Україна дивитиметься чемпіонат світу з футболу по телевізору. Згадуємо єдине літо, коли все було інакше

Пам’ятаєте легендарний фільм "Інтерстеллар"? Точніше ось цей момент.

Щось схоже відчуває середньостатистичний футбольний вболівальник в Україні, який переглядає кадри з Чемпіонату світу 2006 року. Особливо якщо пам’ятає переможні крики з сусідніх квартир, балконів, вулиць та, цілком ймовірно, міст, які разом тоді могли розбудити сусідню галактику.

Але почнімо спочатку. Німеччина, літо 2006 року. Інше життя.

Вас вітає Потсдам

Збірна України після тріумфальної кваліфікації, обійшовши Туреччину, Данію, Грецію, Албанію, Грузію та Казахстан, "приземляється" на німецькій землі у якості дебютанта світових футбольних першостей.

Місцем проживання було обрано Потсдам, готель, оточений лісом, де мали вирувати спокій та зосередженість. Це невипадково, оскільки тодішній головний тренер команди Олег Блохін був і залишається любителем контролю. Ось, що писав про це все німецький Tagesspiegel:

Хто був у складі збірної України

Британська The Guardian називала характеризувала українську збірну як "Шевченко та 10 хитрих технарів, імена яких ви скоро дізнаєтесь".

Андрій Шевченко був капітаном. У складі були Сергій Ребров та Олександр Шовковський. Але було на кого подивитись і крім них. Ось повна заявка:

Воротарі. Олександр Шовковський ("Динамо"), Андрій П’ятов ("Ворскла"), Богдан Шуст ("Шахтар").

Захисники. Андрій Несмачний ("Динамо Київ"), Владислав Ващук ("Динамо Київ"), В’ячеслав Свідерський ("Арсенал Київ"), Володимир Єзерський ("Дніпро"), Андрій Русол ("Дніпро"), Дмитро Чигринський ("Шахтар Донецьк"), Олександр Яценко ("Харків")

Півзахисники. Анатолій Тимощук ("Шахтар Донецьк"), Олег Шелаєв ("Дніпро"), Олег Гусєв ("Динамо Київ"), Руслан Ротань ("Динамо Київ"), Сергій Назаренко ("Дніпро"), Андрій Гусін ("Крилья Совєтов"), Максим Калініченко ("Спартак Москва")

Форварди. Андрій Шевченко ("Мілан"), Сергій Ребров ("Динамо Київ"), Андрій Воронін ("Байєр Леверкузен"), Артем Мілевський ("Динамо Київ"), Андрій Воробей ("Шахтар Донецьк"), Олексій Бєлік ("Шахтар Донецьк").

Розпач, обережна надія, тріумф

Суперниками збірної України у групі були збірні Іспанії, Саудівської Аравії та Тунісу. Турнір розпочався жахливо, у першому ж матчі сталися жахливі 0:4 від іспанців.

У ЗМІ панував пригнічений настрій, у команді була, за словами Блохіна, "певна психологічна яма". Але з іншого боку…

"Струс" команди дав результати уже в матчі номер 2. Україна грала проти Саудівської Аравії, і у підсумку "знищила" її з рахунком 4:0.

У матчі з Тунісом Блохіна та його підопічних влаштовувала навіть нічия. Але Україна перемогла. Знову.

Тобто. Перший в історії вихід у фінальну частину Чемпіонату світу. І відразу ж вихід у плей-офф. Де на Україну чекала Швейцарія.

Напруга. Нерви. Пенальті. Тріумф

Швейцарія була фаворитом того матчу, занадто багато досвідчених гравців з хорошим європейським бекграундом.

Сам матч вийшов дуже обережним. Декілька моментів було з обох сторін, але забити не вдалося нікому ні в основний, ні в додатковий час.

Ну а далі були пенальті. Момент нервів та розпачу, який настав після того, як перший удар Шевченка відбив голкіпер швейцарців. А потім перетворився на, напевно, найбільшу ейфорію українських вболівальників в історії.

Артем Мілевський, якому на той момент був 21 рік, забив знущальної "паненкою" (пізніше ми всі дізнались, що якби він не забив, партнери могли б йому зробити боляче). Сергій Ребров та Олег Гусєв також реалізували свої удари.

Швейцарці не забили жодного, при чому два з трьох ударів взяв Олександр Шовковський, тим самим увійшовши до історії чемпіонатів світу.

Італія. Чвертьфінал

Це був матч, де все вирішив клас. Чи могло все піти інакше? Могло. В України було декілька шансів забити, але вони їх не реалізували. Італія ж була холоднокровна та максимально ефективна. Підсумковий рахунок 3:0 на користь італійців.

Але він не змінив загального враження від турніру. Збірна України досягла історичного результату, який через 20 років все ще залишається найбільшим її успіхом. Сподіваємось, ненадовго.