію, хай хоч один одного їдять, головне, щоб у Москві і Пітері все було красиво.

– Я знаю, що особистим розпорядженням Собяніна була припинена мобілізація в Москві.

І таким прекрасним місточком ми з вами переходимо до мобілізації в Росії. Які ваші прогнози: чи це неминуче, чи все-таки росіянам вдасться якимись альтернативними шляхами – не знаю, збільшенням виплат чи ще чимось – оминути оцю мобілізацію, яка, на мій погляд, дуже важлива і потрібна для російського війська?

– По факту вона не зупинялася взагалі. Вона, як з 22-го року була оголошена, продовжується, вони платять гроші. Максимальна цифра, яку я бачив, – це майже 50 000 американських доларів за підписання контракту. Шалені гроші для росіян, навіть 5 000 доларів, а тут 50 одразу пропонують.

Інша історія, що вони навіть не встигають їх використати, а використовують оці оркомамаші, і там "спасибо сыну за Ладу-Калину". У такому сенсі розуміємо, що людей їм не вистачає. Зараз навіть за консервативними оцінками, приблизно вибиває з ладу 35 000 росіян з фронтів при поповненні в 30 000. Зрозуміло, частина з них потім повертається на фронт, але все одно втрати є, просувань немає.

Подивіться, навіть з 23-го року, коли "вагнерівці" взяли Бахмут, зараз росіяни пройшли від Бахмуту в напрямку Краматорська 13 км. Тобто за три роки вони пройшли 13 км всього. Я розумію, що темпи їх не влаштовують, і треба щось змінювати. І це питання про мобілізацію – воно в повітрі десь орієнтовно з 24-го року.

А чим більше російські посадовці кажуть: "Нет, ничего не будет, это все враки", тим більше навіть у Росії люди починають розуміти все, треба змиватися в Єреван, треба змиватися в Баку, кудись винаймати квартиру, інакше буде погано. Це може статися вже після парламентських виборів. За різними оцінками, вони хочуть мобілізувати від 300 000 до майже 1 200 000. Скільки буде – ніхто не знає. Я більше схиляюсь десь приблизно до 500 000, може 300 000-500 000, ну, десь у цих проміжках може бути. І питання, на який період часу? Одразу взяти, чи набирати протягом року, наскільки вони розтягнуть цей набір. Але я думаю, що це їм буде потрібно, бо треба робити результати, а результатів великих немає.

Хоча, Путін розказує, що ми там 10 км від Сум стоїмо, від Кільцевої. Навіть російські пропагандисти кажуть: "Камон, що це за мапи такі?" Там багато чого було намальовано, що ми захопили те, а навіть на мапах не українських аналітиків – можна їм не довіряти, сказати "то пропагандисти" – західні аналітики чухають потилицю, кажуть: "Та які, тут 9 км різниця між тим, що каже Путін, і тим, що ми бачимо по об'єктивних кадрах". От так, у нього паралельний всесвіт.

– З того, що я зараз бачила, і по повістці в тому самому Казахстані, який зараз введе платний в'їзд, і вони нещодавно заявили про збільшення спроможностей на кордоні, пропускний пункт – відповідно, як на мій погляд, якщо вони вже готуються до того, що хлине народ з Росії, то це для мене таке пряме підтвердження того, що дійсно мобілізація відбудеться. Масштаби? Я думаю, теж від 300 000. Це особиста моя думка з того, що ми дивились.

І ще є зараз така повістка про те, що буде напад на країни НАТО, а для цього йому теж потрібні війська і потрібні люди. Як ви оцінюєте цю небезпеку з боку Росії?

– Цікаве питання. Багато вже крутиться, що рано чи пізно вони нападуть на Альянс. Розвідка різних країн, цих європейських, вони дають різні оцінки: хтось каже: "У нас є час до 2030 року", потім інший каже: "Та ну які 2028, максимум", і, здається, шведська розвідка каже: "У нас є час всього 12 місяців" – тобто це було ще влітку. Тобто вони по-різному оцінюють, але, як на мене, в принципі, такий варіант не виключений. Інше питання, в яких масштабах?

А дійсно, весь цей довгий слонячий хобот Російської Федерації затиснутий в українських дверцятах.

Його затисли, і їм зараз, як на мене, немає можливості забрати людей і кудись ще перемістити. Це перше. Друге: вони ж не обмежуються тільки військовими, у них же є опція, вірніше досвід – Крим, Донецьк, Луганськ. Вони ж не забирали танками, артилерією, вони збирали 200–300 "зелених чоловічків" з якимись вигаданими шевронами. Можна відправити, захопити якесь прикордонне місто, зібрати депутатів під дулами автоматів до муніципалітету, проголосувати рішення про вихід з Естонії міста Нарва і на наступний день "Путін введи війська". І в дамках. Може бути? Легко може бути.

Опцій багато: там про острови говорять, про острів Готланд, які росіяни вже давно розглядають – ми захопимо його і будемо звідти погрожувати всьому Балтійському морю. Все може бути. Але залишається така цікава опція, яку досі мало хто оголошує – це навіть не опція, а сценарій для Російської Федерації: можливо, сам факт погрози набагато цікавіший, ніж реалізація.

Чому? Якщо, наприклад, я буду погрожувати вам чимось і це буде змушувати вас берегти свої ресурси, очікувати якоїсь загрози від мене, ви будете акумулювати. І якщо перемістити це на Європу, то погроза російського вторгнення змушує країни Західної Європи залишати більше озброєння для себе, бо Україні не треба – тут нам потрібно, а тут начебто Росія нападе, і треба бути обережними. І це може хитати політичне суспільство, і це може працювати на руку, наприклад, АдН (Альтернативі для Німеччини), яка може сказати: "Бачите, це недолуга влада, вона спровокувала таку напругу, а ми прийдемо до влади, і жодних проблем з Росією у нас не буде". Або проросійська Марін Ле Пен у Франції так само може зіграти. Тому варіант з погрозами, шантажем – він завжди залишається.

– Ми з вами поговорили про мобілізацію в Росії, і відповідно логічно буде перейти до проблем з мобілізацією в Україні. Які шляхи є для вирішення цієї кризової ситуації? Тому що в нас реально кризові процеси, пов'язані з мобілізацією, і вони очевидні. Чи є у вас якісь свої думки щодо виходу з кризи?

– Дивіться, ми не можемо постійно набирати людей, ми обмежені в людях. Багато людей виїхало, багато чоловіків перебуває на фронті у нас, і ми набагато арифметично менше за Росію. Відверто, ми менше, набагато менше. Якщо б ми воювали з Білоруссю, то можна було б казати, що ми плюс-мінус однакові, але максимальна різниця тут є. І ми не можемо покладатися на те, що людей ще більше на фронти, як це було в Радянському Союзі, ми не можемо цими категоріями воювати.

Щомісячно Україна набирає приблизно 30 000 чоловіків до лав Збройних сил. Частина з них у режимі СЗЧ. Намагається зараз влада виправити цю ситуацію і переформатувати, щоб люди, які в СЗЧ, поверталися: різноманітні пропозиції, що до вас не буде застосовано жодних заходів покарання, ми змінимо вам частину.

Як на мене, новому міністру оборони варто було разом з паном Драпатим проаналізувати… зрозуміло, що в них зараз величезна кількість проблем, але, як на мене, один з основних моментів проаналізувати, чому з одних військових частин люди тікають, а до інших стоять черги? Розуміємо, як воно відбувається: можливо, щось неправильне відбувається в цих частинах, звідки вони тікають, щось трапляється, коїться, ставлення до військовослужбовців. Можливо, з цими командирами треба провести якусь роботу, або звільняти їх, або понижувати в посаді, або щоб займалося ними Державне бюро розслідувань. Це, як на мене, один з таких показників.

Знаю ще, що колишній головком Сирський, у нього була мрія, така думка була, що якщо будуть набирати по 50 000 людей, то він зможе зробити ще більший результат хоча б декілька місяців. Ми ж розуміємо, що 50 000 – це майже вдвічі, треба набирати людей. Розуміємо, що таких можливостей у нас немає, тому треба переходити на дистанційні засоби вибиття росіян: більше дронів. Чим менше людей на безпосередній передовій, більше людей подалі в тилах, але з дистанційними засобами керування.

– Тим паче, що в нас вже є такі технології, ми про них знаємо – приклад, "Павутина", проведена в Росії, так само дистанційно керували дронами, знаходячись в Україні.

І мені здається, що якщо масштабувати цю технологію, то можна набрати хлопців, дівчат у Києві, у Харкові, у Дніпрі, які будуть сидіти у себе вдома і, грубо кажучи, просто нищити ворога, сидячи в себе в квартирі.

Так, це складно з керуванням, це складно з багатьма організаційними питаннями, але це можливо, і мені здається, що це менш складно, ніж набирати по 50 000 людей щомісяця.

– Я б сказав, це більш безпечно для України, щоб вона не втратила себе, щоб не втратила людей, бо ми втрачаємо кращих з кращих. Росіяни втрачають мотлох – бомжів, алкашів, які йдуть туди за гроші. Ми втрачаємо кращих з кращих, ми втрачаємо еліту нації, кращих хлопців та дівчат. А вони, ще раз, мотлох з тюрем, утилізують маньяків: "Ти маньяк? Дві ходки? Наш пасажир, будеш героєм СВО" – от так вони працюють. Ми не можемо собі це дозволити.

Розуміємо, що все одно, як не крути, навіть із застосуванням суперкрутих технологій, все одно люди на фронті повинні бути – хто там допомагає, забезпечує, є артилерія, залишається.

Я зараз вам скажу, як воно відбувається в пропорціях, що зараз у нас на фронті: от якщо уявити собі діаграму у вигляді кола, у вас буде такий розподіл: 60% – це дрони на фронтах, які дійсно роблять справу, це мідл-страйки, діп-страйки, оці FPV-дрони – їх багато, дуже багато. 40% – це артилерія, вона так само працює. Хлопці, з якими я спілкувався, вони говорять: "Так, дрони – це круто, але бувають такі моменти, коли два-три залпи з артилерії вирішують питання набагато швидше, ефективніше, ніж десяток дронів". І 1,5-2%, прошу не бити мене за арифметикою, – це міни, які нам потрібні.

Але міни, бачите, європейці, вони такі дуже гуманістичні, тільки-тільки починають відходити від цієї Оттавської конвенції. Заборона протипіхотних мін, негуманна зброя, але інших варіантів немає, нам потрібно орієнтовно 6 млн мін для того, щоб насичувати лінію фронту й оборонятися від росіян.

– Ми ще пам'ятаємо про гучні скандали щодо непрозорості бронювання, ці скандали з ТЦК, і все це відповідно теж дуже псує загальну картину по мобілізації. Як нам вирішувати ці питання?

– По ТЦК псує не стільки бусифікація, коли людей закидають, але набагато більше, як на мене, псує гроші. Всі знають, скільки коштує вийти з бусика, всі знають, скільки коштує вийти з будівлі ТЦК, всі знають, скільки коштує відкупитися. Це питання в грошах. Є попит, є пропозиція: є попит людей, які хочуть відкупитися, і з'являється пропозиція – "окей, знайдемо для тебе варіант".

Подивіться, будь ласка, на попереднє затримання, коли СБУ, ДБР затримали окремих воєнкомів. Ще раз кажу: не всі вони продажні, не всі займаються такими справами, але є частина – що не обшук, мінімум мільйон гривень готівкою, це мінімум просто в шухлядці. Оця керівниця МСЕКу Хмельницької області пані Крупа – там так само готівки, просто відкривають якісь шухляди в грошах. Ось це дійсно вбиває. Люди ж це бачать: у кого гроші, той відкупився і відпочиває за кордоном.

– Ну так, і це якісь вічні питання. І ще відповідно розхитуються.

– Росіяни підживлюють це все. А ми повинні робити так само і в них: наші фахівці так само працюють, це не новина, ми повинні так само підтримувати градус напруги всередині Росії, що "треба тікати, всім хана, ви всі помрете, тікайте в Єреван, у Баку, куди завгодно, у Молдову тікайте, щоб вас не було, інакше буде всім погано, закриють кордони". І ми бачимо, як у Єревані на 30% стрибнули ціни на оренду житла – це означає, що люди тікають. І це для нас правильна стратегія.

– Зараз ми на м'яких лапах підійшли до інформаційних війн, до діяльності ГУР і СБУ, і я думаю, що це теж дуже важливе питання.

От буквально напередодні з'явилась стаття в "Укрінформ" про перестрілку між ГУР і СБУ. Був замах на якогось антиросійського діяча. Невідомо ще, що відбувається, можливо, буде більше деталей, але я думаю, що буде збільшення оцих терактів на території України. Як ви вважаєте?

– У СБУ офіційно заявили, що там було попередження теракту. По терактах вони завжди є, вони завжди плануються. Я дуже хочу звернути увагу вашої шановної аудиторії, що регулярно СБУ виявляє такі речі, регулярно. Ставлення до цих фактів попередженнь таке: "Щось попередили, зрозуміло, нормально". А коли воно вибухає, як у Львові поліцейських підірвали, подвійний теракт, всі тоді: "А де ж силовики?" Не завжди вони можуть це попередити, але повірте, величезна кількість терактів були попереджені раніше – і в Києві, коли хотіли смітникові баки біля торговельних центрів залишити з вибухівкою, щоб люди, коли в черзі стоять на цих дверях, які там крутяться, крутилка – щоб там воно вибухнуло. Це все є.

Вони їх начиняють гайками, болтами, якимись цвяхами, вражаючими елементами. Це все робиться з підручних матеріалів, з матеріалів, які можна придбати в аптеці, в будівельному супермаркеті. В принципі, це не складно. Ну, зрозуміло, пропорції. Звісно, що наші фахівці працюють над тим, щоб виявляти, хто там проявляє нездоровий інтерес до купівлі тих матеріалів у певних кількостях. Я не буду їх називати, але слідкують, і таким чином попереджають.

Тому росіяни, вже чотири роки, вони тільки сплять і бачать, щоб зробити на території України такі теракти: вбивство посадовців, людей, які відповідають за якісь величезні програми, оборонні, людей медійних, волонтерів, які під своє ім'я збирають величезні суми грошей. Всі знають, що немає того волонтера – під нього більше збирати гроші не будуть, просідає фінансування Збройних Сил України, не купуються якісь там дрони суперові, і так далі. Воно так працює.

Вбивство військових медійних – ми знаємо, є медійні військові, і той же самий "Мадяр", у якого 800 000 підписників у Telegram. Він, зрозуміло, в топі, в пріоритеті для росіян, і той же "Ахіллес" – всі вони в пріоритеті для росіян. Є військові, які немедійні, але для росіян вони відомі і не менш для них небезпечні – вони поза кадром, про них після війни дізнаєтеся. Ті, хто планував операцію "Павутина", вони так само для росіян – тут треба помститися, тому шукають, виявляють.