Чому кияни залишаються в квартирах під час атак РФ, що не так з укриттями в Києві та які є варіанти вирішення проблеми

Укриття мають не лише захищати людей, а й бути пристосованими для тривалого перебування. Під час масованих атак киянам доводиться проводити там по кілька годин, іноді – всю ніч. Проте частина приміщень, нанесених на міську карту, фактично є звичайними підвалами без вентиляції, другого виходу та елементарних умов.

"Шелтер" побував на місцях останніх ударів і поговорив із жителями про те, де вони ховаються під час тривог, чому залишаються у квартирах і яких укриттів потребує Київ.

Після вибуху люди дізналися про загиблих у власному будинку

У ніч проти 6 липня у Подільському районі, на житловому масиві Виноградар, загинули восьмеро людей. Російська ракета влучила у дев’ятиповерховий житловий будинок на вулиці Європейського Союзу, 68-Б, зруйнувавши конструкції з п’ятого до дев’ятого поверху.

У Дарницькому районі загинули 11 людей. Ракета вибухнула біля будинку на вулиці Урлівській, 23-Б. Унаслідок удару обвалилася частина стіни та були зруйновані квартири на кількох нижніх поверхах. Серед загиблих – 12-річний хлопчик.

Удень 6 липня кореспондентка "Шелтера" побувала на Урлівській у Дарницькому районі. Жителі пошкодженого будинку та сусідніх багатоповерхівок стояли у чергах до наметів, де оформлювали документи для отримання компенсацій за зруйноване і пошкоджене житло.

Поруч працювали пункти допомоги, де людям безплатно роздавали їжу, воду, гарячий чай і каву. У дворі встановили біотуалети. Волонтери та комунальники розпилювали плити, якими закривали вибиті вікна, і нарізали поліетиленову плівку.

"Ми щойно в черзі дізналися, що у нашому будинку загинули люди. Це жахливо. Але ми навіть не знаємо, хто саме, бо будинок великий", – розповіла "Шелтеру" одна з постраждалих мешканок.

На дорогах і у дворах стояли понівечені автомобілі. Власники намагалися накрити їх поліетиленовою плівкою. На розташованих неподалік стоянках і біля гаражів повністю вигоріли десятки машин. Евакуатори один за одним вивозили обгорілі залишки автомобілів.

Укриття є, але люди залишаються у квартирах

У районі Урлівської переважають нові багатоповерхівки, зведені приблизно вісім-десять років тому. У багатьох будинках під укриття пристосовані підвальні приміщення.

"Загалом укриття у нас непогане. Його ремонтували, там є де сісти. Частина сусідів спускається під час тривог, але ми ходили туди лише один раз", – розповіла мешканка постраждалого будинку.

На запитання, чому родина не користується укриттям постійно, жінка відповідає, що людям важко проводити там тривалий час.

Водночас в ДСНС “Шелтеру“ зазначили, що все-таки в підвалі були загиблі, як мінімум 3 людини, тому що було пряме влучання ракети, яка зруйнувала перекриття між першим поверхом та підвальним приміщенням.

Місцева жителька обурюється, що на п’ятому році війни влада так і не створила достатньої кількості сучасних підземних сховищ. Водночас сама жінка тієї ночі також не спускалася до підвалу.

"Ми переважно залишалися вдома, за двома стінами. У наш район до цього прилітало лише один раз, було відносно спокійно, тому люди звикли. Тепер, звичайно, будемо ходити в укриття", – каже вона.

Крім підвальних приміщень у житлових будинках, мешканці можуть спуститися до укриття в школі, розташованій приблизно за п’ять хвилин ходьби, або до приміщення Центру надання адміністративних послуг. Однак у разі загрози балістичної атаки часу, щоб дістатися туди, може не вистачити.

У підвалі, розрахованому на 50 людей, збираються дві сотні

На Виноградарі під час атаки загинула родина. Світлину з тілами, які рятувальники знайшли під завалами, опублікував у Facebook український фотограф Єфрем Лукацький.

Як з’ясував "Шелтер", серед загиблих були жителі Житомирської області – Тетяна Гардадіна, її донька Ольга Антонюк та хлопець Ольги Богдан. Голова родини Олег Антонюк був військовослужбовцем і загинув на початку 2024 року, захищаючи Україну. Таким чином Росія фактично знищила два покоління однієї сім’ї.

Тетяна Гардадіна 1978 року народження. У неї залишилася ще старша дочка та онука. А також літня мама, яка не може повірити, що її дочка та онука загинули.

За словами її знайомої Люби, жінка була талановитою, добре малювала портрети, була сомоучкою. У них у будинку дуже багато портретів, намальованих Танею. Вона працювала у торгівлі.

Її дочка Оля була студенткою, навчалася на візажиста. У серпні їй виповнилося б 21 рік. Богдан – її хлопець із Глухова, молоді люди збиралися одружитися. Вони мали багато планів на майбутнє.

У соціальних мережах мешканці Виноградаря писали, що під час атаки можна було спуститися до підвалу сусіднього будинку. Однак він не здатен умістити всіх жителів навколишніх багатоповерхівок.

"Нормальних укриттів на Виноградарі немає. У підвалі без другого виходу та належної вентиляції, який розрахований приблизно на 50 людей, збираються дві сотні", – написала у Facebook у групі "Виноградар" місцева жителька Оксана Мальчук.

Укриття є і в підвалі школи №3. Там встановлені столи та стільці, працює вентиляція. Проте це приміщення також не розраховане на таку кількість людей, яка прийшла туди у ніч проти 6 липня. За словами очевидців, усередині люди стояли, "як у переповненій маршрутці".

Жителі також скаржилися на ситуацію в дитячому садку №399. У ніч обстрілу людям довелося тіснитися в одній підвальній кімнаті, оскільки решта приміщень була зачинена.

"Заброньовані" місця в укриттях

Окремою проблемою стали конфлікти між мешканцями через місця в укриттях. Деякі люди залишають на лавках і полицях постільну білизну, ковдри та інші речі, фактично вважаючи ці місця своїми.

Про такий випадок розповіла у Threads Анна Чухно. Жінка прийшла з дитиною до укриття на Виноградарі та зайняла вільне місце. Згодом інша відвідувачка заявила, що там лежать її речі, а тому сидіти має саме вона.

"Почали говорити, що вони ходять сюди з 2022 року, прибирають, а я прийшла на все готове і ще "качаю права". Жінка пояснювала, що у неї болить спина і вона хоче лежати", – розповіла Анна.

За її словами, майже всі полиці в укритті були застелені постіллю і фактично "закріплені" за постійними відвідувачами. Людина може тимчасово сісти на вільне місце, але після появи його неформального "власника" змушена вставати і шукати інший куточок, навіть якщо прийшла з дитиною.

У новому ЖК підвали не визнані укриттями

Активіст Юрій Андрєєв мешкає у житловому комплексі "Варшавський" на Виноградарі – неподалік від будинку, зруйнованого під час останньої російської атаки. За його словами, у новому житловому масиві фактично немає повноцінних офіційних укриттів.

Багато жителів комплексу під час атак залишаються на перших поверхах або переходять у внутрішні коридори між секціями. Такі місця можуть бути безпечнішими за квартиру, однак не здатні замінити укриття.

Підземних паркінгів у "Варшавському" немає. Поруч розташований багаторівневий наземний паркінг, один із рівнів якого частково заглиблений. За словами активіста, забудовник пояснював відсутність повноцінних підземних поверхів високим рівнем ґрунтових вод і складними геологічними умовами.

Найближчі офіційні укриття розташовані у будинках старого житлового фонду через дорогу, а також у школах. Саме туди раніше ходили жителі новобудов. Проте під час короткої тривоги або загрози балістичного удару дістатися до такого укриття можуть не всі.

"Щоб потрапити до офіційного укриття, нам потрібно пройти певну відстань. У 2023 році ми часто ходили до шкільного укриття. Але загалом людей там було небагато. Тому недостатньо лише будувати захисні споруди – потрібно також працювати з мешканцями і пояснювати, чому ними важливо користуватися", – говорить Андрєєв.

Укриття, паркінг і комерційні приміщення в одній будівлі

На думку активіста, на Виноградарі потрібно шукати вільні земельні ділянки, де геологічні умови дозволяють вести підземне будівництво. Там можна створювати багатофункціональні комплекси: кілька підземних рівнів відводити під захисну споруду, перший поверх – під комерційні приміщення, а верхні – під паркінг.

Він також пропонує визначити райони з найбільшим дефіцитом укриттів, провести аудит підвалів і паркінгів та з’ясувати, які приміщення можна дообладнати, а де потрібне нове капітальне будівництво.

"Потрібно не просто рахувати підвали на карті, а чесно визначити, від чого вони можуть захистити. Найпростіше укриття, повноцінне сховище та протирадіаційне укриття – це різні споруди. Києву потрібна системна програма: від ремонту придатних підвалів до будівництва нових захисних об’єктів там, де їх фактично немає", – підсумував Юрій Андрєєв.

Хто відповідає за київські укриття

У Києві немає єдиного органу, який одноосібно будує, ремонтує, перевіряє та утримує всі укриття. Відповідальність розподілена між міською владою, районними адміністраціями, ДСНС, власниками приміщень, державними органами та донорами. Головну практичну роль відіграє місто, але за стан конкретного укриття зазвичай відповідає його власник або балансоутримувач.

Станом на 1 квітня 2026 року до міського фонду входили 4358 об’єктів: 512 сховищ, 47 споруд подвійного призначення, 3796 найпростіших укриттів, два протирадіаційні укриття та одне первинне мобільне укриття.

Отже, переважна більшість київських захисних споруд – це не спеціально збудовані підземні сховища, а пристосовані підвали, цокольні приміщення, паркінги та інші об’єкти підземного простору.

У структурі КМДА Департамент муніципальної безпеки відповідає за реалізацію політики цивільного захисту, ведення міського обліку укриттів, інформацію про їхнє розташування, балансоутримувачів і режим роботи.

Інші департаменти опікуються укриттями у відповідних сферах. Департамент освіти і науки відповідає за захисні споруди у школах і дитячих садках, Департамент охорони здоров’я – у лікарнях і медичних закладах. Житлово-комунальні структури працюють із підвалами та укриттями у комунальному житловому фонді, а комунальні підприємства відповідають за власні об’єкти, зокрема метро.

За законом утримувати конкретне укриття у готовності повинен власник або балансоутримувач приміщення. Це може бути районна керуюча компанія, комунальне підприємство, школа, дитячий садок, лікарня, державна установа, ОСББ, управитель будинку, приватна компанія або власник підземного паркінгу чи торговельного центру.

Києву потрібна мережа різних укриттів

Універсального укриття, яке однаково підходило б для всіх районів столиці та гарантувало захист від будь-якого удару, не існує, розповідають "Шелтеру" опитані фахівці. За їхніми словами, Києву потрібна комбінована система: капітальні підземні сховища, споруди подвійного призначення, пристосовані паркінги і підвали, а також невеликі укриття у безпосередній близькості до житлових будинків.

Найбільш захищеними є заглиблені залізобетонні споруди з кількома виходами, вентиляцією, автономним електропостачанням, запасами води та санітарними приміщеннями. Проте їхнє будівництво потребує значних коштів, часу, геологічних досліджень і вільних земельних ділянок.

Більш реалістичним рішенням для великого міста можуть стати споруди подвійного призначення. У мирний час або між тривогами вони можуть працювати як паркінги, спортивні зали чи громадські простори, а під час небезпеки – використовуватися як укриття.

Швидше збільшити кількість доступних місць можна завдяки переобладнанню підземних паркінгів і придатних підвалів. Однак саме розташування під землею ще не робить приміщення безпечним. Воно повинно мати надійні перекриття, кілька виходів, вентиляцію, резервне освітлення, протипожежні системи та безбар’єрний доступ.

Підвали з одним виходом, газовими комунікаціями, слабкими перекриттями або ризиком затоплення не можуть вважатися повноцінними укриттями.