"Таргани" підкорюють Інтернет

Але історія, що розгорнулася в Індії останніми днями, ніби повертає надію, що позитивний потенціал колективної інтернет-дії все-таки нікуди не подівся.

Скільки потрібно часу, щоб створити політичну партію й здобути багатомільйонну підтримку? Запитайте в українських політиків, які довгі роки безуспішно б'ються над цією проблемою. Студентові Абгіджиту Діпке для цього знадобилося менше тижня. 16 травня він завів в Instagram акаунт Народної партії тарганів, і через 78 годин у нього було три мільйони підписників, через п'ять днів – десять, зараз їх понад 20 мільйонів.

Звідки така популярність тарганів в Індії? Річ у тім, що голова Верховного суду Індії Сур'я Кант на одному зі слухань, у порядку морального навіювання учасникам процесу, назвав безробітну індійську молодь "тарганами" й "паразитами": мовляв, не знайшовши роботи, вони стають невдоволеними критиками влади. Він потім намагався виправдатися, що мав на увазі тих молодих людей, в яких підроблені дипломи, але вийшло непереконливо. Це рокове засідання суду відбулося 15 травня, а вже 16-го, як ми знаємо, в Індії з'явилася Народна партія тарганів і почала свій переможний марш країною.

Головний індійський суддя не даремно кинувся виправдовуватися: образити тамтешню молодь – це гарантовано накинути на вентилятор. У країні з пів мільярдним населенням налічується 367 мільйонів людей віком від 15 до 29 років, серед них традиційно вище безробіття, ніж у середньому по Індії. Але найбільші проблеми, як не дивно, у дипломованих випускників – у них відсоток безробіття сягає 40%. Тобто це не лише невдоволені життям молоді люди, а ще й доволі грамотні, яким не вдається знайти місце застосування здобутих знань. Звісно, у них є претензії до влади. І коли Сур'я Кант їх образив, відповідь не забарилася. Народна партія тарганів взялася недвозначно кепкувати з правлячої Індійської народної партії.

Проте ніхто й сподіватися не міг, що затія, покликана потролити владу, спалахне так масштабно. У мережу посипалися меми, згенеровані ШІ-ролики, одягнене в різні форми зубоскальство, притаманне молодим. Влада стривожилася не на жарт. Бюро внутрішньої розвідки, відповідальне за внутрішню безпеку й запобігання підривній діяльності, надіслало запит до Міністерства електроніки та інформаційних технологій щодо блокування акаунту партії тарганів у мережі X, оскільки нібито є ознаки загрози національній безпеці. Instagram заблокувати не вдалося. Реакція вийшла передбачувана: поруч з основним акаунтом одразу почали з’являтися його клони – за всіма – як за тарганами! – не вженешся.

Хоча Народна партія тарганів не має планів ставати реальною політичною партією й брати участь у виборчому процесі, вона випустила маніфест зі своїми цілком серйозними вимогами, зокрема квоти на 50-відсоткове жіноче представництво у парламенті й уряді, захист вільної преси і навіть заборону на участь у виборах для політиків, які змінили партію. У що зрештою виллється цей широкий молодіжний протестний рух, який відчув свою силу за лічені дні свого існування, можна лише гадати.

Але "справжні" політики загрозу з боку "тарганів" відчули. Автора й ініціатора проєкту Абгіджита Діпке почали залякувати смертю. Він сам зараз далеко від батьківщини, вивчає піар у Бостонському університеті, і, судячи з наочного прикладу, багато чого навчився, а його родина – в Індії, і є підстави хвилюватися за її безпеку. Де справжня справа, там справжній ризик.

Можна лише уявити, скільки в індійських "тарганів" з'явиться наслідувачів в інших країнах зі спробою повторити успіх масового протестного інтернет-набігу на владу. Але ця дивовижна історія стала можливою, тому що в ній креативний талант і молодий запал підключилися до величезної енергії переживання мільйонами людей невигаданої, гострої суспільної проблеми. "Таргани" змушують владу побоюватися їх і рахуватися з ними, бо рух народився не з абстрактних міркувань політтехнологів, а з життєвого болю. Інакше такі речі не працюють. Велика політика починається там, де є співпереживання. Решта – некрасива метушня розбещених людей.