Олешки відрізані від світу: люди доїдають урожай, лікарня може зупинитися, а виїхати можна, лише ризикуючи життям

За різними оцінками, в Олешках зараз залишається приблизно 1,5–1,9 тисячі жителів – проти понад 20 тисяч до повномасштабного вторгнення. Серед них є діти, літні, лежачі та маломобільні люди. Волонтерка Ксенія Архіпова, яка постійно підтримує зв’язок із мешканцями Олешок і допомагає тим, хто намагається вибратися з окупації, каже: ситуація дійшла до межі, за якою людям просто не буде чим харчуватися. Що коїться в Олешках - в матеріалі "Шелтера".

Їжу не завозять з травня

Останні підтверджені комерційні поставки продуктів до Олешок відбулися 26 травня. Тоді до міста змогли заїхати лише дві машини. Згодом логістика зупинилася через заміновані дороги та постійну небезпеку дронових атак. Моніторингова місія ООН з прав людини ще 25 червня повідомляла, що станом на 24 червня продуктів до Олешок не завозили майже місяць.

1 вересня була чергова спроба доставити до міста продукти. Машини натрапили на заміновану ділянку дороги, були змушені розвернутися, а згодом потрапили під атаку росіїських  дронів.

Тепер їжа в місті буквально на вагу золота. За словами волонтерки Ксенії Архіпової, кілограм картоплі або цибулі може коштувати близько тисячі російських рублів (500 грн), десяток яєць – близько 1,5 тисячі (750 грн). Хліба практично немає. Магазини та аптеки не працюють.

"Медикаментів немає, аптек немає. Їжі немає. Те, що люди виростили на городах, зараз доїдають. Останні два місяці вони фактично харчуються овочами та фруктами", – розповідає Архіпова.

Начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко також повідомляє про захмарні ціни. За її даними, кілограм солі або цукру коштує приблизно тисячу рублів, а борошна, м’яса та низки інших базових продуктів у місті просто немає. З настанням осені ситуація лише погіршується: те, що люди змогли виростити влітку, закінчується, а нового постачання немає.

Мешканці розповідають, що нічим уже годувати навіть домашніх тварин, вулицями бігають голодні собаки.

Лікарня може залишитися без пального

Не менш критична ситуація з медициною. Олешківська лікарня фактично працює автономно – від генераторів, а запас пального закінчується. Ліків також бракує.

Ще в червні Моніторингова місія ООН встановила, що швидкі перестали виїжджати до людей додому, а медичну допомогу в місті можна було отримати лише у найневідкладніших випадках. Чотирьох поранених потрібно було перевезти з Олешок до лікарні у Скадовську, але евакуювати їх не змогли. Один із пацієнтів помер, так і не дочекавшись транспортування.

За словами Архіпової, особливо гостро стоїть проблема допомоги людям, які зазнали важких мінно-вибухових травм та поранень.

"Лікарня припиняє свою роботу, тому що немає бензину для генераторів. Там є люди, які втратили руки, ноги після поранень, обстрілів, дронових атак. Якщо люди звідти не підуть, далі ситуація буде тільки гіршою", – каже волонтерка.

За оцінкою Архіпової, у місті може бути понад 70 людей з тяжкими травмами та ампутаціями.

Без води, газу та світла

Проблема Олешок не обмежується лише їжею та ліками. Місто вже тривалий час живе фактично без нормальних комунальних послуг.

Офіс омбудсмана ще навесні повідомляв про катастрофічний дефіцит питної води, відсутність стабільного електро- та газопостачання й різко обмежений доступ до медичної допомоги.

Після руйнування Каховської ГЕС централізоване водопостачання в Олешках так і не було нормально відновлене. Люди набирають воду з приватних свердловин, колодязів та колонок. Але минулої зими вода замерзала і доводилося навіть топити сніг.

Газу немає. Електрику частина мешканців отримує завдяки генераторам та сонячним панелям, але пальне стає дедалі дорожчим і дефіцитнішим.

Особливо тривожно виглядає перспектива нової зими. Попередньої зими в окремих будинках було близько +2°. Люди вирубували дерева у дворах та парках, щоб топити печі й хоча б якось зігріти житло.

Люди почали виходити пішки

Організованого безпечного виїзду з Олешок досі немає. Ще в липні українська сторона повідомляла про роботу над механізмом евакуації мешканців Олешок, Голої Пристані та сусідніх населених пунктів у межах гуманітарної взаємодії між українським і російським омбудсманами. Однак практичного безпечного коридору для масової евакуації так і не з’явилося.

Тим часом через нестачу їжі частина мешканців наважується залишати місто самостійно – пішки.

Архіпова розповіла "Шелтеру", що нещодавно з Олешок змогла вийти група людей, серед яких були дитина, собаки та літня маломобільна жінка. Але дороги навколо міста заміновані, тому такий вихід пов’язаний із смертельним ризиком. Для маломобільних мешканців навіть такий варіант часто недоступний.

"Є сім’ї, де дідусь ледве ходить, бабуся лежача. Така сім’я сама не вийде. Часто люди залишаються саме через лежачих родичів", – пояснює Архіпова.

Є й інші причини. Частина жителів має лише українські документи та боїться проходити російські блокпости. Інші вже переживали затримання та допити окупантів і побоюються повторного переслідування.

Вийти з Олешок – лише половина шляху

Навіть тим, кому вдається вирватися з міста, доводиться вирішувати проблему – як дістатися підконтрольної Україні території та де жити після виїзду.

За словами Архіпової, люди часто мусять самостійно шукати транспорт і гроші на дорогу. Особливо важко одиноким літнім людям та сімейним парам, які не мають родичів в Україні чи за кордоном.

"Ось у мене сімейна пара, їм близько 60 років, лише українські документи. Вони вийшли пішки. І куди мені їх подіти? Якщо є родичі у Вінниці, Одесі, Києві, Миколаєві чи Херсоні – це одна ситуація. А є люди, яким немає до кого їхати, немає кому за них заплатити, іноді навіть документи пошкоджені. І що робити з такою категорією людей?" – говорить волонтерка.

Червоний Хрест не може потрапити до міста

Повноцінного доступу міжнародних гуманітарних організацій до Олешок також немає.

Ксенія Архіпова каже, що неодноразово зверталася до Міжнародного комітету Червоного Хреста та навіть особисто їздила до його представників. Але проблема залишається тією ж – гуманітарні працівники не можуть безпечно потрапити на територію міста.

"Я багато їм писала, спілкувалася з Міжнародним Червоним Хрестом, їздила до штабу. Але на цю територію вони заїхати не можуть. Реально допомогти людям усередині Олешок зараз ніхто не може", – розповідає вона.

Омбудсман Дмитро Лубінець ще навесні звертався до МКЧХ і російської сторони через гуманітарну ситуацію в місті. МЗС України також виносило питання Олешок на рівень ООН, ОБСЄ та інших міжнародних майданчиків. Українська сторона заявляє, що російські війська перешкоджають виїзду цивільних і постачанню їжі та медикаментів.

Допомагати тим, хто вже зумів вийти, часто доводиться волонтерам і благодійним організаціям. Архіпова окремо відзначає Save Ukraine, яка допомагає сім’ям із дітьми: оплачує подальший виїзд, організовує транспорт, харчування, проживання та оформлення допомоги.

"Якщо є дитина – Save Ukraine може допомогти всій сім’ї: оплатити виїзд, проживання, харчування. А якщо це самотня людина або літнє подружжя – далі виникає питання, хто їм допоможе. Я можу звертатися до фондів, можу відкривати збір. Але так не повинно бути", – говорить волонтерка.

"А куди їм було їхати?"

Архіпова просить не засуджувати тих, хто залишався в Олешках навіть тоді, коли ситуація вже стала критичною.

У соцмережах, каже вона, волонтерам нерідко пишуть: чому ці люди не виїхали раніше і чому тепер їм мають допомагати. Але за кожною такою історією можуть стояти літні чи лежачі родичі, відсутність грошей, страх окупаційних блокпостів або найпростіша причина – людині просто нікуди їхати.

"Людей питають: "Чому ви досі там сиділи?" Але людина там хоча б має свій будинок і не платить оренду. А коли вона виїде – де їй жити? Саме це для багатьох було однією з причин залишатися до останнього", – пояснює Архіпова.

Тим часом часу в мешканців Олешок дедалі менше. Літній урожай закінчується, попереду холодна пора року, а лікарня ризикує залишитися без пального.

Поки ж Олешки фактично залишаються містом, де люди щодня змушені обирати між різними ризиками: залишитися без їжі й ліків або спробувати вирватися звідти через заміновані дороги.