“Конан” не терпів брехні й завжди тримав слово: “Шелтер” дізнався подробиці про загиблого командира 154-ї бригади Володимира Кононнікова

Слідство розглядає всі можливі версії його смерті, а військові, які служили під його командуванням, згадують його як справедливого, вимогливого й людяного командира, який не ділив підлеглих на "своїх" і "чужих". "Шелтер" поспілкувався з побратимами "Конана".

Що відомо про обставини смерті

Спочатку оперативне командування "Південь" повідомило, що під час попереднього огляду тіла Володимира Кононнікова ознак насильницької смерті не виявили.

Згодом поліція Запорізької області повідомила, що у військового було вогнепальне поранення. Відомості внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 115 Кримінального кодексу України – умисне вбивство.

Водночас така правова кваліфікація ще не означає, що слідство вже встановило факт уубивства. Це початкова процесуальна кваліфікація, яку застосовують у випадках смерті за нез’ясованих обставин, щоб правоохоронці могли провести повне розслідування. Наразі вони розглядають усі можливі версії.

Від 79-ї бригади до командування 154-ю

154-ту окрему механізовану бригаду Володимир Кононніков очолив у грудні 2025 року. Він став другим командиром цього з’єднання.

До цього офіцер проходив службу у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, де був помічником начальника розвідки штабу.

Кононніков був кадровим військовим. За наявною інформацією, до початку повномасштабного вторгнення він певний час не служив у війську, однак у 2022 році повернувся до ЗСУ, щоб захищати Україну.

Полковник був родом з Миколаєва. У цьому місті й живе його родина.

"Справедливий, добрий, сильний"

Люди, які знали Володимира Кононнікова та служили під його командуванням, називають його досвідченим бойовим офіцером і справедливим командиром.

Він познайомився з Володимиром Кононніковим улітку 2017 року. Тоді його разом з кількома бійцями Повітряних сил на рік прикомандирували до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади для виконання бойових завдань. Кононніков у той час мав звання молодшого лейтенанта та командував розвідувальним взводом.

За словами Медведєва, молодий офіцер відразу намагався краще пізнати нових підлеглих: розпитував, звідки вони, чим займалися раніше, які мають навички, сильні та слабкі сторони. Це було потрібно, щоб правильно розподілити військових за посадами та зрозуміти, до яких завдань кожного можна залучити.

"Було видно, що, хоча він нещодавно отримав офіцерське звання, йому не байдужий особовий склад, який йому довірили. У взводі служили хлопці, які знали його ще з 2014 року, і я жодного разу не чув від них нічого поганого про командира. Це вже викликало повагу", – розповів Медведєв "Шелтеру".

Під час місячного бойового злагодження Кононніков постійно перебував разом з підлеглими. Вони пересувалися країною на бронетранспортері, ночували в лісосмугах, долали річки на техніці. За словами військового, командир завжди був поруч з бійцями та ставився до них по-батьківськи.

Медведєв пригадує випадок, коли підрозділ зупинився на ночівлю в посадці. Військові по черзі охороняли людей і техніку. Під час нічного чергування він почув рух у високій траві. Коли пішов перевірити, на нього несподівано вискочив "Конан" – саме такий позивний мав Кононніков. Між ними зав’язалася коротка боротьба.

"Так він перевіряв чергову зміну та привчав нас завжди залишатися напоготові, бути готовими до найбільш непередбачуваних ситуацій. Попереду був вихід на бойові позиції, тому він серйозно ставився до підготовки", – розповідає військовий.

Згодом підрозділ вирушив на Авдіївський напрямок. За словами Медведєва, Кононніков і там не залишався осторонь: особисто ходив з бійцями в розвідку та першим вів групу.

Ще однією важливою рисою командира він називає вміння дотримуватися обіцянок.

"Якщо Кононніков обіцяв щось зробити або допомогти, він обов’язково дотримувався слова. Це була людина слова. На жаль, сьогодні офіцерів, які завжди виконують обіцяне, дуже мало", – підсумував Павло Медведєв.

Військовослужбовець Олександр Смирнов розповів "Шелтеру", що "Конан" був офіцером, який навчав особовий склад власним прикладом.

"Будучи командиром навчального батальйону "Граніт-4", він приїздив на кожні стрільби на полігон і особисто показував курсантам, як працювати зі зброєю та вести прицільний вогонь. Багатьох це мотивувало: цілий комбат навчає курсанта. "Конан" завжди з повагою ставився до солдатів і сержантів, був стриманим та справедливим. Для моїх бойових побратимів звістка про його смерть стала шоком. Ми втратили бойового офіцера і брата. Пишаюся, що знав його і служив під його мудрим керівництвом", – сказав Смирнов.

Ті, хто знав командира, тепер очікують на результати офіційного розслідування.

"Не терпів пафосу, брехні та підлабузництва"

Ще один військовий, який добре знав Кононнікова, Орест Дрималовський писав, що "Конан" помітно відрізнявся від багатьох інших командирів.

"За його суворим баритоном завжди відчувалася нетипова для армії людяність. Він мав інтелігентний гумор і чудове почуття такту. Водночас "Конан" був прямолінійним і по-десантному жорстким. Але я не знаю жодної людини, яку він несправедливо принизив. Він не любив пафосу, брехні та підлабузництва, не ділив людей на своїх і чужих, не зважав на звання та посади. "Конан" завжди тримав слово – а це велика рідкість у війську. Він був педантичним, уважним до деталей, умів читати людей і бачити підтекст. Не терпів, коли його хвалили", – написав Дрималовський у Facebook.

Родина та державні нагороди

Дружина полковника Анастасія до початку повномасштабної війни працювала в патрульній поліції Миколаєва. У 2022 році вона звільнилася. Подружжя виховувало доньку.

Мати Володимира Кононнікова Неллі також живе в Миколаєві. Багато років вона працювала вчителькою в одній зі шкіл міста та вийшла на пенсію лише кілька років тому.

За мужність і службу Україні Володимира Кононнікова нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня, орденом Данила Галицького та іншими державними відзнаками.