“За день можна заробити сотні доларів”: як влаштовані шахрайські кол-центри та хто там працює

"Шелтер" розпитав колишніх працівників шахрайських кол-центрів про те, як вони потрапили до "офісів", скільки там заробляють, за якими правилами працюють та як змушують людей добровільно віддавати свої гроші.

"Я був бідним студентом і хотів вирватися з цієї бідності"

25-річний Валентин – ім’я з очевидних причин змінено – про свою колишню роботу в "офісі" згадувати не дуже любить.

"Я ще навчався в інституті, коли однокурсник розповів, що є хороша робота, де можна заробляти шалені для мене гроші. Особливих зусиль начебто не потрібно – просто телефонуєш і щось продаєш. Я тоді загорівся. Був бідним студентом, жив у гуртожитку, хотів вирватися з цієї бідності, а роботи не боявся", – розповідає Валентин "Шелтеру".

Після першої розмови з HR усе виглядало цілком пристойно. Потім була приблизно тижнева підготовка – тренінги, навчання сценаріям розмов і правилам роботи.

Деякі кандидати вже під час навчання розуміли, куди потрапили, і йшли. Валентин залишився.

"Мені потрібно було з ранку до вечора телефонувати за так званими холодними номерами. Фактично це була база, з якою до мене ще ніхто не працював. Тому відмов було дуже багато – люди кидали слухавку або просто посилали мене", – згадує він.

За розмовами операторів уважно стежив куратор. Він підказував, в який момент потрібно натиснути на співрозмовника, а коли, навпаки, говорити максимально спокійно. Якщо куратор бачив, що потенційна жертва зацікавилася або злякалася, Валентин мав передати її досвідченішому працівникові.

"Я вже розумів, що займаюся поганою справою – переконую людей переказувати гроші на підставні рахунки. Але бажання заробити виявилося сильнішим. До того ж найчастіше я працював з росіянами, тому особливих докорів сумління не відчував. Думав: попрацюю кілька місяців і піду. Але потім отримав перші гроші – майже тисячу доларів – і залишився", – каже Валентин.

Телефони здають, за хвилину запізнення – штраф

За словами Валентина, дисципліна в "офісі" була жорсткою. Працювали вони в одному з великих київських торговельно-розважальних центрів.

Потрапити всередину можна було лише за електронною карткою. Навіть між окремими приміщеннями співробітники не могли вільно пересуватися без дозволу керівництва.

Особисті телефони залишали при вході. Сумки могли перевіряти як під час входу, так і на виході. Обід і перерви на каву – суворо за графіком. Лікарняні та відпустки не оплачувалися, а відпроситися можна було максимум на кілька тижнів.

У приміщеннях були встановлені відеокамери. За роботою на комп’ютерах також стежили. Якщо оператор довго сидів без діла, до нього одразу підходив куратор.

Навіть хвилинне запізнення на роботу або повернення з обіду могло закінчитися штрафом.

Одного разу, згадує Валентин, йому вдалося виманити у літнього росіянина близько 50 тисяч доларів. Чоловіка переконали, що він нібито переказав кошти на підтримку ЗСУ і ним уже зацікавилася ФСБ.

"Після роботи ми з колегами сміялися, кожен розповідав свою історію. Тоді це сприймалося зовсім інакше", – згадує колишній "офісник".

Великі та швидкі гроші, за його словами, так само швидко витрачалися.

"Я винайняв кращу квартиру, купив дорогий телефон, уже навіть придивлявся до машини. Потім вирішив, що краще накопичуватиму на власну квартиру. Бо дивився на колег: хтось купив машину, потрапив у ДТП і дивом вижив. Дехто починав грати в азартні ігри й спускав усе. Якщо в офісі дізнавалися, що людина серйозно підсіла на азартні ігри або наркотики, її могли вигнати. Думаю, боялися, що ненадійний співробітник може всіх здати", – розповідає Валентин.

"Лежали обличчям у підлогу, а наступного дня знову працювали"

Валентин згадує і свій перший обшук. Коли до приміщення зайшли правоохоронці, частина працівників устигла піти, як їх заздалегідь навчали. Він – ні.

"Довелося лежати обличчям у підлогу. Потім зі мною поговорив слідчий, записав усі дані й відпустив. А вже наступного дня офіс знову працював. Керівництво сказало, що все нормально і продовжуємо працювати", – каже він.

Один із київських адвокатів розповів "Шелтеру", що свого часу був присутній під час обшуку шахрайського "офісу" в бізнес-центрі на Оболоні.

На вигляд це був звичайний open space – ряди столів та комп’ютерів. Більшість працівників перед приходом правоохоронців устигли залишити приміщення й чекали на подальші вказівки керівництва в невеликому сквері неподалік. Кількох людей правоохоронці затримали на пожежних сходах.

Але найбільше юриста вразили окремі кабінети.

"Пам’ятаю, в одному з них на стіні висів великий портрет Путіна. Очевидно, це був антураж на випадок, якщо потрібно вийти з жертвою на відеозв’язок. На високій спинці крісла висів російський формений кітель із погонами полковника. У шафі були й інші кітелі – мабуть, на різні випадки. На столі стояли телефони, схожі на спецзв’язок. Словом, усе було зроблено для того, щоб людина повірила: нею справді займається ФСБ", – розповідає адвокат.

Спочатку пише "начальник", потім телефонує "ФСБ"

Ще один колишній працівник "офісу" розповів "Шелтеру" про схему, яку використовували для обману росіян.

Спочатку оператори шукали на російських сайтах підприємство або державну установу – школу, лікарню, університет чи компанію. Бажано, щоб там працювало якомога більше людей.

Після цього створювали фейковий профіль когось із керівників установи – наприклад, заступника директора, завуча або начальника відділу. Використовували справжнє ім’я та фотографію.

Потім серед підлеглих обирали потенційну жертву.

Від імені її керівника працівник кол-центру під контролем куратора писав у Telegram повідомлення: мовляв, з’явилася інформація, що людина нібито переказувала гроші на підтримку ЗСУ.

Для цього в "офісах" існують цілі "бібліотеки" скриптів – готових сценаріїв шахрайства. Це тексти листування, записи дзвінків і відпрацьовані варіанти відповідей залежно від реакції жертви.

Якщо людина лякалася і починала відповідати, до роботи підключався досвідченіший оператор. Він телефонував уже від імені керівника, працівника правоохоронних органів або спецслужби.

Людину переконували, що проти неї можуть відкрити кримінальну справу, а її банківські рахунки перебувають під загрозою. Потім пропонували "врятувати" гроші – терміново перевести їх на новий або так званий безпечний рахунок.

У результаті гроші опинялися у шахраїв.

Телефонують від СБУ та лякають "фінансуванням Росії"

Однак працюють такі "офіси" не лише з росіянами.

Українців, зокрема, атакують за давно відомою схемою дзвінків від нібито "служби безпеки банку". Але тепер старі сценарії адаптували до війни.

Жертві можуть повідомити, що з її банківської картки нібито здійснювалися перекази до Росії. Далі в розмові з’являється "співробітник СБУ" або іншого правоохоронного органу, який заявляє, що людину підозрюють у фінансуванні держави-агресора чи терористичної діяльності.

Нещодавно жертвою подібної схеми став 79-річний колишній прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко. Йому зателефонував чоловік, який представився працівником СБУ, і переконав, що екс-прем’єр нібито причетний до фінансування закупівлі російських "Шахедів". У результаті шахраї заволоділи 6,7 млн грн у різній валюті.

Працюють українські шахрайські кол-центри і з громадянами європейських країн. Для цього серед працівників шукають людей, які добре знають польську, німецьку та інші іноземні мови.

Старі схеми просто "апгрейдять" під війну

За словами члена правління Асоціації приватних детективів України Руслана Болгова, принципово нових схем шахрайські кол-центри майже не вигадують. Натомість старі постійно адаптують до актуальних подій.

Наступне завдання шахраїв – отримати доступ до конфіденційної інформації.

Потерпілому пропонують пройти "верифікацію", перейти за посиланням, відкрити документ, встановити файл або назвати цифри з повідомлення.

За словами експерта, шахраї навіть намагаються не використовувати слова "пароль" чи "код", оскільки люди вже знають, що такі дані повідомляти стороннім не можна. Замість цього вигадують інші формулювання.

У результаті жертву можуть завести на фішинговий сайт або переконати її самостійно надати дані, необхідні для доступу до рахунку.

"Зараз я переключу вас на спеціаліста"

У самих кол-центрах оператори працюють за заздалегідь підготовленими сценаріями. Їм надають комп’ютери, телефонію, бази номерів і алгоритми розмов.

Завдання працівника першої лінії – зацікавити людину, налякати або утримати її на зв’язку. Якщо потенційна жертва реагує на легенду, її передають досвідченішому оператору.

"Людині кажуть: "Зараз я переключу вас на спеціаліста". Вмикається музика, слухавку бере інша людина, потім переводять ще до когось. У потерпілого створюється враження, що він спілкується із серйозною установою – банком, компанією чи державною структурою. Люди звикли довіряти таким атрибутам офіційності", – пояснює детектив.

За спостереженнями Болгова, працювати в такі "офіси" часто приходить молодь. Одних приваблюють швидкі гроші, іншим вакансію спочатку представляють як звичайну роботу менеджером із продажів.

Лише після початку роботи людина може зрозуміти, чим насправді займається компанія.

"Якщо людина приходить і бачить, що за день може отримати 300–400 доларів, ставлення до такої роботи може змінюватися. Ті, хто добре "продає", за різними оцінками, можуть заробляти кілька тисяч доларів на місяць. Фіксованої зарплати часто немає – дохід залежить від результату", – зазначає Болгов.

Працюють по Польщі, Німеччині та країнах Балтії

Шахрайські кол-центри можуть працювати з жителями Польщі, Німеччини, країн Балтії, Казахстану, Молдови та інших держав – залежно від того, якими мовами володіють оператори та під яку країну підготовлено сценарій.

Сучасні технології лише спрощують цю роботу: дозволяють швидко створювати фальшиві сайти, підробляти візуальне оформлення, змінювати голос або зображення та адаптувати легенду до конкретної аудиторії.

Болгов вважає, що навіть масштабні обшуки навряд чи повністю знищать цей бізнес. Після закриття одного "офісу" його працівники можуть переїхати в інше приміщення або змінити формат роботи.

Шахрайські схеми існуватимуть доти, доки люди реагуватимуть на два найсильніші стимули – страх втратити власні гроші та бажання швидко отримати чужі.

Що робити, якщо телефонує "служба безпеки банку"

Головна порада експерта – не виконувати жодних інструкцій людини, яка несподівано телефонує від імені банку, СБУ, поліції чи іншої державної установи.

"Якщо вам кажуть, що з карткою щось сталося, покладіть слухавку. Через деякий час самостійно зателефонуйте до банку за офіційним номером або перевірте інформацію у своєму банківському застосунку. Не переходьте за посиланнями, які вам надсилають, і не повідомляйте дані для "верифікації". Справжня служба безпеки банку не буде годинами вести вас телефоном до банкомата та пропонувати переказати гроші на "безпечний рахунок", – наголошує Руслан Болгов.