“Впертість українців Росії не по калібру”: Зеленський привітав громадян з Днем Незалежності

Зараз усім нам реально дуже, дуже складно, але міцно за руку нас тримає якась сила, насправді зовсім не невидима. Це сила взаємного кола – підтримки одне одного, відсутності сумнівів у тому, хто поруч, віра в усіх українців. І доки ось це наше коло не розірве ворог, доти Україна не впаде. І доб’ється свого миру, і зможе

Головний здобуток незалежності України  – людей, з яких складається наша держава, які беруть відповідальність, які не хочуть, аби тут була Росія, і які вигризають мир та незалежність

Ми зберегли ніжність, хоча могли озвіріти. Зберегли звичку допомагати першими, не питаючи, чи це твоя біда. Зберегли людину в собі. Коли всім двором зустрічають із полону. Коли літня пара фотографується в сакурах. А водій одеської маршрутки співає пасажирам, щоб підбадьорити після ночі ударів. Коли усім селом відновлюють гніздо лелеки. Коли останні метри до Говерли побратима на протезі несуть на собі, бо це і є не кидати своїх. Коли син, що тільки навчився ходити, обіймає пораненого батька-воїна

Наше військо має серце, якому не треба додаткового наказу до сміливості

Ми бачимо, що робить і чого хоче Путін. Рішення проти його балістичного терору має бути знайдено, і ця його ставка не повинна зіграти. Україна це зробить. Україна вже вирішувала задачі, що на початку здавались непоборними. Згадайте день, коли на Київ уперше летіло 40 “шахедів”. Хтось кричав, що це кінець, а хтось шукав і знаходив рішення. Зараз ми збиваємо 90% плюс “шахедів”. Росія перейшла на реактивні. Ми збиваємо вже і їх, але маємо робити це масово. Так само має бути з «бандеролями», так само має бути з їхньою балістикою. Україна для цього робить усе. І зробить. Бо вже доводила не раз: наша впертість їм не по калібру

Україна пишається своїми. Своїм Харковом. Реально нескореним. Своїм Дніпром. Реально нестримним, що працює і рятує без пауз. Запоріжжям і його сталевим характером. Одесою, її оптимізмом у людях, що здатні заряджати сонце й долати російську темряву. Ми горді за всі наші міста: за наш Чернігів, Суми, Кривий Ріг, Краматорськ, Нікополь, за кожне, кожне місто й село, які неподалік фронту географічно, але дуже, дуже далеко від “рашки” ціннісно. Я дякую вам, наша брама. Дякую, що стоїш міцно!