Переговори, шантаж Європи чи мобілізація: чого чекати від Путіна найближчим часом

1 вересня він назвав дії української влади "державним тероризмом", а з "терористами", як він висловився, Москва переговори не веде. Ще за кілька днів запевнив, що Росія та Україна мають самі домовитися про завершення війни, і повідомив, що спецслужби обох країн контактують. Уже 5 вересня прийняв у Москві спецпредставників президента США Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера.

Водночас із показовою публічною демонстрацією прагнення до миру Путін увійшов у новий виток конфронтації із Заходом. Німеччина звинуватила Росію в організації атаки на аеропорт Лейпциг/Галле, а у відповідь із Москви лунають нові погрози про можливі удари по військових об'єктах країн Заходу.

Показово, що все це відбувалося на тлі однієї з найінтенсивніших за останній час серій російських атак на Київ та область, коли Росія майже цілодобово била по українському бізнесу та цивільних об'єктах. "Шелтер" проаналізував, про що це свідчить.

Зміна риторики Путіна, і до чого тут Китай?

Чергова зміна риторики Путіна відбулася після саміту (31 серпня – 1 вересня 2026 року) Шанхайської організації співробітництва у Бішкеку, де російський диктатор зустрівся з лідерами Китаю та Індії – саме від цих країн сьогодні російська економіка залежить найбільше. Під час саміту неодноразово наголошувалося на необхідності завершення війни, на що Путін стверджував, що теж зацікавлений у цьому.

"Китай володіє Росією. Точніше, Путіним. Подивіться хоча б на те, як Путін розмовляв із Сі Цзіньпіном: він, по суті, звітував йому. Було абсолютно зрозуміло, хто там головний. Економічно Росія залежить від Китаю. Китай може зупинити цю війну за одну секунду, тому що тіньовий бізнес, контрабанда деталей і критично важливих компонентів для російських ракет та російської військової промисловості йдуть через Китай", – підкреслив російський опозиціонер Гаррі Каспаров на круглому столі в Atlantic Council.

Згідно з аналітикою Комісії США з питань економічних і безпекових відносин із Китаєм (USCC), за понад 4 роки війни Пекін фактично став головною зовнішньою опорою російської економіки.

Тож Китай веде власну стратегічну гру і послаблює Росію. Каспаров переконаний, що одна з речей, які зробив Сі Цзіньпін, – це заборонив Путіну навіть розглядати можливість застосування ядерної зброї. Тому що він розуміє: щойно Росія застосує ядерну зброю, Японія, найімовірніше Тайвань, а також Південна Корея стануть ядерними державами. А для Китаю це абсолютно неприйнятно.

Чому Путін йде на конфронтацію з Німеччиною й залякує простих європейців?

Міністр закордонних справ Сергій Лавров назвав конфлікт з Німеччиною "початком справжньої війни". У розмові з "Шелтером" співрозмовники окреслюють це як "класичне російське залякування".

Російський опозиціонер, колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов висловлює думку, що з боку Росії це не більше ніж просто залякування, однак все ж дієве, адже значна більшість звичайних німців бояться Росії.

"Німеччина, з одного боку, найпотужніша країна Євросоюзу, з іншого боку – та, яку найлегше залякати. Вони не хочуть конфронтації з Росією. Це ще рефлексія з Другої світової війни. Саме тому в Москві розуміють і намагаються на цьому максимально грати. Крім того, що це залякування, на їхню думку, це впливає ще на внутрішньополітичну ситуацію в Німеччині, наприклад на рівень популярності AfD ("Альтернатива для Німеччини" – ультраправа, популістична й націонал-консервативна партія Німеччини, – ред.). І коли Росія переконливо лякає, там вважають, що це збільшуватиме голоси за AfD, бо ті люди, які говоритимуть про те, що "давайте краще з Росією дружити", – вони підуть голосувати за AfD", – деталізував Пономарьов.

Якщо подивитися на попередні результати виборів, які пройшли цими вихідними у Саксонії-Ангальт, то побачимо, що ультраправа "Альтернатива для Німеччини" попередньо здобула історичну перемогу. За попередніми офіційними результатами, AfD отримала 43,8% голосів – більш ніж удвічі випередивши "Християнсько-демократичний союз" канцлера Фрідріха Мерца, який набрав лише 17,2%.

Політологи зазначають, що войовнича риторика Путіна спрямована на виборців і в інших європейських країнах, де проходитимуть вибори. Адже виборці голосуватимуть за тих, хто пообіцяє їм невтягнення країни у війну з Росією, а отже, зменшення підтримки України.

Німецький політолог, експерт Європейського політичного інституту у Києві Андреас Умланд стверджує, що посилення російського тиску на Німеччину пов’язане насамперед із тією роллю, яку Берлін сьогодні відіграє у підтримці України. На тлі зменшення американської залученості саме Німеччина дедалі більше перебирає на себе роль одного з ключових партнерів Києва. Як зауважує експерт, наприклад, Швеція чи Данія можуть бути навіть більш проукраїнськими, однак їхня політична та економічна вага значно менша.

"Тому, я думаю, Росія намагається залякати німців, щоб вони змінили свою позицію і скоротили підтримку України", – коментує Умланд для "Шелтера".

На його переконання, Путін робить ставку на власне знання Німеччини, де він свого часу п’ять років служив у Дрездені, у Саксонії. Кремль розраховує на страх німецького суспільства перед прямим зіткненням з Росією. І частково ця тактика вже дає результат.

Як приклад Умланд наводить дискусію щодо передачі Україні далекобійних крилатих ракет Taurus. Попри те, що більшість німців загалом підтримують Україну, передача далекобійних ракет викликає значно більше спротиву через побоювання, що це може втягнути Німеччину безпосередньо у війну.

Громадська думка, за оцінкою аналітика, не є єдиним фактором у формуванні німецької політики, однак влада не може її ігнорувати. Якби більшість німців виступила вже не проти окремих видів озброєнь, а загалом проти допомоги Україні, це неминуче позначилося б і на політиці Берліна.

Утім, поки такого перелому немає. Більшість суспільства продовжує підтримувати Україну, як і основні центристські політичні сили – християнські демократи, соціал-демократи та "зелені". Саме тому, припускає Умланд, Москва й намагається посилювати страх перед можливою ескалацією та поступово змінювати настрої всередині Німеччини.

Чи відмовиться Путін від мобілізації та ескалації?

У розмові з "Шелтером" ніхто не має сумніву, що Путін продовжить реалізовувати свій намір "дотиснути Україну". Зараз він намагається вести подвійну дипломатію й вдавати, що прагне мирних переговорів. Це має продемонструвати, з одного боку, Китаю та Індії, з іншого – США, що переговори з ним можна вести і він відкритий до діалогу.

Однією з найбільших загроз для Кремля зараз залишається санкційний законопроєкт імені Ліндсі Грема, який схвалив Сенат, але який застряг у Палаті представників. Якщо документ ухвалять і його підпише Трамп, то США матимуть право запроваджувати до 100% мита проти п’яти найбільших імпортерів російської нафти та природного газу, а також п’яти країн, які допомагають Росії обходити енергетичні санкції. Китай, Індія та Туреччина сьогодні – найбільші покупці російських енергоресурсів.

На відміну від зовнішніх загроз, внутрішня ситуація в Росії для Путіна жодної небезпеки не становить. За даними західних розвідок, він планує провести мобілізацію після вересневих виборів до Держдуми, про які детально писав "Шелтер".

Каспаров зауважує, що інформації щодо того, що реально відбувається в Росії, небагато. Однак із того, що вже очевидно: наразі жодної внутрішньої загрози для Путіна немає.

"Зараз уся країна переведена на воєнні рейки. Кожна складова російського життя: суспільство, політика, економіка, промисловість, усе від дитячого садка до найвищих щаблів влади – це війна, війна, війна. Так, потенційні проблеми можуть виникнути, якщо мобілізація торкнеться Москви та Санкт-Петербурга, особливо Московського регіону. Але якщо говорити про наслідки війни для решти країни, то вона фактично навіть підвищила соціальну мобільність. Десять мільйонів рублів за загиблого – це шалені гроші для багатьох бідних регіонів. Я не думаю, що існує величезна підтримка війни, але спротиву їй практично немає", – доходить висновку Каспаров.

Схоже, Путін залишає собі максимально багато варіантів. Якщо переговори дозволять отримати бажане без подальшої війни, Москва спробує ними скористатися. Якщо ні, то Росія зберігає можливість продовжувати удари, поповнювати армію, підвищувати ставки та залякувати Захід.