“Ми повинні мати найбільшу в світі армію пілотів”: інтервʼю “Шелтера” з Валерієм Боровиком

– А що це у вас таке?

– Це дуже цікавий такий артефакт. Ми підготували для колишнього головнокомандувача Валерія Федоровича Залужного такий колаж. Про що він говорить? Валерій Федорович, коли був тоді головнокомандувачем Збройних сил України, перший раз у моїх руках фактично побачив дрон FPV. Тобто ера FPV почалась звідси.

До цього вони інколи використовувались, але на вищому рівні військовому про них майже ніхто не знав. Ми привезли дрон з моїми пілотами, які були тоді в підрозділі "Білий Орел". Ми привезли дрони, і перший раз – це, здається, були семірки – ми показали, як він працює. Сюди ми підвісили пляшечку, яку купили в сільському магазинчику. І ми перший раз йому показали цей дрон. І тут ми на колажі показуємо, що цей дрон, як цей дрон підріс, поумнішав і зробив своє діло в операції "Павутина".

Тобто це таке протягується від 2022 року до 2025 року – ударів по ворожих аеродромах, по ядерній тріаді противника. От Валерій Федорович підписав, і в нього такий колаж стоїть у кабінеті в посольстві в Лондоні. Я йому подарував, бачите: from idea to goal – від ідеї до реалізації, до цілі.

– З того, що ви вже розказували про цю операцію: коли до вас звернулись наші спецслужби, ви не розуміли і не дуже були обізнані в тому, що це за операція і де саме вона буде проводитись.

– Було навіть не так. Подзвонили з контррозвідки СБУ. Хлопець подзвонив і представився, каже: "Ми хотіли б подивитись на ваші дрони, можливо, ми їх застосуємо в одній з операцій". Це був там 23-й рік. І в основному всі робили, якщо ви пам'ятаєте, дрони, де там проводи всі, вони йшли отак, тобто все закуповувалось в Китаї, тобто фактично ніхто не робив в такому форматі, як ми. Оце все ми робили повністю, він повністю захищений. І це для спецслужб було дуже важливо, тому що вони казали, що ці дрони можуть стояти під дощем багато часу і так далі.

Вони не говорили, про яку операція. Тобто перший аспект – це формфактор, другий аспект – це зв'язок. Тому що вони сходу нам сказали, що на території Росії буде операція. Потім вони нам сказали, що це буде в Москві. Дрони будуть, знята квартира напроти Генштабу, будуть вильоти з квартирок. Да. Значить, тому нам треба точність. Я думаю, це легенда для нас була. А може, в них не вийшло це, а вони планували так, а вирішили іншу операцію. Але ми готували хлопців уже тоді для того, щоб вони вилітали з вікон невеличких.

Значить, і другий аспект – це зв'язок. Ми одні з перших, якщо не перші, ми тестували зв'язок з LTE-модемом. Що це таке? Це SIM-картки. Ти береш у противника... ну там ми брали у наших друзів, вони працювали з СБУ, з ГУРом. Вони давали нам карточки, також спецслужби давали нам карточки, тощо їх завжди мало було. І ми тестували цю технологію на наших мідлстрайках "Відсіч" і почали тестувати на дронах квадрокоптерного типу. І вони дуже добре проявили себе, давали хороший зв'язок. Тобто це по SIM-картці, і фактично це летить мобільний – значить, фактично, як мобільний з пропелерами і з бойовою частиною, і в онлайн-режимі ти бачиш, що робиться, тому що сигнал іде фактично як сигнал мобільного.

Значить, і ми відпрацювали ту технологію. Вона в нас почала працювати краще, чим типовий радіозв'язок, навіть якщо ми знаходимося на панівних висотах. І вони це вивчили, взнали і кажуть, що у вас найбільше для наших цілей підготовлений дрон. Тому що, ще раз повторюю, всі компанії тоді випускали дрони дешевші для передової, а цей дрон якраз був підготовлений до роботи в таких подібних спецопераціях.

І потім почалась така серйозна робота з ними, яка розтягнулась на рік.

Я вам скажу, що за цей рік до нас зверталося ГУР, яке просило теж подібну технологію для подібних операцій. Ми переговорили з СБУ і вони попросили нас поки до операції, – то що це буде якась визначна операція, – вона постійно переносилась і не давати.

І ми, на жаль, – не знаю, можливо, на щастя для операції, – ми більше ні з ким не працювали. Звісно, що ринок пішов вперед, LTE-модеми вже використовуються дуже сильно. Ми тоді на 150 дронах зосередились, працювали постійно, наші пілоти постійно працювали, готували пілотів спецслужб. Але про реалізацію цієї операції ми взнали ще через пів року. Тобто від початку того, як ми зайшли у виготовлення, до того, як реалізована була операція, пройшло приблизно півтора року.

– А як ви дізнались?

– Я з сім'єю, з дітьми, з моєю коханою – ми поїхали, це був вихідний день, ми поїхали в парк гуляти, і ми сиділи біля набережної в "Чорноморці". Вони там щось бігали, гуляли. Ну і тут дивлюсь, перелистую там повідомлення, дивлюсь, якась історична операція показана, як знешкоджують ще й ядерні бомбардувальники. Нічого собі, думаю, оце клас, оце супер. Дивлюся, і там в перший же день сходу показали, як вони лежать у контейнерах. Я так придивляюсь – немов би наші дрони. Я дзвоню пілоту, кажу: "Льош, ти бачив?". Він каже: "Бачив". Кажу: "Немов би наш". Він каже: "Да, вроде наші". Я кажу: "Ну, вони ж казали, що в Москві будуть працювати, може, не наші".

А потім уже прийшло через там пів години чи через скільки друге фото, там де чи Малюк, чи хто там держить дрон. І він тримав якраз дрон отак. Тобто і сходу побачили цю, тобто ніхто цього не робив в Україні. Сходу побачили цю унікальну нашу наш елемент. І тоді уже до мене почали дзвонити.

У першу чергу ми переговорили із Defense Express, з Сергієм Згурцем, – я його давно знаю, ще з 14-го, з 15-го року, може й раніше, не пам'ятаю. Вже всі розуміли, що це наш. Я кажу: "Серьож, не пиши, що це наш, пиши – можливо, що це наш". І тут виходить перша стаття Defense Express, у той же день чи наступний, здається, де зроблений ну детально аналіз нашого дрона.

Я своїм інженерам показав, кажу: "Та ми такі!". Я потім дзвоню Згурцю, кажу: "Слухай, як ви так про нас написали? Ми про свій дрон стільки не знаємо!". Тому що щоб описати так дрон, технічні характеристики – мої інженери ніколи не хотіли щось писати. Казали: "Ми краще ще один дрон зробимо, ніж будемо документацією займатися".

Потім почались дзвінки Wall Street Journal, CNN, Financial Times, The Economist, купа всього. Я кажу: я поки не можу коментувати. Я не коментував тиждень, тому що, по-перше, ми не спілкувались з СБУ – в них своя історія, треба було людей вивести. Тобто ми не спілкувались у цьому плані, я не мав повноважень говорити, і це ще й небезпечно було, але вже це протрубилось.

І тоді, через тиждень, дзвонить мені ще раз CNN, а вони колись у нас брали декілька разів інтерв'ю, і в мене, і в моєї доньки, яка там тренувалась, маленька Софійка, ще коли їй п'ять рочків було, тренувалась на пілота. І там є сюжет.

І вони подзвонили, я кажу: "Дивіться, я не можу вам 100% сказати, що це мій дрон, у мене немає повноважень". Він каже: "Ви можете не казати, ми вже взнали в декількох наших закритих джерел з різних спецслужб і так далі, що це ваш дрон".

Ну і так, у такому форматі, я прожив там місяць-два, коли купа журналістів приїжджає – знайомих, закордонних, місцевих. Посилили безпеку, взяли бодигардів, почали дивитись, де ми пересуваємось, як ми пересуваємось, що ми робимо, наші сім'ї. От і так ми прожили якийсь час.

І потім уже, коли віднедавна досить активно ми почали знову спілкуватися з “Альфою”, там пройшло перепризначення, новий виконуючий обов'язки Євген Хмара, який до цього був керівником підрозділу "Альфа", і ми раніше з ними співпрацювали по різних напрямках, – то вже всі й так знали, що це наші дрони. Ми вже тоді могли більше розказати. Я міг це підтверджувати офіційно, ми зустрілися з тими хлопцями, які курували цю операцію.

А тут я ще тоді здивувався, коли перший раз подзвонив своєму пілоту, а тут такі пазли на тих фотографіях. Я кажу: "А що це таке? У нас такого не було". Він каже: "Це ви не бачили. Просто в останні дні, коли ми тренували, вони привезли такі бойові частини, які під'єднувались сюди, щоб не знизу, щоб знизу можна було заряджати, а і стояли вони цей більше дронів, а отут повісили бойові частини такі.

– От я якраз і хотіла вас у цей момент запитати: а де взагалі кріпилась бойова частина?

– Тут вона кріпилась спеціально, ось тут кріплення було. Вони кріпились отак дві полоски такі, дві трубочки, де начинені тим, що потрібно, їх було достатньо для знешкодження тих великих апаратів російських. Тобто отут бойові частини не внизу, як ми завжди вішаємо, а бойові частини отут. І це вже дійсно була, ну, ідея спецслужб, СБУ, там хлопців, які з нами працювали, щоб більше було місця знизу для різних речей, що їм потрібно було.

– Ну, да, я розумію, бо стандартний FPV-дрон і відповідно їх отак от одне на одного, як там, от не наставиш. А якщо отут, оце реально.

– Зверху в основному батарея, а знизу бойова частина. Вони ж зробили це і це їхня ідея була повністю, щоб бойову частину тут прикріпити.

– Чим ще унікальний цей дрон?

– Спосіб зв'язку, щоб можна було дубльований зв'язок. Ви ж розумієте, що хлопці сиділи в Києві. Я тільки взнав це недавно, коли приїхали хлопці, які курували цю операцію. Я кажу: "А скільки? Ми ж навчили там близько семи, здається, пілотів, да?" А інші, кажу, вони навчили? Він каже: "Щоб ти розумів, інші навіть не бачили в очі ваші дрони".

– Та ви що?

– Їм о 6 годині сказали прийти. Вони тренувались на інших, можливо, і на наших, але не бачили. Вони все дистанційно сказали: "В 6 годин ось сюди, ось завдання, виконуйте". Тобто до того, до операції, і взагалі в процесі операції сам дрон вони не бачили, бачили тільки обмежена кількість людей.

Тобто фактично, включаючи з нашим персоналом, там нехай, там я знаю, там п'ять-сім людей з нас було залучено, з їхнього боку п'ять, ну, десь максимум 20 людей, оце в нашому колі знали, не про операцію, знали про сам дрон, як він працює, і що він буде в якійсь історичній місії брати участь.

Зі сторони спецслужб, – ну, це вже них треба питати, – ну, я думаю, теж не більше 10-ти людей про це знало.

Тобто, умовно кажучи, загальна кількість про операцію, кількість, мабуть, що до 10-ти, я так думаю. А про технологічне рішення і про операцію, це 30, десь приблизно, людей. Я так думаю, я не знаю, з їхнього боку скільки.

– Ну, мені здається, що весь успіх операції якраз і полягав в тому, що ніхто конкретно цілої картини не знав. Мені не дуже сподобались анонси, які робили. Оці от заголовки, які були: "Дрон за 500$ знищив російську авіацію на декілька мільярдів". Для мене це було як гучний заголовок для того, щоб привернути увагу. А, як на мене, він знецінив величезну працю розробників цих дронів.

– Ні, це не 500. Я, я сходу казав, коли мені там, пам'ятаю, перший раз про 500$, я почув чи від CNN, прямо в інтерв'ю, якраз в цій всій футболці, якраз там співпало, давав інтерв'ю CNN в нас в офісі, чи від The Economist, я не пам'ятаю.

Ну, вони і до цього, ми спілкувались по різним питанням, і вони сказали, що ось, пацани, кажу: "Ні, це неправда, вони стільки не коштують". По-перше, в нас не хобійні дрони, не з китайської там внутрянки, ну, майже, там дуже мало китайського. Значить, це по-перше.

По-друге, нехай виробник, любий виробник, скаже, скільки буде коштувати дрон, якщо він ним займається рік. Тобто от любого виробника ви запитаєте, що було до цього зроблено, щоб зробити цей дрон, і що наша команда рік займалася практично цією операцією, коли інші заробляли десятки тисяч, сотні тисяч, мільйони заробляли, розвиваючи і кидаючи ці дрони, які зараз дуже багато не літають навіть, вони закидали, робили виробництво і так далі.

Ми займалися оцим. У нас не було часу масштабувати і займатись іншим, тому що, ну, майже там, в щотижневому, щоденному режимі, наші люди були задіяні в цій операції. То чи може цей дрон коштувати? Я вам скажу, він нам, він нам тоді обійшовся, в залежності від того, я думаю, що десь близько 2 500-3 000 (доларів США, – ред.). Ну так, я можу зараз відкрити, можливо, 2 700 чи 3 500.

Три, плюс-мінус, одним словом. Ви розумієте, навіть от, я зараз кажу, я точну цифру не знаю, тому що вкладено було все те, що до 150 продано. В нас куча дронів знешкоджено, було вкладення. Там наші підрядники вкладали свої кошти, ми вкладали свої кошти.

Того, що ми хотіли, зробили супер-вау, супероперацію, і нам вказали, що вона буде офігенна, вона буде історична, і ми не знали, яка. І тому ми були зосереджені на оцьому. Ми не думали про гроші, ми займались ще паралельно. Інша команда займалася РЕБами, великими проєктами. Ми здали там 70 величезних комплексів, дуже серйозних РЕБів, за німецькі гроші.

І тому такого роду продукт стільки не коштує, якби це було за кордоном, то ці, в компанії б, за цей рік роботи всього персоналу, навіть одна людина там менше 3 000 доларів на місяць не коштує. Розумієте?

А в нас скільки було залучено людей? І ми всі ці, тобто, це були б золоті дрони, якби це спецоперація була американська, наприклад, да?

Ми їх взяли, віддали нижче собівартості навіть самого проєкту. Це, розумієте, це не проєкт був для нас, постачання дронів. Це проєкт операції із залученням цих дронів.

І ми постійно міняли рішення, якось удосконалювали. Оця вся цей проєкт називався ОСА-LTE. Тобто це не традиційний наш дрон, який "ОСА" був. Ми його переробили, перероблювали всі детальки, працювали з цими представниками спецслужби, з їхніми пілотами, щоб їм зручно було, як це все робити. Все.

Ну, купа історій було зроблено за цей рік. І воно однозначно не окуповується тими фінансами, які ми, досить невеликі, отримали за це. Але ми отримали плюс в нашу ауру. І я, після цієї операції, сказав: "Тепер я можу йти на пенсію". Ми реально зробили величезний вклад в історичну майбутню перемогу України.

– У мене таке запитання. Чому не масштабували такого роду операції на фронт бойових дій? Тому що важко завозити туди, за лінію фронту, самі дрони, чи як?

– Дивіться, давайте розділимо. Спецоперація – це унікальна річ, яка готується досить довго, і під неї робиться в основному нетрадиційні засоби, там, розвідки, ураження.

І якщо ми хочемо, щоб це була успішна історична операція, нетрадиційні системи завезення, і так далі. Я не можу говорити, але я знаю те, що я знаю, як завозилися вони туди, під якою легендою.

Дуже цікава легенда.

– Не можна говорити?

– Не можна говорити, як вони туди завозились. Але звісно, що дивіться, контейнери не ми робили, там робилися окремо, тобто енергоспоживання, будиночки, які там оці, там орендували машину, це все робили героїчні хлопці зі Служби безпеки України.

95% успіху, все-таки – це від планування, логістика тих людей, які там жили 10 років, наскільки я знаю, в Росії, які там, була подружжя.

До речі, недавно мій товариш – так сталося, недавно в Гданську на конференції розповідав, що він якраз парився з Героєм України, який це все зробив зі своєю жінкою.

– Це ті, які будиночки робили. Та пара?

– Да, да, який все організовував, там фірму, логістичні речі, всі, все, все, все це, це герої. Це дійсно герої, подружжя. Це, значить, і в них є своя така непроста подальша доля. Але це теж я не можу казати.

Вони живі, все під охороною, Герої. От, вони там, де потрібно. Значить, і фактично оці люди зробили цю операцію успішною. Наше завдання було невелике, але дуже важливе – це зробити той дрон, який, в кінці-кінців, долетить, не схибить. Наскільки я знаю, жоден дрон не схибив, долетів, вдарив.

Да, одна машина там, по іншим причинам, самоліквідували її, значить, тому що були там свої питання. Всі інші досягнули цілі, знешкодили обладнання і всього, всього, що там літає і не літає на 7 млрд доларів, за буквально там 5-10-15 хвилин. Тобто це дійсно унікальна річ. Тому такі операції треба готувати довго і ретельно.

Просто так занести за кордон – це проблема. Я знаю, просто ми цим займалися на Херсонщині, тоді ще можна було хлопцям передавати наші FPV-шки. Вони там працювали, і все. Потім вичистили вони всіх більш-менш молодих. Залишились там наші більш дорослі люди, жінки. І дуже важко було рух опору насичувати цими дронами. Це кажу вам як приклад, тобто занести туди – це є питання і проблема.

Що стосується масштабування на цій до лінії зіткнення, на нашій території, яку ми зараз контролюємо: не можна було тоді це з ходу масштабувати, тому що не було таких технологічних рішень. Не скрізь можна LTE-модеми використовувати, тому що на лінії зіткнення де працюють, де не працюють.

Ми хотіли це зробити і масштабувати маленькими партіями: чотири, п'ять, шість дронів, все. Але масово...

Ось тільки зараз у нас є пропозиція, і це вже починається і робиться. Це масштабування подібних технологій, щоб замінити людину на передовій, щоб звідси можна було керувати з безпечних місць, керувати цим всіма тими об'єктами ураження, які можна на території противника працювати з нашої території.

Це можуть бути і турелі на НРК – наземних роботизованих комплексах. Це дрони можуть бути квадрокоптерного типу, з фіксованим крилом. З фіксованим і так звідси працюють, мідл-страйки, діп-страйки. Значить, це все можна тепер робити, тому що є різні системи керування дроном.

Які це системи керування дроном? Це можуть бути як LTE-модеми, які тут використовувалися. Для цього вам потрібні вишки: або російські – тоді треба російські карточки, або українські, які могли б доставати в тій зоні, де ти працюєш.

Це можуть бути mesh-мережі, тобто це датчики... Не датчики, а ретранслятори фактично, які можуть по лінії прольоту дронів один через одного передавати, поки дрон летить. Або ці ретранслятори можуть бути підняті і один за одним, умовно кажучи, створювати так звану mesh-мережу.

Через один передає в інший, в інший, в інший. І тоді вона може бути безкінечна до тих пір, поки, умовно кажучи, ти можеш вибудувати цю мережу. Там вона так працює, що один знешкодився, і цей передатчик шукає іншого ретранслятора, щоб через нього передати. Якщо в зоні його дії є інший, він тоді через іншого передає. Тобто це така mesh-мережа.

– А можна взагалі поставити тоді дві SIM-карти, наприклад, поки воно летить по українській території, щоб воно летіло по українській, ну а там далі.

– Так і роблять, по різному роблять. Ви розумієте, це не проста історія – набирати стільки SIM-карточок російських, тому що там по паспортах видають, в нас ні. Це свій треш.

Ми це робили на Херсонщині, але на Херсонщині, на окупованих територіях, вони теж давали карточки, які блокувалися на території Росії. Тобто тільки на цю територію. Тоді карточки ми використовували на окуповану територію і там валили те, що нам треба.

Третій тип – це через супутники. Але супутникова навігація давиться РЕБами, тобто важко проходить. Або це робити теж, як на початку війни робили росіяни, коли на "шахедах" не стояли навіть камери, а просто вони летіли по координатам GPS.

Цю річ ми фактично обрубили. Від того, що обрублюється РЕБами, і тоді він не б'є точно куди потрібно, або взагалі спуфиться і перехоплюється його керування.

Для того, щоб у нас був свій супутниковий зв'язок, потрібно мати наші мілітарні супутники наші на орбіті. Ми цим займаємося, в тому числі з різними великими компаніями ми намагаємося працювати, щоб зробити угруповання супутників українського керування, які б давали сталий зв'язок, захищений, криптозахищений зв'язок для того, щоб керувати і нашими ракетами, і нашими дронами на території противника і нашій території окупованій.

Тобто оці речі дуже важливі, і вони зараз уже можуть реалізовуватися.

Наприклад, LTE-модеми ми можемо використовувати таким чином, що окремо в нас є проєкт, де на машині встановлюється LTE-станція, і вона сама як являється фактично такою вишкою, яка надає всю цю інформацію для зв'язку, для неможливості подавлення дронів засобами противника. Ми вже це відтестували і зараз будемо масштабувати.

До чого я це все веду по вашому питанню: що тоді, рік тому, цього ще такого масштабування таких засобів зв'язку і можливості керування різними засобами, використовуючи різні засоби не було. І зараз це вже робиться.

У мене вийшла стаття. Я пропонував там зробити це масово і змінити підхід до мобілізації. І я тоді говорив із командувачем малої ППО, з "Лазарем" (Павло Єлізаров – ред.), з іншими. Там начальником Головного управління радіорозвідки та кібербезпеки, з паном Павленком. Я говорив про цю ідею і з іншими, із заступником начальника Генштабу, з іншими високопосадовцями військовими. То вони кажуть: "Ми потихеньку це все реалізовуємо".

Я кажу: "Але питання в тому, що треба не потихеньку. Треба швидко, масово і довести це до людей, яких ми можемо набирати для того, щоб вони керували дронами звідси, воювали звідси, як дистанційна робота, а не боялися брати автомат, іти на передову, як це зробили ми в 2022 році, кинувши все".

– Оце те питання, яке наступне я якраз хотіла проговорити, – про вашу цю ініціативу щодо дистанціювання роботи пілотів, щоби пілоти могли працювати, грубо кажучи, з Києва.

– Потрібно змінити повністю підхід. Перше: держава має для себе чітко сказати, що вона на себе має взяти зобов'язання по захисту мобілізованого. Це те, чого зараз фактично не існує.

Тобто потрібно, якщо ми йдемо до дистанційної війни дронів і набираємо пілотів, які будуть керувати звідси, ми їм маємо прогарантувати, що вони будуть працювати тут, що ми їх навчимо. Це цінний персонал, який ми навчимо, і ми їх не відправимо на передову. Це змінити парадигму.

Логічне запитання: "А ті хлопці, які на передовій зараз виконують надважливу функцію – піхота, артилеристи і так далі, і так далі, і так далі, – що ти їм скажеш? Що ось всі, хто далі після цього прийдуть, вони будуть сидіти в комфортних умовах?".

Ні, це має бути поступово.

Якщо ми відходимо зараз, а Міністерство оборони зараз робить таку політику – подальше відходити від артилерії... Я думаю, що вони занадто швидко це роблять, але вже тенденція відслідковується. Відходити від інших засобів ураження і масштабувати дуже сильно дрони. Якщо ми йдемо по цій політиці, то ми маємо перенавчати, чесний конкурс робити.

Не всі ж можуть бути пілотами, я вам скажу. У нього потрібно вкласти час, кошти, його потрібно забезпечити, його потрібно проконтролювати, щоб він, не дай Боже, не передав комусь – дитині, коханці, чи за рюмкою це робив. Тобто всю цю інфраструктуру потрібно зробити.

Ми вкладаємо, умовно кажучи, ми, держава, вкладаємо в це кошти, даємо йому спеціальне обладнання, контроль, який буде забезпечувати за ним контроль. Ці всі речі можна зробити, і вони вже є.

Face ID, контроль за тим, щоб він там уморився чи не уморився, готовий він чи ні, щоб він у той час, коли треба, виконував завдання. Це все можна зробити дистанційно.

Це одна сторона. Але щоб люди, які бояться зараз іти, ховаються, щоб вони пішли і повірили тобі, ти маєш їм прогарантувати, що вони не будуть виконувати інші функції на передовій.

Це говорю я, людина, яка пішла 25-го числа, взяла автомат і пішла в роту спецпризначення. І були там, і все. І Гостомель, і Херсонщина, і різні, різні були в нас бойові дії, але зараз ситуація змінилася. Таких, як ми, патріотів, менше і менше, якщо немає зовсім, які готові просто взяти, піти і все.

І тому ми маємо піти по такому шляху. Гарне питання мені задавав заступник начальника Генштабу, не можу, мабуть, що казати його прізвище. Він каже: "А хто ж буде захоплювати, заходити, територія, і так далі?" Ми не відмовляємося від штурмових груп, піхоти і так далі. Ми говоримо, що ми починаємо процес забирання людини з передової.

І він буде поступовий. Це буде не рік, це, може, два роки, більше. Але давайте чесно скажемо, і це треба зрозуміти кожному, починаючи від головнокомандувача Збройних сил, з його менталітетом, ще побудованому на консервативному сприйнятті війни, да, і закінчуючи, там, кожним солдатом, міністром оборони, який там модерновий, тобто кожен має зрозуміти, що ми йдемо в фантастичне майбутнє, де, в кінці кінців, дрони будуть воювати з дронами, і буде дуже мало живих людей, які будуть між собою робити перестрілки. Тобто це логіка розвитку цього світу.

Якщо ми знаємо цю логіку, ми перші, за нашого ворога, маємо піти по цій тенденції. І тоді, якщо ми хочемо йти по цій, модерновій, цьому модерновому шляху дистанційної війни дронів, ми зараз маємо почати. А для того, щоб почати, ми маємо мати найбільшу в світі армію пілотів.

А щоб ми мали цю найбільшу у світі армію пілотів, у тому числі з хлопців, які зараз у комп'ютери грають, які ніколи автомат не тримали в руках, ми можемо виграти тільки технологічною перевагою. Оці речі потрібно імплементувати в законодавство, в різні розпорядчі документи, накази, укази і так далі. Все, що потрібно для цього.

І тоді це буде хай-тек-мобілізація. Тобто ти гарантуєш людині, що вона ввечері прийшла… Це можуть бути перукарі, це можуть бути дизайнери, це можуть бути вчителі – хто завгодно. Ти підписуєш їх як комбатантів, ти підписуєш з ними контракт, ти даєш їм доступ, ти їх контролюєш. Він прийшов, виконав свою роботу. Не обов'язково, щоб він там валив. Він може бути розвідником, він може сприяти транспортуванню чогось, доставці медичної апаратури чи спасінню людей дронами. Тобто він може обороняти, захищатися від "шахедів".

Тобто в когось є пересторога вбивати людей, які б там вони не були орки. Тобто тоді він захищається. Є турелі, які стоять на НРК або дистанційно десь стаціонарно стоять. Все. І він керує, він захищає. Він не атакує, він захищає. Це теж нормально.

– Нещодавно була інформація про те, що наш ворог розробляє нові системи для глушіння зв'язку Starlink, супутникового зв'язку. Розкажіть, будь ласка, їхні недоліки і наскільки це небезпечна оця заявлена технологія? Тому що ми знаємо, що зараз у нас дуже велика кількість безпосередньо оцих самих гексакоптерів, вони літають на Starlink. І якщо нашому ворогу вдасться масштабувати цю технологію, якщо дійсно вдасться масштабувати величезні системи, які будуть глушити сигнал від супутника, це буде величезна проблема на лінії фронту.

– Вони придумали таку історію: там вісім антен мають бути направлені на кожне угруповання супутників, на кожну систему подачі зв'язку і координації наших дронів або по Starlink. Вони працюють і, відповідно, вони світяться. Ми маємо масштабувати систему детекції, встановити їх на дрони, що вже робиться, і атакувати.

Тому їхнє масштабування приводить до нашого масштабування ударних потуг, як і навпаки. Щось ми придумали – вони масштабують. Тобто не можна сказати, що їм вдасться настільки це все масштабувати, щоб погасити весь Starlink. Це неможливо, тому що, по-перше, потрібен час на масштабування.

У них не настільки багато можливостей по виробництву електроніки чи по закупівлі. Це перше. Плюс наше ж знешкодження, плюс санкції по різних історіях, хоча вони працюють з Китаєм добре. Але я не думаю, що це може призвести до колапсу.

Тобто ми вже знайшли рішення, і воно ще буде масштабоване. І чим далі будуть вони розвиватися, тим далі будемо ми розвиватися.