Як Зеленський “пробрався” у вибори Путіна

Партія в особі її керівників була жменькою глибоких старців, і їхні плани не простягалися далі кількох років при ретельному медичному догляді, так що й у народу перспективи теж не проглядалися.

Нинішня "Єдина Росія" дедалі більше нагадує КПРС, при тому що над її образом працюють спритні політтехнологи, озброєні сучасними технологіями вішання локшини на вуха. Олег Матвєйчев – один з них і зовсім не останній: за даними журналістів-розслідувачів, він є найбільш високооплачуваним, з великим відривом, кремлівським політтехнологом. Крім усього іншого, Матвєйчев – заступник голови комітету Держдуми з інформполітики. Від "Єдиної Росії", звісно. Остання заява цієї непростої в путінській системі людини викликала чималий переполох у курниках інших партій, що беруть участь у спектаклі народного волевиявлення, наміченому на вересень. Він поставив питання ребром: "З ким ви – з Путіним чи із Зеленським? Якщо з Путіним – голосуйте за "Єдину Росію". Якщо із Зеленським – проти. Третього не дано". Звучить як пряма погроза обрушити весь державний гнів на прихованих прихильників Зеленського, що підступно замишляють через електоральний механізм. У ситуації, коли всі тільки й чекають подальшого закручування гайок, ця заява аж ніяк не сприймається як запальне перебільшення придворного підлабузника. Хто гарантує, що за результатами виборів, які виявлять усіх, хто не за Путіна, не почнуть брати за дупу вже за новими нормами нелояльності?

Єдинороси обрали відповідне передвиборче гасло: "Бути zа Путіна – базовий мінімум". Воно, щоправда, супроводжується зображенням вождя в стилі листівок Дикого Заходу "Розшукується", а поєднання "za" і "бути" мимоволі складається в "zабути", але тут, мабуть, спрацювало підсвідомість авторів цього божественного креативу. Головне, що начальству зайшло. Один Рейх, одна партія, один вождь, можемо повторити, народ і партія єдині, все нове – аніскільки не забуте старе.

Схильність до старого, тобто до Путіна, всіляко підкреслюється, будь-які натяки на постпутінське майбутнє викреслюються за найменшої підозри. Це показово проявилося при визначенні першої п'ятірки передвиборного списку ЄР. Якщо 2021 року його очолив тодішній відносно популярний у росіян міністр оборони Сергій Шойгу – воювати готувалися! – то зараз цю позицію закріпили за Сергієм Лавровим. 76-річний ветеран дипломатії не має жодних самостійних політичних амбіцій, і при всьому бажанні наступника Путіна в ньому не розгледіти.

Кажуть, дуже хотів стати на чолі списку, а потім і Держдуми Дмитро Медведєв, який заради цього доклав чимало зусиль. Ця позиція дозволяла б йому нарощувати політичний і апаратний вплив і сподіватися на якісь самостійні перспективи. Зрештою, саме він числиться головою "Єдиної Росії"! Але на горло його пісні знову жорстоко наступили, й екс-президенту залишиться, як і раніше, шаленіти на дивній посаді заступника голови Ради безпеки. З колишніх у майбутні більше не перебратися, облиш надію. Усі облиште: головний тут Путін, не рипатися. На Держдумі залишиться по-собачому відданий Володін, той самий, що увійшов в історію заявою: "Є Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії!".

П'ятірка ліпилася примітивно-прозоро. Лавров – втілення незмінних традицій і геополітичних амбіцій, пердун-мудрець. Собянін, мер Москви, – міцний господарник, символ успішного успіху путінської економіки. Далі – жінка-діти. Цього разу це дитяча омбудсманка Марія Львова-Бєлова, яка ходила на зустріч з Путіним у кокошнику. Минулого разу це була Анна Кузнецова, на той момент уповноважена з прав дитини при президенті. Роль героя часу в 2021 ковідному році виконував головлікар Денис Проценко, зараз це військовий кореспондент Євген Поддубний. П'ятий – сучасний палкий комсомолець Владислав Головін – начальник головного штабу "Юнармії", ветеран СВО. Минулого разу невиразну ідею молоді-освіти втілювала Олена Шмельова, голова освітнього центру "Сіріус".

Від усього цього віє цілковитою безнадією, старечою затхлістю й наростаючим маразмом. За тотального запиту на закінчення очевидно невдало складеної війни – наголос на її продовженні. "Обов'язок "Єдиної Росії" – зробити все для перемоги", – Путін на партійному з'їзді не залишив місця для сумнівів. Все буде так, як було. Хто проти – той за Зеленського.

Росія скотилася в застій ще на початку 2010-х. Путін, як йому здавалося, чудово пожвавив атмосферу захопленням Криму, а потім у 2022 році, але тепер застій наздоганяє в найкритичніший момент, коли навіть найлояльніші стогнуть: треба щось серйозно міняти, інакше не лише жаданої перемоги не видати – насуваються подальші національні приниження.

Але будь-які зміни сприймаються Кремлем як потенційна загроза. Там пам'ятають, чим закінчилася спроба Горбачова щось перебудувати, і за замовчуванням виходять із того, що краще нічого не чіпати, щоб не стало ще гірше. У результаті гірше все одно стає. Той, хто прийшов на експлуатації страхів, породжених чеченською війною, "гарант стабільності" Путін утопив країну у війні набагато страшнішій, прийнявши її якраз за стабілізуючий, консервуючий фактор. Все з наростаючим прискоренням пішло шкереберть, але в царя концепція не змінюється. Йому вдалося поєднати в Росії тривожну невизначеність 90-х із безнадією початку 80-х.

Самого Путіна не змінити. Тільки усунути. І таємно бажаючих цього стає дедалі більше, а царська підозрілість – дедалі нав'язливіша. Внутрішній фронт боротьби за самозбереження має всі шанси невдовзі стати для нього основним. Зеленський далеко, а оці всі – поруч, зиркають. "Бути zа Путіна – базовий мінімум". Решта – чекайте розплати.