Понад 20 сторінок доказів не допомогли: як дружина військового виборює статус ВПО та виплати для дітей

Як підтвердження Меленцова надала декларацію, укладену з харківським лікарем, медичну картку доньки та понад 20 сторінок банківських виписок. Однак цих документів виявилося недостатньо. Через відсутність статусу ВПО жінка не може оформити допомогу, якої зараз потребує її родина.

"Шелтер" дізнався подробиці цієї історії.

"Я маю доводити, що я жила у Харкові"

До повномасштабного вторгнення Анастасія Меленцова все життя прожила у Харкові. Тут вона навчалася у школі, здобула дві вищі освіти, вийшла заміж і народила старшу доньку. Проте тепер жінка змушена доводити державним установам, що на початку великої війни справді перебувала у рідному місті.

У березні 2022 року Анастасія разом з п'ятирічною донькою виїхала з Харкова. Перші пів року вони прожили у Словаччині, а згодом повернулися в Україну й оселилися в Ужгороді разом із чоловіком.

Спочатку жінка не оформлювала статус внутрішньо переміщеної особи. Родина не потребувала державної допомоги: чоловік працював і забезпечував сім'ю. Пізніше він приєднався до лав Збройних сил України та отримав статус учасника бойових дій. Анастасія залишилася в Ужгороді з донькою, а згодом завагітніла вдруге. У січні 2026 року в родині народилася ще одна дитина.

За словами жінки, протягом останніх півтора року фінансове становище сім'ї суттєво погіршилося. Анастасія зареєстрована як ФОП і має студію пісочної анімації, однак бізнес уже давно не приносить бажаного доходу.

Потрібно підтвердити проживання у Харкові

Після народження молодшої дитини Анастасія оформила державну допомогу, яку називає виплатою "сім тисяч до року". Однак, за її словами, грошей вона досі не отримала. У Пенсійному фонді їй пояснили, що для призначення виплати потрібно мати реєстрацію в Ужгороді, довідку ВПО або документ від ОСББ, який підтверджує фактичне місце проживання.

Тоді жінка вирішила оформити статус ВПО. За її підрахунками, після цього родина могла б отримувати допомогу на двох дітей, а також виплату на новонароджену дитину.

"Це 13 тисяч гривень, які мої діти щомісяця недоотримують. Зараз ми дуже потребуємо цих грошей", – говорить вона.

Проте у ЦНАПі з'ясувалося, що на момент початку повномасштабного вторгнення Анастасія не мала реєстрації у Харкові. З квартири вона виписалася ще у 2021 році, а за новою адресою не зареєструвалася. Тому жінці запропонували надати докази того, що на початку війни вона справді проживала у місті.

Працівники установи запитували, чи була вона офіційно працевлаштована, чи навчалася, чи відвідувала її донька дитячий садок і чи має сім'я нерухомість у Харкові. Однак Анастасія не працювала офіційно, навчання завершила ще у 2016 році, а дитина не відвідувала садок.

"Мене запитали, чому я не оформила статус ВПО одразу після переїзду до Ужгорода. Я пояснила: тоді мені не були потрібні виплати. Після цієї відповіді я відчула, що до всього, що я говорю, почали ставитися з недовірою", – згадує жінка.

Декларація з лікарем і банківські виписки не переконали

Зрештою Анастасія знайшла декларацію із сімейним лікарем, укладену в Харкові у 2018 році. За її словами, документ залишався чинним до 2025 року. Вона також надала медичну картку старшої доньки, у якій було зафіксовано звернення до лікаря у Харкові у 2021 році.

Проте ці документи не стали достатнім підтвердженням. Як розповідає Анастасія, працівниця департаменту соціальної політики заявила, що декларацію підписали надто давно і вона не доводить, що родина проживала у Харкові безпосередньо перед початком вторгнення.

Жінці запропонували отримати довідку від ОСББ за харківською адресою та залучити двох сусідів, які могли б підтвердити її проживання.

Наступним можливим доказом стали банківські операції. Жінка роздрукувала понад 20 сторінок виписок з рахунку. Абсолютно всі офлайн-платежі за останній квартал 2021 року та початок 2022-го були здійснені у Харкові. Останній розрахунок у харківському супермаркеті зафіксовано 9 лютого – за два тижні до початку повномасштабного вторгнення.

У департаменті соціальної політики їй повідомили, що таких доказів буде достатньо, та знову направили до ЦНАПу. Проте там банківські виписки також не прийняли.

"Мені сказали: "Це не документи, а якісь роздруківки. Остання операція була у лютому, а потрібне підтвердження на момент початку війни". Я пояснила, що ці документи погодили у департаменті. У відповідь почула, що ЦНАП не підпорядковується департаменту: "Якщо там дозволяють, нехай там і оформлюють"", – розповідає Анастасія.

За її словами, одна з керівниць установи порівняла покупки Анастасії у Харкові з власною поїздкою до Будапешта: мовляв, якщо людина купувала продукти в іншому місті чи країні, це ще не означає, що вона там проживає.

"Мені також сказали, що банківською карткою міг користуватися чоловік. Але він у цей час був разом зі мною у Харкові. У мене виникло відчуття, що будь-який доказ одразу намагалися поставити під сумнів", – говорить жінка.

Письмової відмови не надали

Анастасія попросила посадовців офіційно відмовити їй у наданні статусу ВПО та зазначити, на підставі якого закону або постанови ухвалено таке рішення. Жінка хотіла звернутися з документом до юриста та, за потреби, оскаржити відмову в суді. Однак, за її словами, письмового рішення їй не надали.

У департаменті соціальної політики документи Анастасії відсканували та пообіцяли передати до Міністерства соціальної політики, щоб отримати роз'яснення. Та зв’яжуться впродовж тижня. Але тиждень закінчився, ніхто не зв’язався. 

Жінка також запитувала, чи можна оформити статус ВПО для дітей за документами їхнього батька, який має харківську реєстрацію. Їй відповіли, що батько може особисто оформити статус для старшої доньки, однак він проходить військову службу. Виплату на молодшу дитину, за словами Анастасії, у такий спосіб оформити неможливо.

Жінка каже, що декларації з лікарем достатньо для підтвердження факту проживання у Харкові. Про це говорить постанова 509. Вона не розуміє, чому людина без реєстрації повинна збирати численні докази, тоді як наявність декларації автоматично сприймається як підтвердження фактичного місця проживання.

Найбільше її обурює те, що родина військовослужбовця, який захищає Україну, змушена доводити державі власний зв'язок із Харковом.

"Якщо паспорта громадянина України недостатньо, а мої діти, народжені у Харкові та Ужгороді, не можуть отримати належні їм виплати, то за яку країну служить мій чоловік?" – запитує Анастасія.

Відсутність документів обмежує доступ до соціальних виплат

Офіційної статистики щодо кількості переселенців, які змушені додатково доводити своє право на статус ВПО або виплати, немає. Для більшості людей із зареєстрованою адресою на території бойових дій процедура проходить стандартно. Однак для тих, хто жив без реєстрації, втратив документи або має розбіжності в реєстрах, збирання доказів може перетворитися на тривалий бюрократичний процес. Регулярні звернення до правозахисників та омбудсмана свідчать, що проблема має системний характер.

Найчастіше труднощі виникають, коли людина не мала реєстрації або була виписана до початку вторгнення; зареєстрована адреса не збігається з фактичним місцем проживання; документи були втрачені або залишилися на окупованій території; не збереглися дані про роботу, навчання, лікування чи проживання; людина переміщувалася кілька разів або довго не оформлювала статус ВПО.

Чинне законодавство передбачає, що за відсутності відомостей про зареєстроване місце проживання факт проживання на відповідній території можна підтвердити іншими документами та даними. Проте на практиці оцінювання цих доказів часто залежить від конкретної установи та посадовця.

За даними моніторингу Данської ради у справах біженців за січень-березень 2026 року, 49% опитаних домогосподарств повідомили про перешкоди під час отримання або відновлення документів. Серед основних причин респонденти називали складність і вартість адміністративних процедур – 47%, тривалі строки – 36% та нестачу інформації – також 36%. Дослідники наголошують, що найбільше потерпають ВПО, мешканці прифронтових та окупованих територій, а відсутність документів обмежує доступ до соціальних виплат, пенсій та інших державних послуг.

Офіс омбудсмана протягом 2025-2026 років неодноразово повідомляв про неправомірні відмови у виплатах або їх припинення. В одному випадку жінці з двома дітьми після втручання уповноваженого донарахували 48 тисяч гривень. В іншому від переселенки вимагали повернути 188 тисяч гривень через неправильне врахування площі житла. Ще одній жінці майже рік не виплачували допомогу через помилкові дані про тривале перебування за кордоном.

Наразі Анастасія звернулася до Офісу омбудсмана в Ужгороді та чекає на відповідь.