Бандитський Петербург проти Путіна?

Москва милується результатами роботи найнадійнішої системи ППО в світі та літаючими багатотонними кришками нафтових резервуарів, а в навколовладних і кримінальних колах, що зливаються до повного нерозрізнення, ламають голову, що означає затримання співробітниками ФСБ людини, яку вважали недоторканною через її давню близькість з Володимиром Путіним. Якщо вже беруть таких, як Ілля Трабер, значить, захиталися основи.

Абсолютно ніхто не вірить, що справжньою причиною є заявлена причетність Трабера до вбивства у 2020 році виборзького бізнесмена Олександра Петрова, якого вважали його правою рукою. Тобто замовити-то він, звісно, міг, ось тільки через таку дрібницю, та ще й давню, ніхто не став би поважну людину турбувати.

Водночас заарештовано нібито виконавця вбивства, професійного боксера Алісултана Надірбегова: Петрова було застрелено у дворі його заміського будинку далеким снайперським пострілом у серце. І пройшли обшуки в ще одного потужного старого, теж Петрова, але Геннадія, лідера тамбовсько-малишевського організованого злочинного угруповання, який перебуває в ділових стосунках з Трабером і з 90-х щільно співпрацює з дружним колективом кооперативу "Озеро". Ми кажемо "Озеро" – маємо на увазі "Путін", тож можна уявити собі масштаби замаху.

Трабер пройшов загадковий трудовий шлях від офіцера-підводника, випускника "голландки" – Севастопольського військово-морського інженерного училища, до одного з найбагатших і найвпливовіших людей у Росії. За його власною оцінкою, якою він поділився в єдиному інтерв'ю у 2022 році, здобуті статки дозволило б йому опинитися в першій двадцятці-тридцятці російських багатіїв. Заробляти він почав ще за радянських часів, пішовши з флоту в лейтенантському званні й влаштувавшись на розлив пива в ленінградський бар "Жигулі". Розповідали, ніби одного разу йому вдалося за дві кружки пива стати власником старовинного кільця з величезним діамантом. Так чи інакше, хлопець переключився на антикварний бізнес, де крутилися тіньові капітали, а інших тоді й бути не могло.

Ілля Трабер на все життя здобув прізвисько "Антиквар", навчився ділитися з потрібними людьми прибутком, і вже за нової влади, знов-таки за чутками, через підвищений інтерес Людмили Нарусової, дружини мера-демократа Анатолія Собчака, до гарних штучок, отримав прихильність ленінградського начальства.

Є версія, що саме могутній тоді Трабер познайомив Собчака з безробітним підполковником КДБ. Володимира Путіна не раз бачили, як він коротав час у очікуванні, коли Антиквар прийме його в себе, а з 1993 року у Трабера в партнерах був Віктор Коритов, колишній товариш Путіна по службі в КДБ, згодом заступник голови правління Газпромбанку. Коли Трабер вирішив виходити на нові простори, Путін дуже знадобився, поставивши візу мерії на рішенні, що віддає монополію на постачання авіаційного палива аеропорту Пулково компанії Антиквара, який на той час контролював ленінградський порт, пітерський нафтовий термінал та інші високодохідні активи за допомогою й при дольовій участі братви з тамбовсько-малишевського угруповання. Кажуть, що Путін просив за послугу 15% від прибутків, але отримав 4% і залишився задоволеним.

Про рівень подальшої впливовості Трабера свідчить і те, що в 90-ті під його началом працювали Олексій Міллер, нинішній голова "Газпрому", та Олександр Дюков — "Газпром нафта", а серед ділових партнерів значилися голова легендарного кооперативу "Озеро" Володимир Смирнов і член того ж кооперативу та майбутній сват Путіна Микола Шамалов. Про методи свідчать десятки смертей серед людей, які опинилися на шляху захоплення контролю над пітерським портом: кілька директорів портових компаній, керівники приватних охоронних структур, підприємці, що займалися перевантаженням, посередники в нафтових та алкогольних схемах, пов'язаних із портом. Коли у 1997 році голова Комітету з управління міським майном Санкт-Петербурга Михайло Маневич спробував перешкодити переходу порту під бандитський контроль, він теж був убитий. Йому на зміну прийшов більш тямущий Герман Греф. Так, той самий, що потім попрацював в уряді, а нині очолює Сбербанк.

В історії стосунків Путіна і Трабера є два важливих моменти. Перший трапився тоді, коли Собчак програв вибори й Путін залишився без роботи. Нібито тоді Трабер умовив братву продовжувати виплачувати перспективному хлопцю відсотки. Це виявилося розумним вкладенням, бо тому раптом поперло, і він у стислі строки став головою ФСБ, уряду, а потім і Росії. А в 1999 році вже в житті Антиквара розпочався новий період: йому категорично порекомендували залишити Росію. Можливо, це було якось пов'язано з прагненням прибрати з-під ніг людей, чия присутність дискредитувала б нового російського вождя, який набирав ваги, і/або з особливими завданнями, які вчорашній протеже поставив перед спритним комерсантом, що примудрявся ще за радянських часів ганяти антикваріат та інші цінності за кордон.

Про характер цих завдань стало відомо у 2008 році, коли іспанська прокуратура в рамках операції "Трійка" заарештувала пару десятків людей, звинувачених у належності до російської мафії, а саме до тамбовсько-малишевського угруповання, у тому числі й Геннадія Петрова. Їм інкримінували відмивання незаконно здобутих грошей шляхом вкладення їх у нерухомість за межами Росії. Наводку нібито дав екссівробітник пітерського ФСБ Олександр Литвиненко, якого незабаром отруїли в Британії за допомогою полонію, і саме за це. Інше джерело, шахрай і теж антиквар з Петербурга, колишній депутат Держдуми від ЛДПР Моня Монастирський загинув у Франції у 2007 році під колесами вантажівки.

З прослуховування мобільних телефонів Геннадія Петрова стало відомо про його роль у просуванні та призначенні великих прокурорських чинів у Росії й самого Олександра Бастрикіна, голови Слідчого комітету. Підтримував він стосунки і з генерал-майором Сергієм Корольовим, який зараз є першим заступником голови ФСБ. Справа в іспанців потроху розвалилася, насамперед через те, що виявилося неможливо довести злочинне походження грошей з Росії, для цього потрібна була кооперація з російськими колегами. А з якими? Бастрикіним? Корольовим?

Геннадій Петров, під чесне слово відпущений з-під варти на батьківщину, до Іспанії більше не повернувся і живе у відомому в Пітері будинку на Кам'яному острові: комплексі з двох десятків квартир, де мешкають, окрім нього, путінські друзі та члени кооперативу "Озеро" Юрій Ковальчук, Микола Шамалов, Віктор Мячін, Геннадій Тимченко і навіть Світлана Кривоногих, одна з жінок президента Путіна. І ось уявіть собі, що в цього непростого Петрова, в такій квартирі з такими сусідами проходить обшук. Нічого собі.

Ілля Трабер, який встиг обзавестися громадянством Греції для виконання особливих завдань Батьківщини, теж проходив по іспанській справі, але вислизнув. Його інтерес до портової справи нікуди не подівся й поширився на нові об'єкти, зокрема Приморськ та Усть-Лугу, ті самі, які нині полюбляють відвідувати українські дрони. Був помічений мінімум пару разів на днях народження Путіна. А потім оселився з молодою дружиною на її батьківщині, у привітній, на відміну від Іспанії та низки інших європейських країн, де залишилися питання до Антиквара, Латвії. Звідки його й виманили відвідати Петербурзький міжнародний економічний форум і послухати Володимира Володимировича, а, виявилося, з поганими намірами.

Які реальні наміри влади, що вирішила взяти за груди вірного соратника вождя, зовсім незрозуміло. Зовні лояльний. Перебування в Латвії не завадило Іллі Траберу стати співзасновником фонду "Ленінградський рубіж" на підтримку учасників так званого СВО. Але ось чимось серйозним таки провинився. Дуже серйозним, причому перед самим Путіним, який не може не бути в курсі того, що відбувається з його старовинним якщо не корешем, то спільником і надзвичайно довіреною особою. На боротьбу за власність не схоже: Трабер з тямущих, попросили б – сам би віддав, у Росії право власності має відомий умовний характер.

Не менш цікаво, що затриманням Трабера, за повідомленнями, керував сам Сергій Корольов, той самий ефесбешник, що був у діловому контакті з лідером тамбовських Геннадієм Петровим. Мабуть, і обшуки в старого приятеля – теж його робота, це якась єдина справа. З огляду на те, що шеф, Бортніков, за чутками, нині більше стурбований похитнутим здоров'ям, таке завзяття його заступника змушує замислитися.

У порядку довільного й абсолютно безвідповідального накидання версій припустімо, що старі бандити, наближені до Самого, виявилися сміливішими за інших у виробленні варіантів усунення царя, який загрався у війну та через якого, зокрема, налагоджений портовий бізнес на Балтиці став гемороєм. ФСБ виявило – або вигадало – змову, і Путін, який і без того вічно на зміні, розсердився. Ще й сліди ведуть у підозрілу Латвію, де Антиквара чомусь не чіпали. Як пити дати – гра закордонних спецслужб. Та й Петров якось легко з лап іспанського правосуддя вислизнув.

Росію помітно ковбасить, як знизу, так і згори. Війна та розігріта нею параноя будуть лише посилювати цю лихоманку хворого організму, що розкладається. Тим небезпечнішим він ставатиме у міру зростання своєї неосудності, і насамперед для своїх.