Дуже любив дітей. “Шелтер” дізнався подробиці про Дядю Сашу, який ціною життя врятував дитину від “голосіївського стрільця”

У нього є молодший брат і старша сестра, численні племінники та внучаті племінники. "Шелтер" поговорив із братом Олександра Перги та дізнався подробиці його життя.

Він не був самотнім

61-річний працівник комунальної служби в Голосіївському районі столиці Олександр Перга 18 квітня повертався з ярмарку, коли 58-річний Дмитро Васильченков почав стріляти в людей у дворі багатоповерхівки.

На відміну від патрульних, які, за даними слідства та МВС, залишили місце стрілянини, Олександр кинувся рятувати 12-річного пораненого Артема. Чоловік прикрив його собою і був смертельно поранений. Наступного дня він помер у лікарні.

Про те, що з братом могло щось статися, першою подумала його старша сестра Зінаїда. Разом з рідними вона живе під Києвом, у Глевасі. Жінка почула новини про стрілянину і побачила, що все відбувається саме в тому районі, де жив і працював її брат Олександр.

Зінаїда почала набирати його номер телефону, але слухавку ніхто не брав. Згодом на дзвінок відповіла незнайома жінка. Вона повідомила, що Олександра Григоровича поранено і його повезли до лікарні.

"Ми з дружиною приїхали туди наступного дня, але нам уже повідомили, що він помер", – розповідає "Шелтеру" молодший брат двірника Володимир Перга.

"Він дуже дітей любив"

Володимир займається ремонтом генераторів у Глевасі й часто публікує на своїй сторінці у Facebook фото та відео про "Дядю Сашу".

Любов до дітей, каже брат, була для Олександра чимось природним. Тому його останній вчинок рідних не здивував.

"Ні, нас це не здивувало, він дуже дітей любив. У нас це сімейне, я б теж так вчинив", – каже брат.

Останніми роками Олександр Григорович працював двірником. Йому виділили невелику квартиру, де він скромно жив. Він часто навідував рідних. Із сестрою спілкувався найчастіше: приїжджав до неї, допомагав, привозив продукти. Особливо був прив’язаний до племінниці – називав її донькою.

"Він внучатих племінників любив. Приїжджав, гостинцями їх завалював. Збирав усіх, вів до магазину", – згадує брат.

Родина, робота і майстровитість

У "Дяді Саші" був ще один брат, який помер близько 20 років тому, і ще одна сестра, яка прожила лише півтора місяця. Саме поруч з нею родичі й поховали загиблого брата. Батьків також уже немає.

"Батько працював на заводі в Чабанах, він був інженером. А мама працювала санітаркою в лікарні", – продовжує Володимир.

У 90-х Олександр, як і багато українців, їздив на заробітки до Росії. Працював на будівництві, був слюсарем, ремонтував автомобілі. Потім разом із братом працював на заводі художнього скла: Олександр був слюсарем, а брат малював вази. Також Олександр працював контролером у трамвайно-тролейбусному депо.

Мав він і творчий дар. Вирізав із дерева, робив маленькі фігурки, свистульки, іграшки для дітей. Також вішав на ялинку у дворі цукерки для малечі.

Власне сімейне життя в Олександра не склалося. Від першого шлюбу в нього є дорослий син, але стосунки з різних причин вони не підтримували. Тому свою любов до дітей "Дядя Саша" віддавав племінникам і племінницям, їхнім дітям, а також малечі у дворі свого будинку в Голосієві.

Кіт, сусіди і хлопчик, якого він урятував

У загиблого двірника був "друг" – кіт, якого він підібрав ще маленьким. Рідні кілька разів намагалися забрати кота собі, але сусіді їм його так і не віддали. Зараз він живе в сусідки, яка була поранена під час стрілянини.

"Нам сказали, що кіт був так прив’язаний до Саші й до цього дому, що все одно в нас у Глевасі жити не буде, повернеться назад. Я знаю, що у тварин є така особливість, тому ми погодилися", – говорить Володимир.

Рідні розмовляли з постраждалим Артемом і його мамою. Зараз вони поїхали до Вінниці, де живе бабуся хлопчика. Під час стрілянини загинули батько дитини і сестра мами, яка лише на кілька днів приїхала погостювати до Києва з Європи.

Мама хлопчика без сліз говорити про те, що сталося, не може. Але пообіцяла, що коли вони будуть у Києві, обов’язково зустрінуться з рідними "Дяді Саші".

Пам’ять про Олександра Пергу

Зараз близькі хочуть, щоб пам’ять про Олександра була збережена гідно. У Києві підтримали міську петицію про його вшанування: на сайті Київської міської ради вона набрала необхідні 6000 голосів. Також є люди, які пропонують допомогти з пам’ятником на могилі.

"Ми на могилі поки поставили хрест, потім нам одна людина обіцяла допомогти з пам’ятником. А хтось приніс туди фото брата в рамці, то я його прикріпив до хреста. Взагалі Саша фотографуватися не любив, тому майже немає його фотокарток", – додає брат.

Петиція з ініціативою присвоїти Олександру Перзі звання Героя України посмертно на сайті президента поки збирає голоси.