Кібератаки, диверсії та провокації: як Росія може перевірити НАТО на міцність і як Європа готова відповісти

Основним джерелом такої загрози є Росія. Західні розвідки системно попереджають, що Москва нарощує військові спроможності й вже вдається до різних сценаріїв, наприклад, кібератак та провокацій проти країн НАТО.

Наскільки Європа готова до реальної війни та як Росія вже перевіряє НАТО на міцність – розбирався "Шелтер".

До якої війни готується Європа? 

Західні розвідки розглядають 2030 рік як крайній рубіж коли Росія може відновити свій потенціал і почати війну з НАТО. А до цього, країн учасників альянсу очікує перевірка на міцність. The Guardian з посиланням на західні розвідувальні джерела повідомляє про ризик російських провокацій проти країн Балтії або Польщі. Один зі сценаріїв – це операція під "чужим прапором".

Військовий експерт Олег Жданов вважає, що це цілком реалістичний сценарій і країни, які безпосередньо відчувають російську загрозу, сьогодні значно активніше готуються до можливого загострення: посилюють армії, оборону, заходи безпеки, активніше працюють спецслужби. Водночас у Центральній і особливо Південній Європі рівень усвідомлення цієї загрози значно нижчий. Там досі можна почути, що війна відбувається в Україні й безпосередньо їх не стосується.

"Російська Федерація використовує будь-яку можливість, щоб розхитати ситуацію, занурити Європу в хаос і нестабільність. Тому операція під чужим прапором сьогодні цілком імовірна. Я б виділив три потенційні точки напруги: Фінляндію, кордон Росії з країнами Балтії, а також напрямок Білорусі", – каже Жданов.

Міністр оборони Литви Робертас Каунас в коментарі Reuters розказав про те, що Польща, Литва, Латвія та Естонія вже посилюють охорону критично важливої інфраструктури: дамб, електростанцій, газових об’єктів та іншої стратегічної інфраструктури.

"Ми не наївні, ми бачимо інформацію, читаємо між рядками і робимо свою роботу. Імовірність потенційної гібридної загрози є вищою, ніж раніше. Ми чітко даємо зрозуміти, що в разі потреби будемо захищатися", – сказав Каунас Reuters.

За словами Жданова, Росія саме це і буде намагатися робити – тестувати відповідь країн на провокації. Це не обов’язково захоплення території, це може бути короткостроковий рейд. Наприклад,  група заходить на територію країни НАТО, здійснює кілька терактів або диверсій і виходить. Для Путіна це може бути способом перевірити, як на практиці працюватимуть механізми НАТО, насамперед статті 4 і 5 Північноатлантичного договору. Розрахунок може бути на те, що союзники обмежаться консультаціями в межах статті 4, або "перегризуть один одному горлянки" і розпадуться на окремі сегменти. 

У березні цього року британський Royal United Services Institute (RUSI) окремо дослідив російські диверсійні операції проти цивільної інфраструктури та логістики в країнах НАТО. Серед головних вразливостей експерти назвали транспортні маршрути, залізниці та інфраструктуру, необхідну для швидкого перекидання сил на східний фланг.

Чим ця війна буде відрізнятися від класичної?

Війна, до якої сьогодні готується Європа сильно відрізняється від тієї, до якої десятиліттями готувалися західні армії.

Колишній головнокомандувач ЗСУ, а тепер посол України у Великій Британії Валерій Залужний описує майбутню війну саме як багатодоменну. За його словами, новітня війна перетвориться на величезні цифрові поля, де будуть діяти роботизовані системи та роботи.

"Щоб бути готовими до такої війни, зараз треба мати можливості у п’яти доменах: на воді й під водою, на землі, у повітрі, в космосі та у цифровій сфері, включно з кібербезпекою", – пише Залужний.

Військові експерти пояснюють, що наприклад, безпілотники частково перебрали на себе функції артилерії та авіації, засоби радіоелектронної боротьби зробили звичну супутникову навігацію ненадійною, а програмне забезпечення, штучний інтелект і швидкість передачі даних вже визначають, хто першим побачить ціль і встигне її уразити.

Саме тому питання для НАТО сьогодні полягає вже не лише в тому, скільки танків, літаків чи артилерійських систем може виставити Альянс у разі війни з Росією. А чи здатні ці сили діяти в умовах, коли одночасно атакують військові частини, супутниковий зв'язок, логістичні маршрути, енергетику, інформаційні системи та критичну інфраструктуру.

За її словами, європейські партнери визнають визначальну роль дронів в обороні України, однак у переозброєнні власних армій усе ще значною мірою роблять ставку на традиційні дорогі системи: ракети, винищувачі та інше конвенційне озброєння. Попри те, що досвід війни в Україні показав, що самі принципи ведення бойових дій змінилися, а дронова загроза з боку Росії актуальна вже не лише для України.

Саме тому, вважає Михалко, європейським країнам варто активніше інтегрувати український бойовий і технологічний досвід: співпрацювати з українською оборонною індустрією, локалізувати виробництво безпілотних систем та нарощувати спроможності у сфері розвідувальних дронів і дронів-перехоплювачів.

Однак у RUSI акцентують увагу, що НАТО не варто спрощувати вивчення українського досвіду. Дослідник RUSI Джек Вотлінг звертав увагу, що покращення ситуації для українських підрозділів пов'язане не стільки зі збільшенням кількості безпілотників, скільки з кращою інтеграцією дронів, піхоти, артилерії та інших засобів.

За його оцінкою, Україна дедалі більше переходить до комплексного загальновійськового підходу, що передбачає інтеграцію дронів, піхоти, артилерії та інших засобів у єдину систему. Військові експерти кажуть, що урок війни для НАТО полягає не у формулі "дрони замість танків", а у здатності об'єднати безпілотні системи, артилерію, авіацію, розвідку, РЕБ та цифрове управління в єдиний бойовий контур.

Провокації союзників і місце України в європейському ОПК?

У дослідженні CSIS вказується, що Росія визначила безпілотні системи та штучний інтелект стратегічними технологічними пріоритетами й поступово розвиває системи з більш автономним ухваленням рішень.

Експерти також кажуть, що російський ОПК після 2022 року перебудувався під потреби саме довгої війни. Підприємства виробляють не лише бронетехніку та ракети, але й системи ППО, РЕБ, високоточну зброю та безпілотники.

Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський звертає увагу на те, що не дивлячись на переозброєння, Європа залежна від США, тому її безпека неможлива від подальшої підтримки Вашингтону.

"Залежність Європи від США сьогодні складається із сотень деталей: від розвідданих і комплектуючих до ракетно-повітряних систем, супутникових можливостей та систем передачі даних. Критичною залишається й залежність від окремих технологій і компонентів, нестача яких може зупинити цілі ланцюги виробництва озброєнь", – пояснює Сунгуровський.

Також експерт вказує на те, що Росія буде діяти комплексно, а не єдиним сценарієм. Шукатиме слабкі місця Європи і сама створюватиме їх, використовуючи ресурси та вплив, які вже має всередині європейських країн: політичний вплив, експорт корупції, залежність від дешевих енергоносіїв, фінансування лояльних політичних сил.

Про те, що Росія буде намагатися розсварити союзників говорять і у зовнішній розвідці. Розвідка Литви повідомляє, що Москва може використати українські дрони для провокацій у країнах Балтії. Проте військові експерти зазначають, що союзники легко можуть виявити саме російський слід у таких діях.

Олег Жданов, пояснює, що за уламками дрона, можна встановити його походження та маршрут. Крім того, сьогодні існує достатньо високий рівень розвідувальної інформації щодо застосування безпілотників, зокрема коли українські дрони рухаються поблизу кордонів Білорусі чи країн Балтії.

"Встановити, звідки летів конкретний апарат і яким був його маршрут, не є великою проблемою. Крім того, Сполучені Штати мають значні можливості супутникової розвідки та спостереження за територією України. Тому я не сумніваюся, що американська розвідка може відстежувати маршрути запуску українських дронів. Вона також може бачити, коли безпілотник потрапляє під дію засобів радіоелектронної боротьби, відхиляється від заданого маршруту або падає. Тобто технічно простежити маршрут дрона та встановити обставини такого інциденту цілком можливо", – пояснює Жданов.

Опитані експерти кажуть, що загалом Європа розуміє, що її безпека неможлива без участі України, де військові мають значно більший досвід реальної війни, ніж ті ж військові члени НАТО. Ще декілька років тому, ЄС залучив Україну до розробки стратегії для європейського ОПК в якому українські компанії теж беруть участь. А у липні цього року ЄС та Україна запустили нове оборонно-промислове партнерство та EU-Ukraine Drone Deal. Паралельно Єврокомісія спрямувала ще 1 млрд євро на українські безпілотні спроможності. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн неодноразово говорила, що мета найближчих років - інтегрувати українську оборонну економіку через зближення стандартів, правил закупівель, захисту інтелектуальної власності та створення спільних підприємств.

Однак військові експерти зазначають слабкі місця європейських політиків: повільність, бюрократія та підігравання настроям свого електорату. 

"У європейців, нарешті, відкрилися очі на те, що Росія дійсно загроза. Але розум відкрився поки що не у всіх. Розвідки надають політичному керівництву великих європейських країн достатньо чіткі оцінки, однак відповідь поки що не зовсім відповідає ані масштабу, ані характеру цієї загрози. Політично країни НАТО обмежені у можливості діяти так, як цього вимагають оцінки розвідок, тому що уряди змушені зважати на настрої свого електорату. А з цим електоратом працюють не лише уряди цих країн, з ним активно працює і Росія", – резюмує Сунгуровський.