Екскомандувач армії США в Європі Бен Годжес: Якщо Україна звільнить Крим, ми будемо значно ближче до завершення війни

- Сьогодні в Україні була ще одна жахлива ніч. Росія завдала масштабного удару по наших містах. Загинули понад 20 цивільних. Росія досі вважає, що такі атаки можуть зламати волю України боротися?

- Не думаю, що вони вважають, ніби це зламає волю України до боротьби. Я думаю, що вони вважають що це зламає волю Заходу. Це, я думаю, справжня ціль цих жахливих атак.

Але це також показує, що Росія не має жодної креативності, жодного уявлення, як змінити хід подій війни, який очевидно на користь України прямо зараз.

- Генерале, останніми днями багато журналістів та аналітиків обговорювали можливість того, що Росія може випробувати спроможність НАТО на справжній обмежений провокаційний наступ, наприклад у Польщі або в країнах Балтії. Якщо це станеться, схоже, що Росія не намагатиметься випробувати військовий потенціал НАТО, а радше йдеться про політичну єдність усередині альянсу. Ви з цим згодні? І чи НАТО об'єднане достатньо сьогодні, щоб відповідати разом?

- Звісно, цього тижня саміт НАТО в Анкарі. І я очікую, і, безумовно, сподіваюся, що головна мета саміту – посилити цю єдність. А також дати зрозуміти, що Альянс і далі підтримує Україну. І якщо Росія вирішить напасти на цю єдність, я думаю, що вони будуть розчаровані.

Водночас Росія вже розпочинає операції "сірої зони" проти країн НАТО, з їхніми вторгненнями дронами, саботажем інфраструктури, убивствами, дезінформацією – усіма цими речами, які вони вже роблять. Це має на меті налякати європейське населення, щоб вони перестали підтримувати Україну. Поки що це не вдається. Але країнам потрібно знайти спосіб чинити опір, завдавати певних наслідків Росії.

- Тож якщо Росія вирішить випробувати НАТО, як ви вважаєте, який був би найімовірніший спосіб це зробити?

- Обмежено випробування НАТО вже відбуваються. І, як я кажу, поки що не схоже, що це дає ефект зменшення підтримки для України. Але вони вже проводять випробування. Тепер, якщо вони вирішать зробити щось більш традиційне не гібридне, наприклад обмежений удар по Латвії або Литві чи чомусь подібному, я думаю, вони будуть розгромлені. Це, здається, був би дуже нерозумний крок з боку росіян. Бо тоді покарання, яке вони отримали б у відповідь, я думаю, було дуже значним. Але, очевидно, вони не у позиції зробити щось суттєве в іншому місці – вони й так уже зайняті в Україні.

- Тож зараз у Росії немає військової спроможності здійснити потужну військову провокацію?

- Ні, я цього не казав. Я сказав, що вони зайняті в Україні. Очевидно, їх не хвилює, скільки буде втрат. І вони могли б розпочати якийсь удар десь в іншому місці. І я думаю, що вони мали б відповідь від Альянсу дуже жорстку. Думаю, росіяни це знають. Тож ключове – щоб росіяни були переконані, що Альянс сильний і об'єднаний. Якщо вони побачать, що ми не такі, тоді, як я думаю, ризик спробувати щось інше справді зростає.

- Що НАТО має зробити сьогодні щоб переконатися, що Росія навіть не спробує таку провокацію?

- Головне – дати Кремлю зрозуміти, що мета, щоб Україна перемогла Росію. Щоб зрештою Росія була змушена знову жити у межах власних кордонів із 1991 року.

По-друге, переконатися, що Україна має успіх, дати Україні все, що їй потрібно. Більше ППО, більше далекобійної зброї, усе, що ми можемо забезпечити.

Ось, що ми маємо робити. Бо найкращий спосіб переконатися, що Росія ніколи не атакує країну НАТО – це допомогти Україні перемогти Росію.

Тож це мають бути дві головні пріоритети зараз. Звісно, це означає дипломатичну силу, економічну силу, а не лише військову.

Зупинка нафтових суден, наприклад. Щоб переконатися, що Росія не може отримати жодних ресурсів завдяки нафтогазовим поставкам для Китаю чи Індії, або інших клієнтів. Є багато різних речей, які Захід може робити.

- Раніше ви сказали, що Європа починає розуміти, що безпека залежить від успіху України. Якщо США продовжать уникати реального тиску Путіна на Росію, чи готова Європа взяти ініціативу? Як ви думаєте?

- Їм доведеться, бо адміністрація Трампа не робить нічого суттєвого, щоб допомогти Україні… Думаю, Європа, нарешті, розуміє, що їм доведеться робити це без особливої допомоги США.

- Щодо адміністрації Трампа: останніми тижнями ми бачимо, що тон у Вашингтоні ніби трохи змінився. Наприклад, президент Трамп сказав, що президент Зеленський доволі добре справляється. Віцепрезидент Ванс сказав, що росіяни змінюються, але великих здобутків тепер майже немає. Як ви вважаєте, адміністрація Трампа починає бути більш впевненою щодо України?

- Я б спостерігав, що вони роблять, а не що кажуть. І доки я не побачу реальні санкції і надання дедалі більшої спроможності Україні, тоді я не маю жодної впевненості в тому, що каже президент або віцепрезидент.

- А що їм слід було б зробити?

- Що вони мають зробити: по-перше, президент має сказати, що це в стратегічних інтересах США – що Україна має успіх, що Україна перемагає Росію. А Росія має жити в межах власних кордонів. Представити це як нашу стратегічну мету.

По-друге, використати всю силу США – надати можливості, боєприпаси, допомогти іншим країнам запроваджувати санкції. Є так багато різних речей, які ми могли б робити краще і більше, щоб допомогти Україні. Але все починається з того, щоб зробити це політичною метою США. І вони ще цього не зробили, хоча більшість Конгресу це підтримала б.

- Генерале, ви часто казали, що Крим – ключ до цієї війни. Раніше багато людей вважали, що війна закінчиться, коли Крим буде звільнено. Але тепер ми чуємо іншу думку і в Україні також, що звільнення Криму насправді може стати початком завершення цієї війни. Ви згодні з цим?

- Я й далі вважаю, що Крим – найважливіша географічна частина України. Він є частиною війни. І якщо Україна зможе витіснити росіян, або якщо росіяни відступлять через невпинні атаки українських дронів і ракет та спецпідрозділів, то, думаю, було б дуже складно Росії коли-небудь повернути ініціативу і Володимиру Путіну буде важко пояснити власному населенню, як це сталося. І я думаю, це може суттєво змінити усе – напрямок війни.

Я не можу цього гарантувати, але я абсолютно вірю, що якщо Україна звільнить Крим, тоді ми будемо значно ближче до завершення цієї війни.

- Як ви вважаєте, Росія зацікавлена у реальних переговорах про мир сьогодні? Чи це просто спроба здобути більше часу?

- Путін не має жодного інтересу до справжнього переговорного розв'язання. Хіба що він отримає все, чого колись хотів. Тож, думаю, президент Зеленський це знає. Усі лідери в Україні це знають. Що росіяни не відступили від своїх максималістських вимог від самого початку. І щодня вони вбивають десятки невинних українських цивільних. Тож, очевидно, що їх не цікавить жоден мирний результат.

- На початку війни Путін очікував швидкої перемоги. Але ця війна все ще триває, і Росія за це платить дуже високою ціною. Як ви вважаєте, Путін і досі вірить що час на російському боці? Чи час зараз працює проти Росії?

- Війна почалася 12 років тому, у 2014 році. І тоді Росія мала всі переваги, і мала всі переваги у 2022 році, коли розпочала масштабне вторгнення. І все ж ось ми тут. Вони рухаються назад. Вони втрачають людські життя. По їхній економіці б’ють українські дрони та ракети.

Тож я б сказав, чим довше це триватиме, тим ефективнішою стане Україна. Але те, чого я не можу передбачити – це те, як російський народ думає про ці речі. Що вони зробили б? Вони збираються терпіти? І, звісно, люди навколо Путіна, олігархи, люди, що мають владу, коли вони скажуть, що цього досить? Я цього не знаю.

- Тож якщо я запитаю вас, який тиск на Росію був би ефективнішим сьогодні, – це буде саме військова підтримка України?

- Я думаю, це про всю ситуацію загалом. Потрібні всі можливі речі.

Люди, які мають гроші в Росії, теж мають відчувати цей біль. Не лише невдачливі люди, яких відправили на фронт. Але людям потрібно відчувати біль всюди. І це означає, в тому числі, знищення здатності Росії експортувати нафту й газ.

Загалом потрібні всебічні зусилля – не лише військові, а й економічні, інформаційні ресурси, а також обмеження для громадян Росії. Жодних віз. Жодної участі в жодних міжнародних справах. Це має бути всебічно. Щоб вони відчували цей біль.

- Що ви очікуєте від саміту НАТО цього тижня?

- Я сподіваюся, що президент Трамп не буде руйнівним у своїх словах. Натомість Альянс вийде з Анкари об'єднаним, що завжди є головною метою будь-якого саміту. І погодять більшу підтримку України.

А потім президент США може вихвалятися, якщо захоче, що країни почали більше витрачати на оборону завдяки йому. Якщо він хоче так робити – добре. Головне, щоб він не створював проблем або розривав єдність НАТО.

- Що вас сьогодні найбільше непокоїть: що Росія може стати більш чужою, або що Захід може стати більш розділеним?

- Найбільше мене непокоїть те, що в нас так багато викликів усередині США зараз, що наша власна демократія перебуває під реальним тиском. І керівництво, яке ми маємо зараз у США, – це не те керівництво, яке нам потрібне для нашої вигоди. Ми втрачаємо свій вплив і в інших частинах світу, бо люди не довіряють, або не поважають США. І я приписую це президенту.