Захист від балістики взимку: чи допоможуть Україні власні ракети або американська ліцензія

"Шелтер" поспілкувався з експертами про складнощі виробництва антибалістичних ракет в Україні, перспективи проєкту "Фрея" та захист міст вже цієї зими. 

Політичні гойдалки 

На початку липня Трамп зробив низку оптимістичних для України заяв під час зустрічі з президентом Володимиром Зеленським на саміті НАТО в Анкарі. Зокрема він оголосив, що США передадуть Києву бажану ліцензію на виробництво ракет до Patriot.

Трамп був у доброму гуморі та навіть зробив комплімент українцям, назвавши їх "дуже винахідливими". У притаманному йому стилі він пожартував, що Зеленський більше не зможе скаржитися на Вашингтон через недостатню кількість ракет. Трамп сказав, що виробника Patriot ще не поінформували про надання ліцензії, але запевнив: "Все буде гаразд".

В Україні на радощах почали дискутувати про те, коли ж держава матиме власні антибалістичні ракети. Зеленський озвучив позитивний прогноз: Київ розраховує отримати технічну можливість виробляти ракети для комплексів Patriot уже до кінця 2026 року.

Наприкінці того ж місяця президент України відвідав США, де знову порушив питання ліцензій у розмові з Трампом. А поки переговори тривають, Зеленський попросив американського лідера надати Україні екстрений "зимовий пакет" ракет до Patriot, аби захистити українську енергетичну інфраструктуру від російських атак.

Однак за кілька днів Трамп неочікувано заявив, що "не впевнений", чи надасть Україні ліцензію на виробництво антибалістичних ракет. Він зазначив, що Вашингтон ще розглядає це питання, додавши: "Це надзвичайно потужна зброя, і ми маємо бути дещо обережними щодо того, кому ми надаємо ліцензію. Ми, власне, не видаємо ліцензій на обладнання". 

Врешті-решт, 3 серпня постійний представник США при НАТО Меттью Вітакер повідомив, що угода про виготовлення ракет-перехоплювачів для Patriot не буде укладена до зими. При цьому він наголосив, що наразі Білий дім розглядає можливості спільного виробництва ракет з Україною та європейськими партнерами.

Чому власні ракети не з'являться швидко? 

Зараз Україна критично потребує засобів для збиття російських балістичних і гіперзвукових ракет. Під час чергової атаки у ніч проти 1 серпня українській ППО вдалося збити лише одну балістичну ракету з 27. Найбільших руйнувань зазнав Київ, де загинули дев'ятеро людей. У ніч на 5 серпня Росія масовано атакувала ракетами Київщину – Україні не вдалося збити жодної.

Зеленський постійно звертається до західних партнерів щодо надання антибалістики Україні: "Антибалістичні ракети мають захищати людей, а не лежати на складах. І кожен день відсутності такої відповідної допомоги важливої – це можливість Росії вбивати людей". 

Подолати дефіцит ракет ППО в Україні заважає сукупність причин. Київ знайшов у Європі гроші, щоб придбати ракети у США, але їх все одно недостатньо. У світі загалом фіксується дефіцит антибалістичних ракет через війну на Близькому Сході. На додаток до цього, санкції проти російського військового виробництва були недостатніми, тому РФ нарощує випуск балістичних ракет.

Роздуми про власне виробництво ракет Patriot впираються в жорстку технологічну реальність. Дві провідні компанії, що виробляють ракети-перехоплювачі у США, перебувають лише на початковому етапі вивчення таких можливостей. Lockheed Martin виробляє ракети PAC-3 MSE (з головками самонаведення від Boeing), а Raytheon – як пускову установку, так і ракети PAC-2 GEM-T.

Головний редактор військового порталу Defense Express Олег Катков у коментарі "Шелтеру" сказав, що оцінювати можливість виробництва без конкретики складно, адже між цими типами ракет існує різниця.

"PAC-3 MSE – надскладна ракета з великою вартістю, з унікальними технологіями і з вузькими горлами, які неможливо розширити у середньостроковій перспективі. А інша, GEM-T, значно простіша, але і перехоплює балістику значно гірше", – пояснив він.

Катков зазначив, що навіть за умови отримання ліцензії процес розгортання виробництва триватиме роками. Наприклад, технологічний цикл виготовлення PAC-3 MSE становить 24 місяці: тобто від моменту замовлення до отримання готової ракети минає два роки.

Радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Безкрестнов ("Флеш") також вважає, що виробництво ракет для Patriot в Україні можливе, але на це потрібен час. За його словами, разом із ліцензією Києву передадуть всі технологічні карти виробничих процесів, проведуть навчання фахівців і нададуть всі контакти постачальників. 

Ситуацію ускладнює й те, що виробництво ракет для Patriot розкидане по різних країнах. Директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський розповів "Шелтеру", що виробництво цих засобів у світі розділене між багатьма компаніями, які виготовляють окремі елементи, і є ключові підприємства, які роблять фінальну збірку.

"Якщо ми кажемо про ракети PAC-2, то це і Німеччина, і Японія, і Сполучені Штати. Якщо про PAC-3 – це Японія і США. Наприклад, Японія робить деякі елементи для головок самонаведення, а потім це вже фінально доробляють Сполучені Штати", – зауважив він.

При масштабуванні потужностей PAC-3 MSE США розглядають надання ліцензій не лише Україні, а й Польщі та іншим європейським державам. Це свідчить про те, що в Україні не буде повністю замкненого циклу фінальної збірки.

"Тому тут треба розглядати ще й можливість передачі обладнання, яке буде нам допомагати робити ці ракети. Тому це насправді складний процес, який розрахований до 2030 року. Чому до 2030 року? Тому що загальні задачі стоять до 2030 року вийти на показник виробництва близько 2000 одиниць на рік", – акцентував Храпчинський. 

Він висловив думку, що в умовах складнощів перед зимою головним завданням для України стає дипломатичний напрямок.

"Більшість країн Європи мають на своїх складах ракети-перехоплювачі, але тримають їх з огляду на власну безпеку – жодна держава не готова віддати стратегічний запас через можливі політичні наслідки та вплив на електорат", – зазначив він.

На думку експерта, Києву потрібно будувати дипломатичні взаємини задля створення єдиної стратегії захисту Європи від РФ та правильного розподілу ресурсів. 

Крім того, Храпчинський нагадав про ракети Aster 30 до франко-італійських систем SAMP/T, які, за його словами, також можуть стати дієвим рішенням для захисту проти балістики.

Американський Patriot VS українська Freya 

Зважаючи на затримку рішення щодо ліцензії, виникає питання доцільності ставок на антибалістичну систему Freya, яку Україна наразі створює разом із європейськими партнерами. Однак оцінки експертів щодо швидкості її впровадження розходяться.

Олег Катков вважає розробку "Фреї" шляхом, який може виявитися навіть тривалішим за чекання ліцензій на Patriot.

"Це можливо буде ще довше. Одна ракета працює, вона вже відпрацьована і зрозуміла, а іншу лише створюють", – пояснив свою думку головний редактор Defense Express.

Він пояснив, що, за даними керівництва компанії Fire Point, яка розробляє "Фрею", лише випробування системи стартують влітку 2027 року. А між початком випробувань та успішним їх завершенням, замовленням, малосерійним, а згодом і великосерійним виробництвом існує величезна прірва. 

До того ж, як уточнив Катков, проблема не тільки в ракетах – потрібно збирати самі зенітно-ракетні комплекси.

Натомість Анатолій Храпчинський висловив більший оптимізм щодо української розробки: "Я більше вірю в можливість реалізації проєкту "Фрея", ніж, наприклад, у масштабування виробничих потужностей Patriot". 

Свій погляд він пояснює тим, що архітектура "Фреї" здебільшого складається з готових європейських рішень та наявних ресурсів всередині України. Зокрема, Україна вже навчилася виготовляти ракети-перехоплювачі FP-7.x.

Експерт наголосив, що головні завдання зараз – це навчити ракету влучати у ціль і розробити балістичний калькулятор для швидкого розрахунку траєкторії перехоплення.

Чи можливі удари по балістичних установках у РФ?

Україна намагається знищувати балістичну загрозу в місцях її виникнення. Олег Катков підкреслив, що Сили оборони здатні завдавати ударів як по пускових установках, так і по складах з балістичними ракетами на території Росії.

Анатолій Храпчинський зауважив, що ураження пускових установок ворога безпосередньо під час роботи – це складне рішення. Час розгортання такої установки становить близько 20 хвилин, а росіяни постійно змінюють пускові точки та працюють переважно вночі.

За його словами, для виявлення загрози у такому короткому часовому вікні потрібні не класичні розвідувальні дрони чи звичайні супутники, а SAR-супутники та спеціальні інструменти. 

Завдавати таких ударів складно ще й через брак зброї та розвідданих: використання ракет Storm Shadow чи ATACMS обмежене, а інформація потрібна миттєво. До того ж російські пускові установки зазвичай ховають у підземних бліндажах, куди наявне українське озброєння просто не дістає.

Окремим викликом стало те, що Росія після тривалої перерви знову почала використовувати північнокорейські ракети KN-23 для ударів по Україні.

Храпчинський нагадав, що спочатку РФ залучила ракети KN-23 через неможливість масштабувати власне виробництво "Іскандер-М". Коли ж росіяни розширили свої потужності, потреба у корейських ракетах відпала.

"Однак після наших ударів по Воткінському заводу та заводу у Волгограді, які займаються виготовленням, обслуговуванням і ремонтом пускових установок, у росіян знов почалися проблеми із виготовленням. Ми побачили застосування модернізованих С–400 по Києву, а згодом – і знову корейських ракет", – акцентував він.

На його думку, це свідчить про те, що ворог прагне тиснути на Україну великою кількістю балістики, але не має достатніх власних ресурсів. Росія намагається диверсифікувати ризики та відновити спроможності, а у цей часовий проміжок використовує північнокорейські ракети. 

При цьому Храпчинський підкреслив, що ракети з КНДР є максимально неточними – відхилення від цілі може становити близько шести кілометрів.

Зі свого боку Олег Катков додав, що збивати північнокорейські ракети не легше за російські, адже KN-23 заснована на технологіях "Іскандера", переданих Росією. Таким чином, найближчим часом Україні доведеться мати справу з більшою кількістю балістики, хоч і з меншою точністю її влучання.