
журналіст
Минає десять днів з моменту відставки Федорова, а головне питання залишається
Завтра мине десять днів від моменту відставки Михайла Федорова, а ситуація залишається підвішеною. Чи то його нікуди не можуть приткнути, чи то він не може приткнутися, причому і він хоче, і його нібито хочуть, але ніяк не складається.
У всіх залучених сторін якісь дуже вагомі резони, до відкритого розриву не доходить, але не доходить і до рішення. Про те, на якому етапі перебуває переговорний процес Зеленського зі звільненим міністром, можна лише здогадуватися. Невизначеність не розвіюється.
А час іде. Ось ви, наприклад, Євгеній Хмара, і не знаєте, розкладати свої речі в новому кабінеті й вмикатися в роботу на повну, чи Міша завтра повернеться на місце, яке сам за пів року як слід не обжив? Якісь важливі, невідкладні справи відкладаються, накопичуються, горять.
Швидкість – один з головних параметрів війни за впливом на результат. Від швидкості реакції залежить виживання у ближньому бою. Підлітний час ракети – лічені хвилини. За скільки можна проскочити кілл-зону? А якщо з пораненим? У годинах чи в днях? А від Авдіївки до Краматорська за скільки років? Бліцкриг чи болісно затяжна війна?
Якісні зміни в дронових та антидронових технологіях, що застосовуються на полі бою та при ударах середньої і великої дальності, зараз відбуваються з частотою в кілька тижнів. Той, хто спізнюється, ризикує програти все. Десять днів у цій гонці – це дуже багато. Ні, зі звільненням якихось окремих постатей, хай і дуже важливих для впровадження інноваційних технологій, робота з постійного вдосконалення засобів оборони й нападу не зупиняється, але точно зазнає помітних збитків. І ж бо поки незрозуміло, скільки днів до цих десяти ще додасться: наступного тижня Володимир Зеленський летить за океан, і подолання кризи, спричиненої відставкою Федорова, може ще болісно затягнутися.
В основі цієї проблеми – теж питання часу. Вирішили його заощадити на підготовці вкрай важливих кадрових змін, важкій роботі з перебору всіх варіантів, усушки-утруски позицій і амбіцій і, замість того щоб вийти вже із залізобетонним проєктом на публіку, оголили всьому світу управлінську слабкість, виплеснули кадрову головоломку назовні, отримали хвилю суспільного обурення й серйозний часовий затор у спробі його подолати. Не завжди швидкість у прийнятті рішень прискорює процеси, іноді рівно навпаки. Хотіли продемонструвати рішучість, продемонстрували недбалість. І для влади в мирний час характеристика не найкраща, у воєнний – така, що породжує серйозну тривогу щодо якості керівництва, від якого так багато залежить у питаннях буквально життя і смерті.
Показово, що при спробі оновити Кабмін вилетів той, хто персоніфікує оновлення. Всі усвідомлюють ключову роль сучасних технологій у зміні сприйняття війни навесні-влітку 2026 року, але головного їхнього провідника по ходу перестановок втратили. Так діти, розбираючи машинку в пошуках її секретів, при зворотному складанні здивовано знаходять зайві деталі, що не знадобилися, а машинка чомусь перестає так чудово їздити, як до вторгнення в її нутрощі. Федоров раптом виявився зайвим. Багатьом здалося, що не раптом, що й спричинило протести.
Ще одна особливість часу: він ставить під сумнів речі, які вчора вважалися очевидними. Через десять днів повернення Михайла Федорова в Міністерство оборони виглядає вже не таким очевидним вирішенням проблем, створених собі керівництвом. І це вже виклик наймолодшому політику: як не опинитися не при справах, бути причетним до яких він звик за минулі сім років при владі? Як залишитися максимально корисним воюючій країні? На тлі перезбирання уряду Федорову, винесеному на вершину очікувань, належить перезібрати себе і при цьому не втратити важливих деталей. Це анітрохи не простіше за найзухваліший стартап. А час тисне.
Автор
- Усі матеріали

Леонід Швець журналіст