Зеленський як Грета Тунберг, сертифікати на зброю “не для УПА” і “відсутність поваги”. Що говорять польські експерти про кризу з Україною

Але для початку трохи нагадаємо події в “минулих серіях”. Отже, в Європарламенті польські депутати публічно рвали прапор УПА і просували тематичні поправки до резолюції про Україну. Варто зазначити, з поправками у них практично все вийшло. До цього, наприкінці червня міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш публічно заявив, що Варшава не погодиться на вступ України до ЄС, якщо Київ не відмовиться від УПА та Степана Бандери. Все це почалось, нагадаємо, з рішення Володимира Зеленського присвоїти підрозділу ССО найменування “імені Героїв УПА”, продовжилось тим, що президента позбавили ордена Білого Орла і не стихає досі.

“Хорвати вступали в ЄС без усташів. А усташі – це хорватська УПА”

Так вважає відомий польський військовий аналітик, політолог та журналіст Ярослав Вольський. На своєму YouTube-каналі (318 тис. підписників) він активно працює з темою України. Зокрема, робить огляди на ситуацію на фронті, а також зачіпає резонансні теми. Такі, як тема УПА.

Він вважає, що якщо Польща “впустить” Україну до Європейського Союзу без залагодження цього конфлікту, то “побачить Україну в ЄС з Бандерою”. Вольський наводить приклад Північної Македонії, яка не вступила до ЄС, поки не вирішила питання з греками, а також Хорватії, для якої умовою вступу було відречення від усташів – “хорватського аналога УПА часів Другої світової”.

Водночас Вольський припускає, що частина антиукраїнської риторики в Польщі вигідна самій Україні. Оскільки, за його словами, Україні після війни потрібно буде утримати мігрантів удома і повернути діаспору, а Польща – найпростіший напрямок еміграції. Україні, як зазначив Вольський, “нічим конкурувати з Польщею окрім патріотизму”.

Також він виділяє “три-чотири підгрунтя” антиукраїнської риторики в Польщі, серед яких російська пропаганда, польські “праві”, які будуть політичний капітал та давні історичні образи.

“Україна демонстративно ігнорує очікування”

Відомий польський публіцист, історик та журналіст Марек Будзиш під час розмови на YouTube-проєкті Układ Sił (54,6 тис. підписників) зазначив, що нинішня криза – це “тверезе усвідомлення реального стану стосунків”.

За його словами, очікування Польщі “були мінімальними”, тому що “єдине, чого просила польська сторона – це поваги до історичної чутливості щодо Волинської трагедії”. Україна ж, як зазначив Будзиш, “демонстративно ігнорує ці очікування”.

Головний висновок, на думку Будзиша, це те, що Польща має відмовитись від емоційної моделі стосунків і перейти до прагматичного, транзакційного підходу. Він полягає у співпраці “лише там, де є вимірна взаємна вигода”.

“Зеленський – це аналог шведської активістки Грети Тунберг”

Відомий журналіст, репортер і публіцист Збігнев Парафянович у розмові на каналі SEKIELSKI (585 тис. підписників) порівняв Володимира Зеленського з шведською активісткою Гретою Тунберг.

Він вважає, що Зеленський використовує історичну тематику для внутрішньої політики, а також підкреслює, що символічних кроків накшталт ордену Білого орла недостатньо, “потрібні реальні важелі впливу”. Серед іншого, йдеться про переговори про вступ України до ЄС та логістику через Польщу.

Парафянович також підтримує ідею польського політика Радослава Фогеля про те, що кожна партія зброї, яка надходить до України через аеропорт в Жешуві, має мати спеціальний сертифікат, у якому буде записано, що ця зброя не потрапить до підрозділів з націоналістичною символікою. Це, на його думку, дасть інформаційний ефект, хоча на практиці ця зброя “певною мірою до таких підрозділів потраплятиме”.

“Поляки підсвідомо вважають, що займають вище місце в міжнародній системі. Українці вважають, що ні”

Аналітик Яцек Бартосяк та публіцист і журналіст Пьотр Зихович провели тематичну розмову на каналі останнього HISTORIA REALNA (770 тис. підписників).

Бартосяк вважає, що найгіршим полем для протистояння є символічно-історичне поле, “тому що його неможливо виміряти, а те, що неможливо виміряти, неможливо остаточно заспокоїти”.

На його думку, Польща та Україна зараз конкурують за статус “хто кому потрібніший, і хто має більше права вимагати поваги”. Бартосяк вважає, що якщо Польща хоче домогтися визнання від України своїх історичних вимог, вона має використовувати реальні важелі впливу.

Він також зазначив, що більше йдеться про те, хто і яке місце займає у “анархічній міжнародній системі”.

Бартосяк підкреслює, що “це велика відповідальність політичного керівництва обох сторін – знизити напругу, тому що на кону є важливіші речі та більші ризики.