"Плани партії – плани народу!" – таким було розхоже радянське гасло. Ніхто навіть не вдумувався в його зміст, воно було просто частиною похмурих ландшафтів чи інтер'єрів 70–80-х.

На п'ятому році великої війни Україна активно взялася знущатися над ключовими кремлівськими "скрєпами". Вона діставалася до них і раніше, але навесні – на початку літа 2026 року тролінг набув системного й зухвало дерзкого характеру.

Дивні справи відбуваються нині в Росії.

Яких тільки жінок-політиків не претендувало на звання "залізної леді"! В Україні теж є відома дама, яка здобула відповідну славу на початку 2000-х в уряді Ющенка

Інтрига моменту: чи зважиться Путін особисто, а не по відеозв'язку, з'явитися на Петербурзькому міжнародному економічному форумі?

Зачарованість політичними можливостями соцмереж, здається, давно позаду. Після того, як їхнє системне використання зробило мало не вирішальний внесок у перемогу молодого чорношкірого сенатора з Іллінойсу на президентських виборах 2008 року, настало помітне охолодження і навіть тривога. Залучення до політики широких мас, які отримали доступ до миттєвої комунікації, стало інструментом популістів, причому нерідко вельми радикального ґатунку. Саме їм найефективніше вдається працювати з емоційними тригерами публіки, не надто переймаючись моральними обмежувачами, експлуатуючи страх, схильність до конспірології, недовіру до чужинців, прагнення зірвати на комусь свою злість. Світле, добре, вічне програє "шакалячим експресам" в Інтернеті з нищівним рахунком.

Сім років Володимира Зеленського на президентській посаді – визначне досягнення, з якого боку не подивись. В Україні на чолі держави довше протримався лише Леонід Кучма, який відпрацював дві п'ятирічки, але якщо рахувати кожен рік війни хоча б за два, то унікальність нинішнього президентства очевидна.